Перехрестя Мельникової

Євген Магда

Директор Інституту світової політики, український політолог, кандидат політичних наук, історик (закінчив з відзнакою Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка), журналіст.

Практично місяць нічого не відомо про долю спікерки Координаційної Ради білоруських демократичних сил Анжеліки Мельникової. За великим рахунком, невідомо, коли саме вона зникла. І ця ситуація створює чимало проблем для противників Лукашенка.

Перш за все, варто сказати, що ініціатори зникнення Мельникової (назвемо їх так) продовжують володіти ініціативою. Зникнення політикині, доля її дітей та чоловіка, місце перебування гаджетів, кошти, зняті з рахунку фонду, який очолювала Анжеліка Мельникова – все це помітно бентежить представників білоруських демократичних сил. Попри наявність двох організацій колишніх силовиків (BYPOL та BELPOL) у біло-червоно-білому таборі подовжують превалювати чутки та припущення, від яких рукою подати до проявів паніки. Незалежні білоруські медіа не мають необхідних ресурсів для активного розслідування.

Польська прокуратура доручила розслідування зникнення Мельникової ABW (Агентству внутрішньої безпеки), адже вона наприкінці минулого року встигла набути паспорт громадянки Польщі. У цьому контексті варто пригадати польського суддю Шмітта, який у травні 2024 року зумів втекти до Білорусі, де радо обслуговує пропагандистські потреби режиму Лукашенка. Загадкове зникнення білоруської опозиціонерки з польським паспортом не можна назвати приємним сюрпризом для влади Польщі. Тим більше – у розпал президентської кампанії, попри те, що у ній не бере участі діючий президент.

Експерти відзначають, що Мельникова так і не з’явилася у інформаційному просторі Білорусі, хоча тамтешня пропагандистська машина радо використовує промахи своїх опонентів. Проте події останніх місяців (екстрадиція з В’єтнаму до Білорусі колишнього «калиновця» Василя Веремейчика, закриття телеграм-каналу «Білоруський Гаюн» та зникнення Анжеліки Мельникової) демонструють, що біло-червоно-білий табір перебуває у кризі. Мельникова перетворилася на фігуру умовчання, яка скувала по руках і ногах своїх соратників. Показово, що її зникнення збіглося у часі з інавгурацією Олександра Лукашенка, який демонструє високу активність у Мінську.

Застерігаю від спрощеного підходу до фінансового питання, адже на рахунок фонду, яким керувала Мельникова, донори перевели кошти для Координаційної Ради та «Кіберпартизанів». Сума у понад 100 тисяч євро видається незначною далеко не всім учасникам обговорення долі Мельникової.

Куди цікавіше той факт, що у Координаційної Ради БДС немає окремого банківського рахунку (у Офісу Світлани Тихановської він, наскільки я розумію, є). І перший транш фінансування Координаційної Ради зник. Залишається не зовсім зрозумілою і ситуація навколо «Кіберпартизанів», яким вдалося у віртуальному просторі налити чимало гарячої смоли на голову Лукашенка. Якщо буде викрито особливості їх роботи та імена причетних, то реванш офіційного Мінська можна впевнено констатувати.

Показово, що серед місць (часом навіть екзотичних), до яких могла рушити Анжеліка Мельникова, не обговорюється Росія. Якщо припустити, що вона опинилася під контролем кремлівських спецслужб, це створює зовсім іншу ситуацію. З одного боку, завдає удару по біло-червоно-білому табору, представники якого у 2020 – 2021 роках шукали шляхи порозуміння з Путіним для приборкання Лукашенка. З іншого боку, Росія у такий спосіб може отримати чимало різноманітної інформації про Лукашенка з середовища його опонентів. Кремль фактично може продемонструвати, що має важелі впливу як на ситуацію всередині Білорусі, так і на середовище його опонентів. «Білоруське бінго» для Путіна виглядає саме так.

На порядку денному – висновки, які мають зробити білоруси з ситуації навколо Мельникової. І якщо очікувати на зміни у політиці Лукашенка складно, то для його противників це момент істини. По суті, останній шанс змінити статус зручного спаринг-партнера режиму на статус змін всередині Білорусі. Хоча для цього потрібна зміна формату діяльності білоруських демократичних сил, хоча б через зникнення голови їх квазіпредставницького органу.

Фото - Анжеліка Мельникова / inpoland.net.pl/