Пригожин і тінь громадянської війни

Коротко. Що відбувалося? Конфлікт підконтрольних Шойгу та Герасимову збройних сил російської федерації та ПВК «Вагнер» Пригожина й Уткіна вийшов на новий рівень – дійшло до ще не дуже масштабних, але очевидних зіткнень. «Вагнери» взяли в полон цілого підполковника ЗС РФ.

Шойгу та Герасимов залучили на свій бік Рамзана Кадирова, якому вигідно і далі тримати всі або значну частину своїх приватних сил подалі від війни. Наприклад, у Бєлгородській області. Але медійні, політичні, фінансові потужності Кадирова тепер на боці Шойгу.

Чому Кадиров на боці міністерства оборони? Бо посилення позицій Пригожина небезпечне для усіх учасників регати. Крім того, в ПВК «Вагнер» дуже багато нацистів і радикальних ветеранів двох чеченських війн, які «чорних» ненавидять на рівні глибокого особистого та майже психіатричного. Що ще з нацистів узяти?

Останні тижні і Пригожин, і партія «Міноборони» робили все, щоб отримати максимум уваги від Путіна, який традиційно виступає арбітром конфліктів власного оточення і втручається у їх розбірки у виключних випадках. Це взагалі доволі характерне для старих азійських монархій і диктатур, коли диктатор (цар, імператор) – «третейський суддя» для елітарних груп і застосовує силу до тих, хто не слухається. Поки хтось не набирається сил, щоб ігнорувати чи взагалі усунути диктатора. 

Три дні тому Шойгу та Герасимов фактично наказали ПВК «Вагнер» вступити в ряди ЗС РФ, підписавши індивідуальні (це важливо) контракти з міноборони РФ. Пригожин і його бійці відмовилися.

А вчора (13 червня – ЗІФ) на зустрічі з «воєнкорами» Путін уже особисто, хоча і дуже обережно, заявив, що всі «добровольці» мають ці контракти підписати. Ні, він не став погрожувати Пригожину. Він сказав, що це необхідно для соціальних гарантій, але всі усе зрозуміли.

До речі, це не означає, що Путін став на бік Шойгу. Це означає, що Путіна ця історія вже торкнулася особисто та дещо дратує. Наприклад, за травень 2023 росіяни у пошукових системах удвічі більше цікавилися Пригожиним, аніж Путіним. Ні, звісно, Пригожин не є конкурентом Путіна. Але він є достатньо помітним (уже), щоби його було важко позбутися.

Тому Путін пропонує угоду, елітарний мир, домовленість, новий баланс. (Що, до речі, доводить, що він мислить цілком раціонально). Що на заклик Путіна підкоритися МО відповів Пригожин? А він відмовився. Не будуть «вагнерівці» підписувати контракти з МО. Більше того, сьогодні (14 червня, - ЗІФ) Пригожин закликав інших «добровольців» долучатися і розширювати його «приватну армію».

На чому базується зухвалість Пригожина?

1. Він популярний у армії РФ, бо планово працював над тим, щоби ствердити свій авторитет ефективного керівника на фоні Шойгу.

2. Він є чи не єдиним постачальником їжі для ЗС РФ (це його основний бізнес). Шойгу (та й Путін) чудово розуміють що буде, якщо ще й «харчова логістика» ЗС РФ посиплеться.

3. У нього власна медійна імперія, яка дозволила стати другою за згадуваністю людиною у країні (і першою за запитами у травні).

4. У нього все ще є чудовий бізнес в Африці, куди він може поїхати як на запасний аеродром.

Зараз Пригожин відчуває на собі тиск «системної еліти» та захищається всіма доступними засобами. А кращий інструмент захисту – це напад. І він має ресурс боротися.

І реакція Путіна на відмову Пригожина буде визначати дві тенденції:

1. Зростання в системі влади РФ саботажу й ентропії.

2. Темпи деградації армії РФ.

Якщо Путін не зможе гідно відповісти на відмову, то це буде ударом і по Шойгу (авторитет в армії), і по Кремлю (авторитет Путіна як арбітра). Пригожина можуть притиснути або навіть знищити. Але це все ресурс – військовий, медійний, фінансовий. І – головне – ресурс легітимності.

Як би не закінчився цей конфлікт, російський режим уже програв. Пригожин – це перша ластівка того, що гниття диктатури веде до того, що у процесі боротьби за владу та побудову «світу після Путіна», складові режиму руйнують його. Нас влаштовує перемога усіх сторін.

Юрій Богданов, ТГ-канал

Колаж svoboda.org