Путін і «воєнкори»

Путін зібрав редакторів ТГ-каналів (у вівторок, 13 червня, - ЗІФ). У тому числі так званих «воєнкорів». Проводить зустріч. Виникає запитання: навіщо? Можна задати ще одне «чому саме зараз?» Нумо розбиратися разом.

Для початку чотири ключові факти щодо присутності РФ у Телеграм.

1. Телеграм – останній непідконтрольний Кремлю ресурс, на якому сидять «росіяни». Точніше, сфера, в якій немає монополіста - «смотрящого» та немає впливу на власників. У самому Телеграмі представлені практично всі російські медіа. Але свій явно оформлений сегмент, частка якого вимірюється двоцифровим числом, має лише медіа-група «Патріот» Є. Прігожина. Сумарно це близько 20-25 «воєнкорів» + до 40 різнопланових каналів. Інші – дріб’язкові, та й аудиторія не унікальна, що перетинається з конкурентами.

2. Зміщення аудиторії у Телеграм відбувається не тільки у РФ. Це торкнулося, наприклад, і України. А сама «тєлєга» із фактично анонімними каналами є ідеальним майданчиком для створення каналів донесення до «ворожої» аудиторії. Тим більше, що згадана МГ «Патріот» спочатку мала нібито «національні» медіа в Україні, Білорусі та Казахстані. Сумнівно, щоб у 2022-23 роках Прігожин раптом дав би вказівку згорнути роботу на сусідні з РФ держави.

3. Реакція «воєнкорів» та інформаційна хвиля в Телеграмі під час втечі росіян з-під Харкова не на жарт злякала Кремль. Нагадаю, що тоді було проведено навіть показові кадрові призначення.

4. З іншого боку, робота з власниками ключових ТГ-ресурсів дозволила надзвичайно м'яко пройти процес висвітлення втечі росіян із Херсона. Можна стверджувати, що суспільство сприйняло це (на відміну Харкова) як «норму», «військову хитрість» чи «доцільність». І це ті, хто зауважував, загострював увагу на процесі. Для більшості ж утеча росіян із Херсона пройшла абсолютно непомітно.

А тепер про доцільність такої зустрічі. Знову за пунктами.

1. Тактичні завдання. Йде перша фаза наступу України. Яка (що логічно з огляду на продавлювання підготовлених ліній оборони) супроводжується більшими ніж в обороні втратами та має низький (порівняно з фінальними етапами операції у Харківській і Херсонській областях) темпами. Кремль у своїх посилах через традиційні ЗМІ формує «образ перемоги» для літньої кампанії у вигляді одного слова «утрималися». Недаремно той же Путін порівнював процеси 2023 року в Україні з «Курською дугою». Тому є необхідність «одностайності» всіх інформаційних ресурсів. Простіше кажучи, яскраві розповіді про успіхи Росії в обороні.

2. Тактичні завдання на українську аудиторію. Дані завдання тісно пов'язані із зазначеними у п. 1. Необхідно створити картину провальних штурмів із величезними втратами для українського споживача. Тим більше, що українська сторона з форматом «абсолютної тиші» і скупого зведення вранці сама створює передумови того, що громадяни лізуть на російські ресурси і сліпо вірять тим, де просто написано «доброго вечора, ми з України» (хоча адміни можуть сидіти будь-де) .

Типовий приклад – навіть позитивне повідомлення про взяття Благодатного не змогли оформити грамотно та, в результаті, державне ІА Укрінформ повідомило про Благодатне під Бахмутом. Втрати техніки на мінному полі скомунікували на третю добу. І, в останньому випадку, ніхто не запитував «а де шукали інформацію співгромадяни попередні 72 години».

Таким чином, є доволі добрі стартові умови для проведення російської інформаційно-психологічної операції на українському полі. За умови узгодженої роботи більшості ТГ каналів (преса і так слухняна). І тут зустріч з Путіним (як і події до і після неї) дуже доречні.

Тепер від тактики переходимо до перспективи 4-5 місяців. І тут Кремль також має свої завдання.

1. Формування єдиного пулу «воєнкорів», який стає підконтрольним одній із веж Кремля. Принаймні у просуванні ключових тезисів. І тут надзвичайно важливо стежитиме за фото з заходу, які рано чи пізно спливуть. Майбутній куратор буде на цих фотографіях.

2. Управління російською громадською думкою у разі невдач на фронті. Простіше кажучи, Путіну потрібні гарантії повторення медійно успішного Херсонського кейсу (повторю, для Кремля інформаційна робота з висвітлення втечі з Херсона була вдалою).

3. Гарантії дистанціювання «воєнкорів» від внутрішньої політики у Росії. Путіну необхідне збереження наявного медійного балансу. А «воєнкори» в інформаційному полі швидко стають «важковаговиками». Тому, до моменту старту нового партійного проекту поствійни (аналог існуючої партії «Родіна») для Путіна ідеальним виглядає формат, коли «воєнкорам» категорично заборонено втручатися у внутрішньоросійські політичні розбірки.

4. Нехай приватний, але важливий кейс. Путіну необхідно буде визначатися, що робити з МГ «Патріот» та її ТГ-активами. Залишати за Прігожиним? У разі його інтеграції до однієї з веж Кремля цілком можна. А от якщо такого не передбачається, то наявність потужного медіа-ресурсу у людини, яка не входить до ключових груп, виглядає небезпечною. Крім того, на тактичному рівні Путіну необхідно, щоби Прігожин хоча на якийсь час (етап наступу України) перестав публічно принижувати Шойгу та його оточення.

5. У перспективі перед Кремлем постає питання повного контролю над ТГ-полем, аналогічного тому, що існує у сфері «старих» медіа та соціальних мереж.

І на тлі цього відбувається перша зустріч із «воєнкорами». Що, крім зазначених вище завдань, можна сприймати як сигнал старим пропагандистам. Бюджети ТГ менші, вплив уже можна порівняти. Отже рано чи пізно може виникнути питання про ефективність роботи російського «телевізора».

Ігар Тышкевіч, сторінка у FB

Фото ТГ-канал YIGAL LEVIN