Репресії перед виборами, демарш Токаєва та росатом в Німеччині,- огляд політики росії

Репресії проти «системної опозиції», щораз більші проблеми з фінансуванням російського бюджету, спроби кремля повернутися до переговорів зі США на власних умовах, дедалі помітніше дистанціювання окремих союзників москви та поглиблення співпраці з КНДР, а також  німецький завод отримав дозвіл на співпрацю з «росатомом» — в рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Нові репресії проти опозиційної партії «Яблоко»

Росія й надалі використовує інструменти свого карально-репресивного апарату, аби мінімізувати будь-які ризики на майбутніх “виборах”. В умовах внутрішньої кризи кремль посилює тиск на представників так званої “системної опозиції”, яка тривалий час функціонувала в межах дозволеного політичного поля.

Так, минулого  тижня партія «Яблоко», яка традиційно не становила реальної загрози для кремля, напередодні осінніх “виборів” знову стала обʼєктом репресій з боку влади. Масштаб кампанії проти партії свідчить не стільки про її якусь політичну силу, скільки про прагнення кремля контролювати будь-які прояви конкуренції в нинішній ситуації. Щобільше, раніше ми вже зазначали, що сама виборча кампанія «єдиної росії» перебуває в стані значної турбулентності через неспроможність Кремля передбачити подальший розвиток подій.

Тиск на «Яблоко» здійснюється через три основні механізми: законодавство про «іноагентів» і «терористичну та екстремістську діяльність», кримінальне переслідування та усунунення регіональний представників.

На цьому тижні у Санкт-Петербурзі виборча комісія заявила, що нібито “загубила” документи 11 із 25 кандидатів від «Яблока», хоча самі кандидати стверджують, що подали повний пакет документів. У Тамбовській області список партії було знято з “виборів” до обласної думи через нібито неподання необхідних документів. Паралельно кремль намагається створити видимість “реалістичної” картинки результатів осінніх “виборів”. Вже вдруге за цей рік російська влада знижує свої очікувані показники підтримки «єдиної росії» на “виборах”. Якщо спочатку адміністрація президента рф орієнтувалася на результат близько 55% голосів, пізніше цей показник було знижено до 50%, а наразі в окремих регіонах йдеться вже про 45%. Це демонструє нам істеричну реакцію кремля, коли будь-які прояви інакодумства, навіть з боку “системної опозиції”, розглядаються як неприйнятний ризик напередодні “виборів”.

Мінфін рф припиняє аукціони ОФЗ

Російському уряду стає все важче фінансувати дефіцит бюджету. У липні серія аукціонів з розміщення ОФЗ провалилася через слабкий попит і неприйнятно високі вимоги інвесторів до дохідності. Після цього 20 липня мінфін рф ухвалив рішення призупинити проведення щотижневих аукціонів ОФЗ на невизначений термін.

Нагадаємо, що ОФЗ є основним інструментом внутрішніх запозичень, який російський уряд використовує для фінансування бюджетного дефіциту, що на кінець червня становить 5,7 трлн рублів (72,39 млрд доларів).

За даними The Moscow Times, із середини червня ціни на ОФЗ різко впали через побоювання інвесторів щодо зростання бюджетного дефіциту, збільшення обсягів державних запозичень та збереження високих процентних ставок.

Попри зниження ключової ставки цб рф до 14% річних, дохідність облігацій перевищила 16,5%. Паралельно військові витрати продовжують й надалі зростати, а уряду потрібно дедалі більше залучати коштів для фінансування бюджету.

Водночас мінфін рф планувало залучити 1,5 трлн рублів (19,05 млрд доларів) внутрішніх запозичень у третьому кварталі 2026 року. Проте через зростання дефіциту та перевищення військових витрат уряд може бути змушений збільшити обсяги запозичень ще на 2-3 трлн рублів до кінця року.

Ймовірним сценарієм для кремля стане поєднання дорожчих запозичень та адміністративного примусу державних банків купувати непотрібні облігації.

Іншим джерелом покриття бюджетного дефіциту рф став розпродаж золотовалютних резервів.

За даними World Gold Council, банк росії скорочує золоті запаси вже шостий місяць поспіль. Станом на 1 липня 2026 року золотий запас рф скоротився до 2283 тонн, що є мінімальним показником із лютого 2020 року.

Підсумовуючи, росія поки має можливість уникнути дефолту завдяки внутрішнім запозиченням та використанням резервів. Тим не менш, бюджетна діра продовжує зростати через високі військові витрати, що тільки пришвидшує стагнацію економіки рф.

Зустріч Лаврова та Рубіо

Однією з найбільш обговорюваних дипломатичних подій цього тижня стала зустріч міністра закордонних справ росії Сєргєя Лаврова та державного секретаря США Марко Рубіо на полях форуму АСЕАН у Манілі. При цьому її головний результат полягає не у появі нових домовленостей, яких сторони так і не оголосили, а у фактичному підтвердженні зміни американського підходу до переговорів.

Після зустрічі Рубіо визнав, що попередні пропозиції не привели до результату та були неприйнятними для України, а тому для припинення війни необхідні «нові ідеї та концепції». Іншими словами, Вашингтон уже не розглядає напрацювання зустрічі Трампа та путіна на Алясці як готову основу для завершення війни.

Для москви ця зустріч мала окреме політичне значення. Протягом останніх місяців кремль усіма можливими способами намагався повернути власний формат діалогу зі Сполученими Штатами, який у російському розумінні має базуватися на так званих домовленостях або «дусі Анкориджа».

За версією росії, путін нібито погодився на американську пропозицію, відповідно до якої Україна мала вивести війська з неокупованої частини Донбасу, а москва натомість могла зупинити наступ на інших напрямках. Рубіо ще наприкінці червня прямо заперечив, що в Анкориджі взагалі була досягнута будь-яка угода: за його словами, там існувала лише пропозиція, яка так і не привела до припинення війни.

При цьому всі останні місяці представники російської влади фактично на щоденній основі намагалися підтримувати в інформаційному просторі тему переговорів зі США. Вони заявляли, що діалог залишається «живим», чекали нових візитів Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, пояснювали паузу війною США з Іраном та постійно наголошували, що нічого не чули від Вашингтона про відмову від попередніх підходів.

Коли ж подібна стратегія не дала необхідного результату, риторика стала значно жорсткішою. Лавров та інші російські чиновники почали звинувачувати США у відмові від «домовленостей», вимагати пояснень і навіть припускати, що зустріч на Алясці могла бути американською спробою виграти час для подальшого озброєння України. Але суть російської стратегії не змінилася: за допомогою очікувань або публічної критики змусити Вашингтон знову звернути увагу на москву та повернутися до переговорів на вигідній для кремля основі.

Саме тому показовою стала різниця у заявах сторін після зустрічі. Рубіо говорив про необхідність пошуку нових ідей та рішення, яке зможуть прийняти обидві сторони. Російське МЗС натомість повідомило, що Лавров знову підтвердив прихильність москви пропозиціям, які обговорювали Трамп і путін в Анкориджі, а також звинуватив Європу та постачання зброї Україні у перешкоджанні врегулюванню. Тобто навіть під час зустрічі кремль фактично ще раз повторив свою попередню позицію.

Реакція кремля з’явилася лише наступного дня і також була доволі показовою. Пєсков заявив, що росія чекатиме на нові американські пропозиції, але одночасно продовжуватиме війну до досягнення «повної перемоги». При цьому він знову повторив російську версію про те, що попередній американський варіант нібито був прийнятий москвою, але відкинутий Україною під впливом європейців.

Фактично кремль вже змушений визнавати, що Вашингтон готує нові ідеї, однак досі намагається представити провал попереднього формату, як відповідальність України та Європи.

Отже, ми бачимо, що зустріч Лаврова та Рубіо не стала тим поверненням формату російсько-американського діалогу, якого останні місяці намагалася досягти москва. Навпаки, вона продемонструвала, що США відійшли від російської інтерпретації «Анкориджа» та шукають іншу основу для потенційних переговорів. Кремль, судячи з усього, продовжуватиме до останнього триматися за стару конструкцію, оскільки вона дозволяє вести переговори зі США без повноцінної участі України та Європи, а також подавати територіальні поступки Києва як вже погоджений компроміс. При цьому найбільш ймовірно, що чим довше Вашингтон наполягатиме на необхідності нових підходів, тим складніше буде москві підтримувати свій міф про те, що головні умови припинення війни були погоджені ще минулого року на Алясці.

“Демарш” Токаєва під час зустрічі з путіним

Однією з найбільш несподіваних новин під кінець тижня стали результати зустрічі путіна з президентом Казахстану Касимом-Жомартом Токаєвим на форумі міжрегіонального співробітництва в Омську. Першопочатково дані переговори були потрібні москві для того, аби спробувати з допомогою Казахстану дещо вирішити складну ситуацію з дефіцитом палива в росії. Наприклад, російський віце-прем'єр Алєксандр Новак прямо заявив про готовність Казахстану за потреби постачати росії надлишки нафтопродуктів.

Однак головною новиною зустрічі стали не домовленості палива, а безпрецедентно пряма заява Токаєва в контексті російської війні проти України. 

Перебуваючи поруч із путіним, президент Казахстану запропонував «заморозити» війну та повернутися до так званої стамбульської формули 2.0, після чого перейти до переговорів під гарантії великих держав.

Ще більш показовими стали його слова про те, що природа російсько-української війни залишається незрозумілою як для Казахстану, так і для багатьох інших держав.

Фактично Токаєв публічно відкинув багаторічну риторику кремля, на якій й базуються формальні причини, чому росія продовжує вести війну проти України.

Особливо важливим є те, що відповідна заява пролунала від формально російського союзника – члена ОДКБ. При цьому хоча Токаєв й раніше демонстрував дистанціювання від кремлівської політики, подібний прямий заклик зупинити війну особисто перед путіним є одним із найбільш відкритих проявів незгоди з боку російських союзників з моменту початку повномасштабного вторгнення. Сам путін публічно не став вступати з Токаєвим у дискусію та лише заявив, що детально розповість йому про ситуацію на «українському напрямку». Вже після зустрічі Пєсков повідомив, що путін відреагував на пропозицію Токаєва, детально розповівши йому про хід війни. Одночасно кремль відкинув пропозицію про замороження війни, традиційно переклавши відповідальність на Україну та наголосивши, що росія повинна досягти власних цілей.

Таким чином ми спостерігаємо за зростанням невдоволення політикою кремля вже й серед російських партнерів, адже сам факт, що президент Казахстану публічно закликає путіна зупинитися, свідчить про поступове зменшення політичного авторитету москви навіть у тому колі країн, яке кремль традиційно вважає власною сферою впливу.

Візит делегації КНДР до москви

19-20 липня відбувся візит міністерки закордонних справ КНДР Цой Сон Хі до москви. Під час візиту було проведено дві ключові зустрічі: безпосередньо з путіним та з міністром закордонних справ Лавровим.

Насправді, візит сигналізує для нас досить послідовні тенденції у розвитку російсько-північнокорейських відносин. КНДР традиційно підтримує зусилля росії, спрямовані на “відстоювання свого суверенітету”. Зі свого боку путін передав “теплий привіт” Ким Чен Ину та окремо відзначив “подвиг” північнокорейських воєнних, які брали участь у бойових діях у Курській області.

Водночас очевидно, що співпраця між москвою та Пхеньямом залишається взаємовигідною.

Росія передусім зацікавлена в отриманні великої кількості ресурсів, як людських, так і у вигляді озброєння, що дозволяє компенсувати проблеми власного ОПК. А для КНДР москва залишається чи не єдиною можливістю бути присутньою на міжнародній арені.

Зближення москви та Пхеньяна відбувається й на тлі подальшої радикалізації позиції КНДР щодо США та НАТО. На початку цього місяця Північна Корея вкрай негативно відреагувала на плани США посилити військову присутність в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та тристоронні переговори США, Японії та Південної Кореї, де вкотре прозвучали заклики до повної денуклеаризації Пхеньяна. Підсумовуючи, співпраця росії та Північної Кореї дедалі більше нагадує військово-політичний союз, що формується на тлі спільного протистояння із Заходом. Така співпраця фактично дає можливість обом режимам вижити в повній міжнародній ізоляції.

Німецький завод отримав дозвіл на співпрацю з «росатомом»

Цього тижня Міністерство довкілля Нижньої Саксонії дозволило компанії Advanced Nuclear Fuels, дочірній структурі французького концерну Framatome, розширити завод у Лінгені для виробництва паливних збірок для реакторів радянського типу ВВЕР. Вони виготовлятимуться для східноєвропейського ринку з використанням російських ліцензій і технологій у межах співпраці з «росатомом».

Формально німецька влада заявила, що не мала правових підстав відмовити компанії, оскільки проти російського ядерного сектору досі не запроваджені комплексні санкції ЄС. При цьому сам міністр довкілля Нижньої Саксонії Крістіан Маєр назвав російську участь у виробництві «політично абсолютно неправильною». І хоча працівникам «росатому» буде заборонено вільно відвідувати підприємство, а російські машини, програмне забезпечення та обладнання мають пройти зовнішню безпекову перевірку й бути ізольованими від решти інформаційної системи заводу, політична та довгострокова сторона цього питання є очевидною.

У Framatome пояснили, що це рішення допоможе операторам радянських реакторів поступово відмовитися від прямих закупівель російського палива. Але фактично Європа намагається зменшити залежність від російських постачань шляхом створення нового виробництва, яке саме залежить від «росатому».

Головна політична проблема полягає в тому, що кожен новий проект із використанням російських технологій ускладнює запровадження майбутніх санкцій.

Європейська комісія декларує намір поступово відмовитися від російських ядерних матеріалів, однак у 2025 році ЄС усе ще імпортував майже 2,9 тисячі тонн урану у збагаченому вигляді або у формі готового палива.

Особливо вразливими залишаються держави, які експлуатують реактори ВВЕР, адже залежність стосується не лише самого палива, але й технологій, запасних частин і технічного обслуговування.

Нагадаємо, що «росатом» протягом багатьох років посилює зовнішньополітичні позиції москви. Москва завдяки власним пропозиціям побудови АЕС створює довгострокову систему залежності, яка включає технології, ліцензії, обслуговування, підготовку персоналу та постачання компонентів. Ця модель добре помітна у проектах «росатому» в країнах Глобального півдня, але рішення щодо заводу в Лінгені показує, що її окремі елементи продовжують відтворюватися навіть усередині ЄС.