Про нашу «війну дронів» на морі

Підбити отой десантний корабель «Оленегорский горняк» 4 серпня в Новоросійську було важливо не тому, що в цього ВДК назва буквально ріже очі. А тому, що як мінімум з осені 2022 року рашисти налагодили стабільне постачання своїх військових вантажів морем до портів тимчасово окупованих Бердянська та Маріуполя з використанням саме десантних кораблів у Чорному морі.

План десанту на Одесу ще з квітня 2022 року став неактуальним, але на тилових комунікаціях десантні кораблі ВМФ РФ стали для ворога ледь чи не ідеальним інструментом логістики хоча би тому, що з них для вивантаження колісної техніки не треба портове спецобладнання, причалу достатньо.

А перевалочною базою для цього трафіку став саме Новоросійськ, досі переважно тилова база. Саме тому наші катери-камікадзе йшли туди, саме тому й цілились в ціль типу «десантний корабель».

Підбитий 5 серпня танкер Sig до початку серпня 2023 року з певною регулярністю використовували і для постачання авіаційного палива для контингенту військ РФ у Сирії.

Але на цей раз цілком міг везти авіапаливо і для російських літаків тактичної авіації, що безпосередньо атакують Україну. Тим більше, що в цей танкер можна було залити аж до 9 тисяч тонн пального, а це дуже велика кількість ресурсу.

Але далі треба розуміти, що атаки наших морських дронів – це історія, зав’язана не тільки на технології, але й на фортуну також.

Ну бо, наприклад, у тому ж Новоросійську стояв і найбільший десантний корабель росіян у Чорному морі «Петр Моргунов» (з Північного флоту, перейшов у лютому 2022 року напередодні вторгнення), і от до нього дійти не вдалося.

Очевидно, в останні місяців дев'ять було точно декілька спроб атакувати катерами-камікадзе російські кораблі-носії «Калібрів», але це поки що не вдалося.

Плюс до того самі ж рашисти постійно вживають засобів до протидії нашим морським дронам. І тут мова не тільки про засоби фізичного захисту, як додаткові бонові загородження на вхід до важливих баз чи додаткову берегову артилерію (навіть якщо це зенітки 2М-3М часів Другої світової війни в тимчасово окупованому Севастополі.

Росіяни уже почали експериментувати зі встановленням засобів РЕБ безпосередньо на свої кораблі. Наприклад, один із ракетних корветів, залучений до параду в Санкт-Петербурзі на «День ВМФ РФ» 30 липня був помічений з елементами ймовірно «сухопутної» станції РЕБ «Поле-21».

Ну і врешті, рашисти також докладають зусиль, щоб отримати власні катери-камікадзе. Цілком імовірно, що і таку зброю Росія проситиме в Ірану, хоча окупанти заявляють про намір створити власні центри морських безпілотників в окупованих Маріуполі та Севастополі.

Перераховане в 4 попередніх абзацах аж ніяк не означає, що наша країна не має продовжувати атаки морськими дронами і «прокачувати» технології виробництва та застосування такої зброї.

Якраз навпаки – можливо, Україна першою у воєнній історії зуміла в ідеальному вимірі втілити концепцію «москітного флоту», за якою компактні та технологічні малі кораблі примушують флот ворога або зменшити свою активність, або взагалі відмовитися від активності у відкритому морі.

Просто треба бути готовими до того, що це не буде шлях зі швидким результатом, ну бо жодна технологія у світі не дає одразу бажаного.

Своє право на Чорне море Україні доведеться буквально вигризати у рашистів. Тому набіги морськими дронами на Новоросійськ і в район Керченської затоки були аж ніяк не фінальні в цій історії.

Іван Киричевський, сторінка у FB