Путін розколює українців на «армію і мирняк» - Оксана Забужко

І ще одна штука, яка мене давно триґерить. Якось непомітно, хаміль-хаміль – і вже нормою стало в нас нарікати, що от, мовляв, Росія терорист – тому що убиває цивільних, «а там же не було жодних військових об'єктів»! Так, ніби ми всі вже мовчазно прийняли і ПОГОДИЛИСЬ, qrwaмаць, що військові об'єкти (і «військові люди» теж, виходить?) – це «нормальні» жертви, бо ж «на те війна», - так, ніби та «війна», це не розбійний на нас напад сусідньої держави, проти якого ми змушені боронитись, а якийсь, qrwaмаць, лицарський турнір двох контрактних армій десь у чистому полі за домовленістю! Мовляв – ну то ж воєнні, ясне діло, їм положено, «а нас же зашо?»

Я тут зараз не про моральну оцінку такого дискурсу, а про суто безпекову: від нього мені вперто відгонить не тільки глупотою, а й ІПСО. Бо це дуже російська точка зору, Росією ж нам і нав'язана: це Путін 24-го пообіцяв бомбити «тільки військові об'єкти» - те саме, хто не в курсі, обіцяв Гітлер у промові в Рейхстаґу 1 вересня 1939 р., тобто й тут скопіпастили, - і тепер кожна апеляція до міжнародної спільноти з меседжем у дусі «от бачите, він не дотримав слова, гинуть цивільні!» - це, фактично, визнання за Путіним «права на напад» і гра в російські ворота: «перевод стрілок» - із визнання злочинним САМОГО НАПАДУ (тоді РФ має негайно забиратися геть на засадах безумовної капітуляції, з репараціями та контрибуціями) - на «злочини над цивільними» (кожен із яких може ставати предметом довголітніх дискусій, в т.ч. в міжнародних судах, але ФАКТ нападу тоді вже не оскаржується як сам по собі злочинний). Уже бачила ролик про Кременчук з англомовними титрами, в якому центральним меседжем зроблено оте «дуже жалібненьке» - NO DANGER TO RUSSIAN ARMY, it was just a shopping mall. Так от, це поганий меседж, рєбята. Дуже поганий.

Будьмо уважні (с). Схоже, наткнувшись на опір «єдиним кулаком», ворог пробує розколоти нас – на «армію» і «мирняк».

Стежмо за тим, що і як ми говоримо (і за ким повторюємо). Слова теж убивають, хоч і не зразу й неявно.

Шануймося.

Слава ЗСУ.

Письменниця, поетка, есеїстка Оксана Забужко (сторінка у FB)