П'ємо за Дамаск! - Оксана Забужко

Відео із звільненого Алеппо – як у нас позаторік із Херсона (тільки ще й із фейєрверками!). Їй-бо, й собі вип'ю. В добрий час!

...У мене є особиста зарубка на календарі цієї війни – 10 років тому, восени 2014-го, на літературному ярмарку в Ґетеборзі я побилась об заклад із одним (досить знаним) сирійським поетом, який, з позицій власного, до того ж чоловічого, воєнного досвіду, згорда тлумачив мені, дурненькій українці, що сама ідея будь-якого спротиву Росії – смішна й безглузда, тому що Mother Russia is invincible, це страшна сила, яка ніколи нікому не програвала, тож ми маємо приготуватись до довгої окупації, бо куди нам, убогим, проти них?..

(Я й раніше підозрювала, що симпатії т.зв. "Глобального Півдня" до РФ зумовлені, не в останню чергу, вкрай наївним уявленням про рос. непереможність, котре, зокрема в Сирії, насаджувалося ще за РІ, як то блискуче показав був Агатангел Кримський у своїх нарисах з Дамаску, - але такий яскравий, жирний приклад капітуляції без бою, з чистого ляку перед фантомом, тоді побачила вперше).

Це був один із тих рідкісних, на пальцях порахувати за ввесь вік, випадків, коли мене несло, мов на мітлі, чистим, як сухий спирт, натхненням Божого гніву – я верещала на хлопа нон-стоп хвилин, може, 5-7 "із глибин черева", встигши за той час викласти в конспективному вигляді цілий зміст майбутньої "Найдовшої подорожі", - і опритомніла тільки тоді, коли побачила, що заціпенів не лише мій візаві та наша компанія, а й увесь ресторан, де ми сиділи, - в радіусі 500 м усіх мов виморозило: навіть офіціанти боялись поворухнутись. Кадр був, як у покоях Снігової Королеви. Певна, що сьогодні вони всі той вечір згадали).

- Я тобі не вірю, - сказав нарешті мій сирієць.

- Почекай п'ять років – побачиш, - пообіцяла я.

- Ну гаразд, - погодився він. - Хочеш об заклад?

І ми побились об заклад, що Україна переможе рашку і звільнить Сирію.

...Звичайно ж, я, як завжди, поспішила: не п'ять, а десять років знадобилося, щоби моя обіцянка почала справджуватись (у своїх прогнозах я незмінно обламуюсь об інерційність людського матеріалу, рахую тільки "можливе для реалізації" - і пускаю повз увагу всі ті "сили вчорашнього дня", які лежать упоперек дороги вже-очевидному трендові, щодуху його гальмуючи, - простіше кажучи, завжди забігаю наперед). Ну що ж, десять так десять. Сподіваюсь, це вже "воно" з цієї точки рф почне "сипатися".

П'єм за Дамаск!

Оксана Забужко, сторінка у FB

Фото – скріншот відео з повалення статуї асада-вершника