Путін вирішив, що лукашенко має нагуляти святості, тому запросив його на Валаам, - Євген Магда

Захід мав 30 років, щоби зрозуміти просту істину: домовлятися з Лукашенком абсолютно марно. Із 25 липня самопроголошений президент Білорусі перебуває із «робочим візитом» в Росії (завершився 28 липня, - ред.). А точніше, на острові Валаам, прихованому від сторонніх очей. Пропагадисти крутять ролики про умиротворені прогулянки союзників (якщо не вважати перекошене обличчя Лукашенка), посиденьки на альтанці та богослужіння в монастирі. І жодного слова – про предмет закритих перемовин. Що саме так довго обговорюють Лукашенко та Путін за зачиненими дверима?

BGmedia поговорив із директором Інституту світової політики (Київ, Україна) Євгеном Магдою (на фото внизу).

- Лукашенко із 25 липня перебуває на Валаамі в Росії, де проводить таємні переговори з Путіним. На відміну від колишніх поїздок, інформації про перебіг переговорів практично немає, лише фото та відео з монастиря. Секретний характер переговорів обумовлений предметом перемовин. Навіщо стільки таємничості, навіть успіхами в економіці та подоланні санкцій не похвалилися?

- Лукашенко та Путін постійно спілкуються один з одним, тому немає нічого дивного в їхньому затворництві. Путін вирішив, що Лукашенко має нагуляти святості, тож запросив його на Валаам.

Якщо немає чіткої інформації, то переговори йдуть за темами, які не слід оприлюднити. Я думаю, Лукашенко, як завжди, просить грошей, Путін, як завжди, обумовлює фінансову допомогу певними поступками з боку Білорусі. Оскільки білоруська промисловість і так підпорядкована російському військово-промисловому комплексу, то говорити про серйозні зміни не доводиться.

Я не виключаю, що Путін запитує: чому Лукашенко почав активно загравати з Китаєм, чому він запровадив безвіз для 35 європейських країн і взагалі чому він вибрав підкреслено самостійну лінію поведінки?

Зверніть увагу, що після саміту ШОС в Астані знову показали, що Лукашенко погано почувався. Я думаю, що він дійсно перебуває не у кращій фізичній формі, і переговори даються йому складно. Але Лукашенко з формальної точки зору – лідер незалежної держави.

Лукашенко вміє торгувати живими людьми, і зупинити його поки що нікому

- На початку липня Лукашенко звільняє 18 неназваних політв'язнів. Увечері 13 липня він відвідує 56-ий зенітно-ракетний полк у Лунинці, оголошує про ліквідацію напруженості на кордоні та заявляє, що з українцями треба домовлятися. Пізніше Лукашенко запроваджує безвіз для 35 країн Європи. Збоку може здатися, що Лукашенко намагається знову обнулити та розпочати «з чистого аркуша» відносини із Заходом. Чи його діям є інше пояснення?

- Заява Лукашенка про те, що ліквідовано напруженість на кордоні з Україною, насправді адресовано внутрішньому користувачеві. Тому що жодних агресивних устремлінь України не було і не могло бути, оскільки розширювати фронт протистояння з Росією (а Білорусь очевидний військово-політичний союзник Росії) в України не було, немає і бути не може. Просто Лукашенко розіграв комбінацію для своїх співгромадян про те, який він визначний миротворець, що він контролює ситуацію, а всі білоруси – мирні люди.

Звільнення політичних ув'язнених слід розглядати в контексті його виступу напередодні 3 липня, напередодні параду, на якому показали безпілотники, аналоги яких пізніше за дивним збігом обставин залетіли на територію Білорусі. Це демонстрація того, що Лукашенко просто вміє торгувати живими людьми. Торгувати людьми у 21 столітті – це просто огидно, але він це робить, і я поки що не бачу, хто його може зупинити.

Думаю, у нього є прагнення демонструвати громадянам певні успіхи на міжнародній арені, але не можу поки що сказати, якими вони будуть.

Проблеми у двосторонніх відносинах доведеться вирішувати з наступним правителем Білорусі

- Попередні півтора-два роки Лукашенко нагнітав ситуацію на кордоні з Україною. А тут раптом усі проблеми, виявляється, розсмокталися. Що «вилікувало» білоруського правителя?

- Я не сказав би, що Лукашенко весь час демонстрував певну напруженість на білорусько-українському кордоні. Того факту, що 24 лютого 2022 року з території Білорусі розпочалося широкомасштабне вторгнення Росії, достатньо, щоби назавжди визначити роль Лукашенка як співагресора. Після цього він намагався шукати шляхів порозуміння з Україною, робив це по-різному, по-різному маневрував. І я не бачу в Лукашенка прагнення втягнути Білорусь у війну. Я не вважаю, що він готовий до цього. Я вважаю, що він таки прагне утримати владу – спочатку до зміни влади в Росії, а потім спробувати розіграти перед своїми міжнародними візаві п'єсу про свою невинуватість. Я думаю, ситуація саме така.

Проблеми у білорусько-українських відносинах є. Це – російська присутність, що постійно збільшується на території Білорусі, це заява Путіна про розміщення ядерної зброї на території Білорусі, це вже згадана мною робота білоруської промисловості на російський військово-промисловий комплекс. Але ці проблеми швидше за все доведеться вирішувати вже з наступним правителем Білорусі.

У Лукашенка погано із суб'єктністю, а не лише зі здоров'ям

- Абсолютно алогічним є повідомлення про смертний вирок громадянину Німеччини Ріко Крігеру, яке спливло одночасно з оголошенням безвізу. Який дурень поїде до країни, де засуджують іноземців до розстрілу?

- Збіг за часом про запровадження безвізового режиму для 35 європейських країн і поява інформації про смертний вирок громадянину Німеччини Ріку Крігеру свідчить про те, що в Лукашенка погано зі суб'єктністю, не лише зі здоров'ям. З одного боку, він справді намагається відкрити ворота країни для європейців, а з іншого – смертний вирок. Смертні вироки й раніше виносили громадянам іноземних держав, але смертний вирок громадянинові провідної країни Євросоюзу винесено вперше. Хто дивився пропагандистський фільм білоруського телебачення, той розуміє, що вся справа шита білими нитками: навіть білоруські слідчі не змогли вигадати реального обґрунтування винуватості вигаданих ними злочинів, за що можна було би засудити до страти.

Лукашенко, який нещодавно випустив п'ятьох українських громадян в обмін на одного з високопоставлених священнослужителів Російської православної церкви, якого затримали українські спецслужби, тепер прагне бути корисним у справі обміну Ріка Крігера на Вадима Красікова, російського фсбешника, який застрелив одного з учасників чеченського опору в Берліні, та засуджений у Німеччині до довічного ув'язнення. Звідси і громадянин Німеччини, звідси і смертний вирок.

Ключ до реальних змін лежить не у Мінську, а у Москві

- Після 2020 року й організованого потім повітряного піратства, міграційної кризи, нагнітання обстановки на західних кордонах, здавалося би, про розморожування відносин із Заходом не може бути й мови. Але чи настільки неймовірним є цей сценарій?

- У Європейському Союзі, США, в Україні досить добре розуміють, що, з одного боку, без демократичної Білорусі немає безпечної Європи, а з іншого – ключ до реальних змін таки не в Мінську, а в Москві. Тому домовлятися про щось із Лукашенком абсолютно марно. Я думаю, усвідомлення цього має формувати єдину лінію поведінки як мінімум країн Люблінського трикутника, який у 2020 році сформували Україна, Литва та Польща. Тим більше, що й усередині Європейського Союзу немає чіткої узгодженості дій щодо Білорусі. Цієї узгодженості не вистачає всім, тому її необхідно сьогодні формувати. Тим більше, що Лукашенко вже 30 років перебуває при владі, і часу вивчити його звички було достатньо.