SAFE розколює Польщу: що це означає для України

Європейська програма переозброєння SAFE (Strategic Armaments and Equipment Facility) викликала гостру політичну дискусію у Польща. До того ж і сама Програма і польська дискусія довкола неї безпосередньо стосується національних інтересів України.

Насамперед кілька слід про програму SAFE – це європейська програма спільного фінансування (позика до 150 млрд євро для всіх країн Європейський Союз), запроваджена у 2025 році для швидкої модернізації армій після початку повномасштабної війни Росія проти Україна.

Позика видається під дуже низькі відсотки (близько 3%), з терміном погашення до 2070 року. Витрачати кошти можна лише на проєкти, пов’язані з виробництвом озброєнь і військової техніки в межах ЄС. Водночас діють жорсткі обмеження: не більше як 35% компонентів і технологій можуть походити з країн поза Євросоюзом, а це означає суттєві обмеження для співпраці з такими партнерами, як США, Велика Британія, Південна Корея, Туреччина, Ізраїль і, зрештою, з Україною.

Ще одна суперечлива риса програми — горизонт фінансування лише на 5 років, що робить її ризикованою для складних оборонних проєктів, як-от виробництва ракет великої дальності. Україна може брати участь у SAFE як партнер:  через спільні проєкти або закупівлі в українських виробників, але не як отримувач позики, адже не є членом ЄС.

І от у Польща програма виклика чергове зіткнення позицій: як серед політиків, так і у суспільстві. Президент Польщі Кароль Навроцький запропонував альтернативу — «польське SAFE 0 %», тобто безвідсоткову позику для оборонних інвестицій через Національний банк Польщі. Натомість уряд Дональд Туск наполягає на участі у європейській програмі.

За опитуваннями, понад половина поляків вважає, що участь у SAFE може збільшити залежність країни від Брюсселя. Тому дискусія швидко вийшла за межі технічних деталей і перетворилася на політичний конфлікт: чи брати європейську позику для озброєння, чи це пастка, яка обмежує доступ до американських, корейських і турецьких технологій та посилює залежність від «старої Європи».

Президент Навроцький каже: «Ні, робимо своє — безвідсоткове польське SAFE». Уряд Туска відповідає: «Це істерика опозиції». Понад те, у Програмі має брати участь і Україна, однак у Польщі знову звучать голоси невдоволених, зокрема, політиків із Конфедерації, які виступають проти фінансування проєктів, пов’язаних з Україною.

Водночас експерт з безпеки Марек Будіш прямо заявляє: програма погано сконструйована, обмежує доступ до найкращих технологій, як-от українська система управління полем бою - Delta battlefield management system, а п’ятирічний термін фінансування є надто коротким для створення серйозних оборонних виробництв. До того ж участь України у SAFE — це не «подарунок для Києва», а логіка війни – саме про це     в інтерв’ю з Мареком Будішем

– На вашу думку, після пропозиції президента Польщі Кароля Навроцького та реакції уряду, чи можливе вето на SAFE? Чи польська політика стає дедалі більш поляризованою? У цьому спорі переважає турбота про оборонну промисловість чи політичні амбіції?

– Щоб відповісти на це питання, потрібно почати з фундаментального: чи механізм SAFE, з точки зору такої країни, як Польща, і її потреб у сфері озброєння, побудований правильно? На мою думку — ні, це погано сконструйований механізм.

Проблема полягає не лише в умовах програми. Серйозним викликом є те, що період реалізації становить лише п’ять років. Побудувати сучасні оборонні заводи з нуля за такий час — дуже амбітне і ризиковане завдання. Якщо виникнуть затримки у фінансуванні, це може стати серйозною перешкодою.

Навіть якщо припустити, що реалізація буде ідеальною, залишається інша фундаментальна проблема. У так званій другій групі проєктів SAFE участь компонентів і технологій з-за меж Європейський Союз обмежена до 35%. На практиці це означає виключення ключових технологічних партнерів, таких як США, Велика Британія, Південна Корея, Туреччина або Ізраїль.

Тоді постає питання: чи не блокує це доступ до найсучасніших технологій? Досвід України показує, що важливими є не лише бойові платформи, а й системи ситуаційної обізнаності, такі як Delta battlefield management system. Чи маємо ми обмежувати оборонні можливості в ім’я економічної політики? У мене є щодо цього серйозні сумніви.

Навіть якщо ми вирішимо цю дилему на користь SAFE, варто подивитися на приклад Франції. Вона приєдналася до Програми, але планує фінансувати з цих коштів лише близько 10% своїх програм модернізації оборонного сектору. Це означає, що реальна загроза — не сама SAFE, а залежність від одного джерела фінансування.

Саме так я оцінюю пропозицію президента Кароль Навроцький. Це радше сигнал уряду, що потрібна гнучка, багатофункціональна модель — подібна до французької. У її межах SAFE можна використовувати, але для технологічно простіших проєктів, наприклад будівництва заводу з виробництва боєприпасів калібру 155 мм.

Натомість для складніших програм, наприклад виробництва ракет середньої чи великої дальності (як у випадку з компанією MBDA, двигуни якої походять із Великої Британії), ця програма не підходить, адже Велика Британія не є її учасником.

Сьогодні дискусія навколо SAFE має надто політичний характер. Додаткова політизація не має сенсу. Вона повинна бути змістовною, професійною і зосередженою на реальних потребах польської армії.

Проблема також у тому, що список проєктів, які мають фінансуватися в межах програми, залишається закритим. Це дивно, адже у Франції чи Румунія такі списки публічні. У демократії громадяни мають право знати, на що витрачаються кошти. Адже будь-яка позика буде повернена з податків.

– Наскільки у цій дискусії політики керуються опитуваннями? Згідно з одним із досліджень, 51% поляків вважають кредит ЄС невигідним, бо він збільшує залежність від Союзу.

– Це наслідок досвіду поляків з політикою Брюсселя. Якби ЄС не використовував програми фінансування як інструмент політичного тиску на попередній уряд, який був демократично обраний поляками, ставлення до європейських коштів сьогодні було б іншим.

Євроскептицизм щодо фінансування ЄС є результатом короткозорої політики Брюсселя останніх років. SAFE — ще один приклад такого підходу.

Достатньо подивитися на асиметрію. Якщо Польща співпрацює з Туреччина, ЄС вимагає передачі технологій до Польщі. Але якщо співпраця відбувається з Німеччина у рамках SAFE, таких вимог уже немає. Це фактично зберігає технологічну перевагу країн «старого ЄС» над країнами «нового ЄС».

Якщо така модель буде збережена, скептицизм поляків цілком зрозумілий.

– Частина коштів SAFE має піти на співпрацю з Україною. Чи не свідчить критика цієї ідеї про зростання скептицизму щодо вступу України до ЄС?

– Скептицизм щодо членства України в ЄС існує не лише у Центрально-Східній Європі. Він присутній у всьому Європейському Союзі.

Багато спостерігачів вважають, що Україна ще не завершила ключові реформи, які проходили всі країни-кандидати. Про це говорить і Європейська комісія, яка почала згадувати можливість «особливого режиму» або «особливого статусу» для вступу України.

Я також вважаю, що українські політики роблять певну стратегічну помилку. Вони надто покладаються на союз із брюссельською бюрократією, який має подолати опір окремих держав-членів. Це корисно для України, але цього недостатньо.

Потрібно активно будувати підтримку на рівні конкретних країн, а цього Київ робить недостатньо.

Звісно, таку позицію можна пояснити війною. Але українська влада, здається, припустила, що всі європейські суспільства автоматично погодяться на членство України. Це занадто оптимістичне припущення.

Політики в Польщі та Україні мають багато роботи: необхідно показати взаємні вигоди від членства України в ЄС. Якщо в частині європейських суспільств закріпиться переконання, що вступ України вигідний лише самій Україні, це стане серйозною перешкодою.

Українська політика має бути багатовекторною. Вона не може покладатися лише на одну політичну силу в кожній країні.

Якщо команда президента Володимир Зеленський продовжить робити ставку лише на одну сторону політичних барикад, інтереси України можуть стати елементом внутрішніх політичних конфліктів у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії чи Болгарії.

– Щиро дякуємо за інтерв`ю!

Розмовляв вів Євгеній Білоножко, спеціальний кореспондент ІА «ЗІФ» у Польщі

Фото - польський експерт Марер Будіш/ІА "ЗІФ"