Польща: прокурор чи адвокат України?

Ставши прокурором для України в історичній політиці, Польщі все важче виконувати роль європейського адвоката нашої держави.  Не оговтавшись від дипломатичного фіаско  по  блокуванню переобрання свого ж  співвітчизника  Дональда Туска головою Європейської Ради, Польща на міжнародній арені знову несе іміджеві втрати. 

         Маючи значні проблеми з ЄС у питанні дотримання унійних процедур в галузі правосуддя, Польща намагається маніпулювати та шантажувати ЄС не бажаючи йти на поступки у збереженні незалежності судової системи та ЗМІ, блокує імміграційне законодавство ЄС не визнаючи квотних зобов’язань по прийому біженців.

       Останній час польський політикум стрясли ряд заяв вищих посадових осіб,  які аж ніяк не можна зарахувати до активу польської дипломатії. Спочатку прем’єр-міністр Польщі Беата Шидло, під час виступу у національному парламенті 24 травня цього року, неприховано «лякала» депутатів терористичними загрозами та «шаленством брюсельських еліт». Таким своєрідним чином польський прем’єр, пов’язувала теракт у Манчестері з проблемою іммігрантів у Європі, вже не вперше виправдовуючи свою, польську позицію, у цілковитій відмові приймати біженців. Цей емоційний виступ прем’єра Польщі ймовірно мав на меті пробудити Європу від «летаргічного» сну та змісити «стати з колін», щоб «щоденно не оплакувати  своїх дітей». За висновками польських експертів, цей найбільш антиєвропейський та антиімміграційний виступ польського прем‘єра був «почутий» у центрах прийняття рішень  ЄС та буде мати негативні наслідки для Польщі в ЄС.

Прем’єр-міністр Польщі Беата Шидло Фото: Jan Bielecki /East News

Європа не стоїть на колінах у боротьбі з тероризмом…

        Маніпуляції та використання терористичного акту для оправдання антиіммігранської риторики, спекулювання на болючих питаннях, ще більше загострить проблему розуміння позиції Польщі в ЄС. Польща разом з Угорщиною зайняли кардинальну позицію не приймати на своїй території жодного біженця, а ні в рамках квотних домовленостей ЕС,  ні по програмі переселення із Близького Сходу. За висновками експертів, тотальний опір керівництва правлячої польської партії «Право і Справедливість» є мотивований виключно ідеологічно, і не має нічого спільного з реальною спроможністю економічно чи соціально адаптувати декілька тисяч біженців.

Політики ПіС стверджують: масова міграція приведе до Польщі  терористів.

     Толерантність, бюрократизм у прийнятті рішень у владних коридорах «старої» Європи звісно мають свою межу… Про це красномовно свідчить фінальна частина передвиборчої кампанії Макрона, яка не очікувано набула  гострих антипольських спічів, де ідеологічному спротиву всьому «європейському», в т.ч.  питанню біженців була приділена значна увага новообраного французького президента. З європейських кабінетів прозвучали погрози ініціювання санкцій та обмежити бюджетні асигнування для Польщі у новій  фінансові перспективі ЄС на 2021 –2027 роки.  

      Усі ці невдачі можна було б віддати на відкуп недалекоглядної політики польської правлячої партії, однак наш західний сусід на протязі останніх двох років у питанні солідарності з ЄС у міграційній політиці активно маніпулював  «українським питанням», заявляючи про прийняття на свою територію «мільйона українців».  Дані свідомо абсурдні заяви, маніпулюючи поняттям «біженець – трудовий мігрант», звучали з високих трибун з вуст польського прем’єра Беати Шидло, міністра внутрішніх справ Маріуша Блащака, віце-прем'єра і міністра розвитку та фінансів Матеуша Моравецького.

      Кому як не посадовцям такого високого рангу знати, що міфи про мільйони «українців-біженців» в Польщі вщент руйнує офіційна статистика, яка свідчить про те, що в 2014 році від українців у Польщі надійшло всього 2353 заяв про надання статусу біженця, в 2015 році – 2304 заяви, з яких лише двом українцям було надано статусу біженця в Польщі;  в 2016 – 5852 заяви, з яких статус біженця отримали лише – 34 українські громадяни.

Постає логічне питання. Для чого політична еліта країни, яка позиціонує себе адвокатом та лобістом України в ЄС свідомо вводить в оману європейське співтовариство, показуючи Україну у невигідному світлі потенційної країни постачальника мігрантів в Європу?

       Прикро водночас, що це відбувається на фоні триваючих процедур ЄС по наданню Україні безвізового статусу, які проходять під акомпанемент російської брехливої пропаганди про  безперспективність таких кроків, внутрішнього скептицизму «все пропало»  та  найголовніше - в умовах війни на Донбасі та окупованого Криму.  

Наприкінці травня цього року міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський в інтерв’ю польській радіостанції RMF FM, відповідаючи на питання про міграційну ситуацію в Польщі, вчергове акцентував увагу на тому, що в Польщі знаходиться велика кількість мігрантів з України і Європа не повинна забувати про зазначений факт, критикуючи Польщу, яка відмовилась брати участь в європейській програмі з розміщення біженців.

Міністр закордонних справ РП Вітольд Ващиковський Фото: PAP/Tomasz Gzell

       І Європа дійсно не забула, дійсно змогла адекватно оцінити «навалу» біженців з України - надавши Україні безвізовий статус починаючи  з 11 червня поточного року.

       Не без іронії - польська дипломатія нарешті буде позбавлена свого «потужного українського  аргументу» у дискусіях з ЄС щодо не прийому іммігрантів. Тепер кожна країна ЄС може похвалитись такими здобутками по виконанню європейських зобов’язань. Залишається тільки не зрозумілим, на що розраховувала польська сторона наводячи сумнівні факти з європейських трибун, і чим відрізняється така діяльність від пропаганди нашого східного сусіда.

      В цьому ж напрямку польської дипломатії продовжував шукати дно і віце-міністр закордонних справ Польщі Конрад Шиманьскі, який в  інтерв'ю міжнародному  порталу «Politico» заявив, що в разі примусу Польщі  до прийняття будь-яких біженців польський уряд готовий застосувати право вето та  заблокувати  прийняття бюджету ЄС. Ймовірно це було емоційною відповіддю на слова єврокомісара з питань юстиції Вери Йоурової, яка запропонувала узалежнити розподіл фондів ЄС у майбутньому бюджеті ЄС від дотримання країнами-членами базових  європейських  принципів. Що й було розцінено Польщею як погрозу.

      Не зрозуміло чим керувався польський дипломат високого рангу, зважаючи що успішність польських реформ у значній мірі залежала і залежить від фінансових вливань з європейських структурних фондів. У фінансовій перспективі 2014-2020 рр. Польща планує отримати  від ЄС 82,5 мільярдів євро. Вплив інвестицій, що фінансуються з ЄС у польській економіці насправді не слід недооцінювати. То ж дійсно, в такому випадку мовчання - золото.

      Теоретично Єврокомісія може застосувати економічні санкції до Польщі  за невиконання союзницьких зобов’язань, але у самому ЄС немає на даний час згоди з даного питанні, вибирається тактика очікування, і не в останню чергу в угоду збереження єдності. Не зрозуміло на що може очікувати Польща при формуванні нового бюджету ЄС, однак втрати дипломатичні та іміджеві вже безумовні…

Хотілося б у таких спробах дезінтеграції Європейського Союзу знову побачити «руку Кремля», однак все більше проглядається недалекоглядність  рішень окремих лідерів правлячої політичної сили Польщі на догоду електорату та своїм власним амбіціям.

        Україна  була і залишається прихильником Польщі в ЄС та світі близької до центру прийняття рішень,  до  польської зовнішньої політики, що прагнула мати найбільший вплив на мейнстрім ЄС, де українське питання  завжди було б почуте. Розуміючи, що для сучасної Польщі за найбільш євроскептичної  влади з моменту вступу нашого сусіда в ЄС, не просто залишатися адвокатом України на шляху до ЄС та європейських цінностей. Цінностей, які піддаються системній критиці, як такі що загрожують  національній ідентичності, монокультурності та монорелігійності польського суспільства. 

       Сподіваюсь на те, що прагнення Польщі до регіонального лідерства,  бажання залишитись на вістрі світової та європейської політики будуть сприяти лобіюванню інтересів України. Принаймні, після обрання Польщі непостійним членом Ради Безпеки ООН (на  2018-2019 рр.), анонсуючи активність у розгляді  питань ситуації на сході України та протидії російській агресії. 

ВІТАЛІЙ КОВТУН

(громадський діяч, ПП "Сила людей")

ілюстративне фото до статті gazeta.zn.ua