Розділяй і володарюй: міфи Кремля про етнічну ситуацію в Україні

БЛОГИ 05.12.2019 Коментарі 0

Автор вже класичної цитати «без Путіна немає Росії», а за сумісництвом голова Держдуми РФ В’ячеслав Володін нещодавно озвучив чергову гучну тезу, в якій ішлося про «гноблення малих народів, що може привести до виходу зі складу України низки областей».


Наведемо іншу його цитату мовою оригіналу:

 «Новой власти Киева стоит начать не с позиции обид и претензий, а с позиции устранения ошибок. Пересмотреть отношение к правам этнических групп в стране. Русские, венгры, поляки — на Украине они нацменьшинства, и, несмотря на то, что они граждане Украины, их права постоянно нарушаются. В том числе право на язык, когда Киев принимает закон об украинском языке, как об единственном государственном, и вводит запрет на использование национальных языков в образовательных учреждениях. При этом сложно назвать малым народом 36% граждан Украины, которые считают русский язык родным».

І хоча аналізувати звичну казуїстику кремлівських коментаторів, хай і високого офіційного статусу, справа невдячна, спробуємо розібратися, що ж лежить в основі заяв Володіна. По-перше, необхідно зазначити, що коментар стосувався подій 12 сесії форуму з питань меншин, що відбувся під егідою Ради ООН з прав людини 28 листопада. На нього були недопущені депутат російської Держдуми і представниця російської громадської організації, котрі мали репрезентувати позицію анексованого Криму. Оскільки російський депутат виявився ще й представником кримських татар, це спонукало пана Володіна до відповідних словесних пасажів про, начебто, утиски з боку України етнічних груп.

Поява з вуст російського політика дивного для українських реалій терміну «малі народи» не випадкова.

Насправді, поняття прямо пов’язане з логікою Кремля щодо національних процесів на власній території, однак в маніпулятивній формі відбулася спроба пристосувати його до України. До цього питання ми ще повернемося згодом. В свою чергу, якщо брати до уваги корінні народи, то в Україні такими є кримські татари, караїми, кримчаки, греки Приазов’я. Статус кримських татарів як корінного народу визнаний Верховною Радою України від березня 2014 року. Проблема реальних утисків прав кримських татар в анексованому Росією Криму порушується на рівні ООН, моніторингові місії постійно фіксують численні рейди і обшуки російських силовиків проти кримськотатарського населення.

Тому звинувачення про гноблення корінного народу Володіну, мабуть, правильніше все ж таки адресувати своїй, російській владі.

Однак особливо цікавою є власне друга частина заяви, в якій російський політик перерахував існуючі, на його думку, порушення України у національній політиці проти угорців, поляків і росіян, при чому грубо розмиваючи межі між національними меншинами і народами («малими» чи то-пак корінними). Але в міжнародному праві бачимо чітке розмежування між ними.

Коментатор від Кремля намагався плавно підштовхнути до одного зі звичних російських наративів – про міфічний національний сепаратизм, що начебто має привести до дезінтеграції України.

 Прийняте українським парламентом мовне і освітнє законодавство справді викликало певну критику у наших західних сусідів, однак думати, що це може привести до територіальних претензій з їх боку – це хворі фантазії саме північно-східного сусіда. Водночас бачення російським агресором саме такого сценарію (найбільш чітко і неодноразово озвучений колегою Володіна по Держдумі – одіозним Владіміром Жириновським) підкріплюється і реальними операціями Кремля, покликаними посіяти міжнаціональну ворожнечу.

Цьому є багато прикладів, наприклад так звані «війни пам’ятників» в українсько-польських відносинах чи підпал офісу Товариства угорської культури Закарпаття минулого року, що інспірувалися саме російськими спецслужбами. Таким чином, ситуація, що штучно загострюється агресором, підкріплюється риторикою офіційних осіб, аби показати фальшиву картину про, начебто, серйозні проблеми в міжнаціональних відносинах з сусідніми країнами. Давній імперський принцип «розділяй і володарюй».

В окремих випадках ситуація є частково виграшною на користь Кремля. На жаль, доводиться констатувати факт ускладнення ситуації у випадку українсько-угорських відносин – реагуючи на мовну норму українського закону про освіту, угорська сторона тривалий час блокувала Комісію Україна-НАТО. Водночас українська сторона дослухалася до рекомендацій Венеціанської комісії, відтермінувавши вступ даної норми з 2023 року, очільник українського МЗС Вадим Пристайко висловив припущення, що з прийняттям закону уже про середню освіту в Україні дане питання буде відрегульоване, а посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто після виклику в МЗС України в інтерв’ю таки зазначив про можливе зняття блокування Комісії.

Тому, реагуючи на можливість нормалізації відносин між Києвом і Будапештом, все той же Володін вирішив вкинути черговий кремлівський фейк.

 Голова Держдуми РФ заявив, мовляв, до російського парламенту надійшло звернення від Національних зборів Угорщини про об’єднання зусиль для «захисту прав національних меншин в Україні». Після перевірки цієї інформації українським Посольством у Будапешті прогнозовано виявилося, що це вигадка.

Повернемося до вжитого незвичного терміну «малі народи».

Справа в тому, що таку шовістичну характеристику можна часто зустріти у російських класифікаціях низки корінних народів у складі самої Росії. Щодо них Москва проводить реальну політику утисків, страшним свідченням чого стало самоспалення удмуртського вченого Разіна, який таким політичним актом виступив за збереження удмуртської мови. Це вказує на політичну ситуацію гноблення Кремлем власних корінних народів, що через штучні інтерпретації російських коментаторів використовується для неправдивого зображення етнополітичної ситуації в Україні.

ПАВЛО ЛОДИН

спеціально для ІА «Західний інформаційний фронт»
ілюстративне фото glavred.info

 

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com