Рашисти бояться стати мішенню на «сафарі-шоу» українських біатлоністок

Черговим об’єктом московитських фейків стали українські біатлоністки: рашисти у різноманітні оптичні прилади розгледіли, ніби наші спортсменки як снайперки приїздять на «сафарі-шоу» та обстрілюють окупантів на лівому березі Дніпра.

Мабуть уявивши, що вони леви (на сафарі-шоу туристи їздять здебільшого у Танзанію, де у національних парках мешкають лев’ячі зграї – прайди), росіянські окупанти розвинули довкола цієї теми цілу легенду.

«За інформацією радіоперехоплення, йдеться про команду екс-біатлоністок. Групи приїздять при підтримці ЗСУ, ті готують їм позиції – так звані «ліжники», і вони відпрацьовують. Як відомо, їх двоє, плюс ще один боєць ЗСУ», - цитують рашаЗМІ якогось болотяного снайпера із позивним «хрестик». У це ще якось можна повірити. Але далі…

За словами того ж росіянця, українки нібито використовують на цій ділянці далекобійний снайперський комплекс західного зразка. «За раневою балістикою зрозуміло, що це калібр 12,7, не менше. У них дуже хороша оптика, чудові прилади», - бідкається «хрестик». Схоже, що з таким настроєм він незабаром стане «нуликом».

Ну і щоби ніхто випадково нічого не наплутав, рашапропагандисти у цю новину дописали пояснення про «білі колготки» чи «білу панчоху» - «сленгова назва жінок-снайперів, які походили переважно із країн Балтії, які воювали на боці антиросійських сил і добровольчих загонів у Придністров’ї, а також під час грузинсько-абхазького конфлікту та Чеченської війни». І додають, що «у російському військовому фольклорі вважається, що в минулому ці жінки були біатлоністками». Та й це явище нібито не мало масового характеру та вважалося скоріше міфом, хоча якихось жінок-снайперів на Чеченській війні затримували.

Тут варто зауважити, що спортсмени-біатлоністи користуються дрібнокаліберними гвинтівками, дистанція до мішеней на змаганнях – 50 м. Можна собі лише уявити різницю між спортивною дрібнокаліберною гвинтівкою та крупнокаліберним снайперським комплексом, з якого ще треба поцілити на дистанцію близько кілометра, та ще й через річку. Мабуть, тут ще хіба лиж бракує, тоді уже точно було б повне сафарі за всякими «хрестиками-нуликами».

Натомість можна припустити, що таким чином рашапропаганда намагається дегуманізувати українських стрільців – мовляв, зараз вони стріляють в людей (хоч називати людьми московитських окупантів часом вкрай складно). Той чи будуть вони потім достойні знову змагатися за медалі та кубки?

Насправді однозначно достойні, адже у нас не бракує спортсменів та спортсменок, які у складний для України час покинули все і пішли її захищати. Про них пишуть навіть рашаЗМІ, знову ж таки мабуть спеціально перелічивши усіх їм відомих спортсменів-захисників по прізвищах. Тут і боксери Ломаченко й Усик (останній, щоправда, через деякий час здав зброю задля наступних боїв на рингу). Борець і нардеп Жан Беленюк та каратист Станіслав Горуна, а також численні футболісти та ін. Щоправда, багато хто з них після того, як рашисти  відступили від Києва і найбільша загроза минула, залишили лави Сил оборони та здебільшого повернулися до царини спорту, де вони приносять для держави більше користі.

Згадали й біатлоністів: олімпієць Дмитро Підручний також спершу пішов на службу до Нацгвардії, чемпіонка Європи Анастасія Меркушина узяла замість гвинтівки автомат і пішла у Держприкордонслужбу, а лави Нацгвардії поповнила чемпіонка юнацької олімпіади з біатлону Христина Дмитренко. Щоправда, усі вони через деякий час також повернулися у великий спорт.

Тож рашистський фейк про біатлоністок-снайперів виглядає просто фантастично: ніяким сафарі для спортсменів ніхто на передовій не заморочуватиметься. Але московити нехай бояться. Тим паче, що у ЗСУ вистачає висококласних справжніх снайперів, серед яких є і чимало жінок.