Путін та солом’яний бичок

Російсько-українські переговори у Стамбулі породили чимало обговорень всередині українського суспільства та обурення у російських соціальних мережах. І це, як видається, є метою російського керівництва.

Крах рашистського бліцкригу в Україні є очевидним абсолютно всім, тому у кремлі шукають інші варіанти дій, не відмовляючись від стратегічної мети – поразки України та її розшматування.

Звідси тактична готовність вести з Україною переговори за посередництва Реджепа Ердогана (Туреччина – країна НАТО, але у рф на цей факт не звертають уваги). Однак кремлівські хитрощі мають очевидними для світової спільноти.

Звернемо увагу на те, що у російській делегації немає людей, спроможних будь-що вирішувати.

Її керівник – типовий манкурт, уродженець України, який обрав службу кремлівському господарю. Публічна позиція Владіміра Мединського щодо стрімкого створення власно російських цінностей (ідея «суверенної демократії» Владислава Суркова живе та перемагає) повинна давати ґрунт для розуміння ситуації. Псевдоісторичні вправи Мединського не мають нічого спільного з наукою, про що ще до війни намагалися заявляти російські історики, проте їм закрили роти.ВВВ Схоже, у переговорах з Україною він відіграє роль маріонетки, абсолютно несамостійної фігури.

П’ять тижнів російсько-української війни продемонстрували, що росія набагато більш вправно діє на полі створення фейків та проведення інформаційних спецоперацій.

Катастрофічний брак звитяги у битвах з українськими захисниками компенсується потужними спробами створити власний порядок денний. Варто відзначити, що всередині рф успіхи кремлівської пропаганди є значними: важко об’єктивно оцінювати результати тамтешньої соціології, проте війну в Україні підтримують не менше половини росіян. Влада рф робить все для монолітності громадської думки: закрила радіостанцію «Эхо Москвы», примусила припинити вихід «Новую газету» та сибірське видання «Знак», обмежила використання facebook та Instagram. У такому середовищі розповідати про «перемоги російськоїВВ  зброї» цілком можна у режимі 24/7.

Як путін може використати сам факт переговорів у Стамбулі?

З квітня у росії починається весняний призов, і це може означати прискорення переходу з строковиків у контрактники для збільшення чисельності сил вторгнення в Україну. Не варто виключати і замаскованої мобілізації військовослужбовців запасу, яких ще простіше перевести до лав контрактників. Російська влада може запустити меседж про «ярость благородная вскипает как волна», наповнюючи інформаційний простір численними фейками, спрямованими проти України. Безумовно, кремль буде підтримувати військову істерію всередині російського суспільства попри заяву дмитра пєскова про «відсутність Сталінградів у календарі».

Говорячи про тактику та стратегію росії щодо України потрібно наголосити на кількох важливих аспектах:

• путін неодноразово наголошував на тому, що веде війну зі Сполученими Штатами на території України. Ця теза просувається у російському суспільстві з 2014 року, вона встигла суттєво поширитися та знайти чимало прихильників.
• 24 лютого путін наголосив, що росія підтримує «право на самовизначення всіх народів, які проживають в Україні». Це означає прагнення росії знищити Україну як найбільшу країну Європи, успіх якої являє собою потужний виклик для кремля
• Традиція зневажливого ставлення до України має у росії багатовіковий характер, нема жодних підстав вважати, що путін вирішив від неї раптом відмовитися
• США та країни НАТО надали Україні масштабну підтримку, проте їхні інтереси далеко не завжди збігаються з нашими. Для кращого розуміння цього згадайте казку про солом’яного бичка, у ролі якого зараз опинилася Україна.

Висновок простий: переговорна позиція України має і надалі зміцнюватися на арені бойових дій, розраховувати на поблажливість росії не варто. Натомість потрібна консолідація суспільства навколо перетворення України на контрибутора континентальної безпеки після переможно завершення російсько-української війни.

Євген Магда, Юрій Кміть

Ілюстративне фото: колаж ЗІФ