Південний вектор російських загроз Україні

АНАЛІТИКА 28.03.2018 Коментарі 1

Військово-політична обстановка в акваторії Чорного та Азовського морів, а також на українсько-молдовському кордоні є одним із визначальних факторів впливу на безпеку України в контексті триваючої гібридної війни із Російською Федерацією

Анексія Криму, яка протирічить всім нормам міжнародного права, дозволила Російській Федерації перетворити півострів на військову базу з серйозним військовим потенціалом. Потенціалом який можна було б використати, якщо Кремль вирішить провести повномасштабну операцію проти України. Згідно з інформацією, оприлюдненою українськими джерелами, в Криму нараховується близько 22 900 солдатів з Російської Федерації. На півострові було дислоковано не менше 113 бойових літаків, 58 вертольотів, 56 багатоцільових ракетних комплексів, 120 зенітних систем, 16 протиракетних систем, 30 бойових кораблів та 5 підводних човнів, і навіть дивізіон зенітно-ракетних комплексів «С-400».

Зважаючи на географічні умови, Збройні сили Російської Федерації, розміщені на Кримському півострові, мають обмежені можливості нападу на материкову частину України. Саме тому, можна припустити, що у випадку повномасштабної військової агресії завдання російських військ, зібраних на півострові, будуть обмежені проведенням підривних операцій та проведенням ряду операцій з використанням повітряних сил, які атакуватимуть стратегічну інфраструктуру розташовану на півдні та в центральній частині Україні.

На даному етапі Крим, перетворений на «великий авіаносець», вже є центром, який Росія використовує проти України у сфері економічної безпеки або проведення заходів, що дестабілізують внутрішньополітичну ситуацію в країні (для прикладу, на фронті інформаційної війни).

До вказаних вище російських військ на території окупованого Криму, очевидно слід додати і потенціал регулярної російської армії, дислокованої на території окупованих східних районів України (Луганська та Донецька області). За даними українських джерел, загальна чисельність Збройних Сил Росії, розташованих на окупованих територіях України, становить 60 тисяч осіб професійних військових, які мають у власному використанні не лише стрілецьке озброєння, а й ракетні системи «Точка», танки і артилерійські системи. Тут варто підкреслити, що російські військові, розташовані на окупованих територіях східних областей України, в першу чергу є кадровими офіцерами. Цілком очевидно, що в разі повноцінної військової агресії РФ проти України ці військові об’єднають зусилля із розташованими у Криму військовими підрозділами.

Натомість, не слід забувати, що в разі реалізації цього сценарію, можна очікувати також «включення» російських сил розташованих на території невизнаного Придністров’я. За даними українських джерел, російська оперативна група, розташована на території  самопроголошеної республіки на кордоні з Україною налічує близько 1400 чоловік. Кількість російських військових в цьому регіоні дозволяє припустити, що діяльність Росії на цьому напрямку очевидно буде обмежуватись підривною діяльністю.

Поряд з цим, наявність російської армії на території так званої Придністровської Республіки залишається серйозним чинником, що не лише загрожує безпеці України, але й використовується Кремлем для впливу на загальну політичну ситуацію в Республіці Молдова.

Дії російських військ в районі окупованого Криму та, так званого, ПМР є одним з елементів російської гібридної війни.

Діяльність Росії в цьому регіоні не обмежується виклично деструктивним впливом у інформаційно-психологічній війні, але має чітке економічне та військове спрямування. Найбільш активно до виконання завдань у вказаній площині залучається Чорноморський флот РФ. В рамках гібридної діяльності, спрямованої проти України, він використовується, зокрема для перешкоджання вільному переміщенню суден у північній частині Чорного моря.

Діяльність Чорноморського флоту у північно-західному районі Чорного моря дає підстави для висунення теорії  про те, що Кремль прагне повністю контролювати цю частину морського простору. Реалізація цього сценарію означатиме серйозну перешкоду для торгівлі між українськими портами (включаючи Одеський порт) та іншими комерційними центрами.

Це, в свою чергу, матиме негативний вплив не лише на економіку України, а й на престиж України на міжнародній торговельній сфері. Для прикладу, Чорноморський флот РФ може заблокувати судно, яке транспортує виготовлену Україною військову техніку, що була продана іноземному контрагенту.

Значне занепокоєння викликає і інший проект Кремля. Адже Керченський міст  може заблокувати українські порти, розташовані на Азовському морі.

Згідно з офіційною інформацією, вищезгаданий міст надає можливість проходу для суден висотою не більше 33 метрів. Таким чином, буде ліквідовано можливість проходу у Азовське мору великі суден «Panamax», які мають висоту 57 метрів. Ці судна давали можливість перевезення продукції з українських портів, розміщених у цьому регіоні,  до портів у всьому світі. Згідно з інформацією, представленою у звіті, підготовленому каналом «Крим. Реалії», таке обмеження, зокрема, заблокувало б можливість транспортування з порту Маріуполя сталевих пластин, які використовуються для будівництва газопроводів. А саме ця продукція з індустріального Донбасу до недавнього часу експортувалась, зокрема до В'єтнаму, Південної Кореї, Малайзії, США та Мексики.

Завершення спорудження Керченського мосту, призвело б до втрати контрактів і зниження привабливості українських товарів, вироблених в цьому районі (необхідність наймати кілька невеликих кораблів замість одного більшого розміру, призведе до збільшення транспортних витрат), в результаті будуть прямі фінансові втрати для української промисловості. Подібна проблема пов'язана з портом в Бердянську та українськими компаніями, які внаслідок обмеження розміру суден стануть значно обмежені у можливість вибору компанії, відповідальної за транспортування, наприклад, української пшениці. Проблема зниження конкуренції в логістиці безпосередньо впливає на збільшення транспортних витрат. Іншим фактором, який сприяє зростанню цін на українські товари, що експортуються по морю є збільшення вартості страхування судів і вантажів, через ризики, викликані військовими діями на Донбасі .

Проте найбільш серйозною загрозою українській економіці в цьому регіоні області є можливість повної блокади Азовського моря з боку РФ.

Торгове блокування акваторії Азовського моря може бути реалізоване Москвою під будь-яким приводом, наприклад, відновлення інфраструктури мостів. Потенціал використання мосту для здійснення блокади українських портів, здається, є найбільш серйозним фактором тиску, який Москва може використовувати в будь-який вигідний момент.

Серйозною проблемою, яка перешкоджає реагуванню з боку України на вищезгадану діяльність Російської Федерації, є відсутність повністю боєздатних та повноцінних військово-морських сил.

Внаслідок анексії Криму ВМС України втратили значну частину своїх кораблів. Після чотирьох років ржавіння та експлуатації українських суден як склади для запасних частин Чорноморського флоту РФ, не варто оцінювати потенційну можливість їх повернення Україні як фактор, що може вплинути на значно посилити бойові можливості українського флоту. Щоправда, в такій незадовільній ситуації Київ докладає всіх зусиль, щоб відновити потенціал українських ВМС.

Крім введення в дію нових бойових морських одиниць, українською стороною активно для протидії агресивним діям російського флоту використовується формат візитів до українських портів кораблів країн НАТО. Такого роду візити є не тільки явним сигналом підтримки України з боку НАТО,  але й безпосередньо «гальмують» активність суден Чорноморського флоту РФ, включаючи, наприклад, обмеження можливостей проведення ними маневрів або наближення до українських територіальних вод – принаймні в Одеському Причорномор’ї.

Загальна обстановка виглядає доволі несприятливою з точки зору Києва.

Незважаючи на зусилля України, російська сторона все ще має серйозну перевагу. Завдяки своїм силам і фінансовим ресурсам, Кремль не лише заважає Україні використовувати економічний потенціал Чорного моря, але проводить чисто військові спецоперації. Описані вище дії дозволяють стверджувати, що цілком імовірно дії Російської Федерації спрямовані на  повну блокаду України з боку Чорного моря.

Враховуючи ефективну оборонну війну України проти РФ на Донбасі,  дії РФ в північному Причорномор'ї є серйозною загрозою для безпеки держави (у військовому та економічному вимірах).

Водночас в умовах гібридної війни РФ проти України, слід пам’ятати важливість вкрай негативного фактору подальшого функціонуванням на південно-західному кордону України «російської бази». Тобто самопроголошеної Придністровської Республіки, на території якої здійснюється підготовка диверсантів, які можуть бути використані проти України. З цієї «бази» на території України також можуть проникати співробітники і військовослужбовці ФСБ, завданням яких може бути оснащення завербованої агентури на території України  зброєю та вибуховими пристроями задля вчинення терактів або провокацій. Як це, для прикладу мало місце у випадку підпалу офісу Товариства угорської культури Закарпаття в ніч на 27 лютого. Організатором цієї провокації, за даними українських джерел, виступив мешканець Придністров’я співробітник МГБ (міністерства госбезопасності) Придністров’я, який одразу після злочину втік додому.

Всю вищенаведену діяльність Кремля, слід розглядати саме як спробу збільшити свій потенціал у сфері можливості тиску на українську державу.

Посилення потенціалу також використовується для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні. Спроби нанести економічні збитки, проявивши військову силу, безкарне перетинання морського кордону, організовані терористичні акти, провокації та акти насильства спрямовані на зростання соціальної напруги, що може бути використано проти Президента та Уряду України. Активна діяльність РФ в сфері штучного формування осередку виникнення та загострення міжнаціональної та міжетнічної ворожнечі на території України та суміжних країн ЄС, також є складовою гібридної війни Росії проти України.

Ряд процедур, проведених Росією, не обов'язково свідчить про підготовку до повномасштабної військової операції проти України. Це скоріше повільний, спланований процес, спрямований на занепад української держави. Політичні та військові умови, створені Росією, спрямовані насамперед на ізоляцію України, розповсюдження вірусу «зради та поразки» в українському суспільстві та зменшення економічного потенціалу України.

 

 

 

   МІХАЛ МАРЕК

Aспірант факультету міжнародних та політичних студій Ягеллоньского Університету (Польща), кафедра українознавства

Редакційні правки здійснено та авторизовано текст
ІА «Західний інформаційний фронт»

ілюстративне фото youtube.com

 

Відгуки

юрій
2018-03-28 15:35:31

цікава стаття

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com