Нотатки на паспорті

Намагаюся зрозуміти зміст формулювань, що дають діям режиму Лукашенка, а також спосіб оцінки реальності. Виникає відчуття, що багато людей усе ще не прокинулися від політичного сну і продовжують думати старими категоріями як щодо держави Лукашенка. І це після 3-ох років системного терору та методичного знищення всього та вся в Білорусі.

Напевно, демократична спільнота продовжує перебувати в ілюзіях, що в Білорусі настане відлига, що машина репресій зупиниться. Що Держава – це щось окреме від режиму та має виконувати якісь зобов'язання. Ні, система не зупиниться, поки цей режим існуватиме.

Наведу лише одну цитату із гучними, звучними словами.

«Цей указ не про паспорти та доручення, а про відмову держави виконувати свої зобов'язання та забезпечувати права громадян.

Радниця Світлани Тихановської із правових питань Крістіна Ріхтер».

Відразу зазначу, що як тільки Лукашенко узурпував владу 1996 року, держава перетворилася на інструмент забезпечення стабільності авторитарного режиму, а не прав громадян. Уже 1996 року білоруси були приречені втратити права і свободи. Після 2020 року відбулося переформатування неоавторитаризму на неототалітаризм.

Про які права може йтися, і які претензії можуть бути до держави (інституту), яка керує нелегітимною владою. До держави, яка стала державою-бандитом.

Авторитарна держава, яку побудував Лукашенко, методично позбавляла білорусів їхніх прав та свобод (права вибору, права на думки, права на справедливий суд тощо), у 2020-2023-іх це торкнулося більшої кількості громадян та змінило систему.

Тепер держава веде війну зі своїми громадянами не на життя, але на смерть. Воно оголосило частину своїх громадян ворогами та цілеспрямовано їх знищує. Як у таких обставинах хтось може вимагати у цієї держави дотримання прав.

У свою чергу опозиційні структури також ведуть війну з цією державою. Вони заявляють про нелегітимність, закликають до нових і нових санкцій, до повної ізоляції. Також звучать думки про те, що країну окуповано.

І чомусь в інтонаціях продовжує з'являтися обурення тим, що ця держава відмовилася там щось виконувати та когось обслуговувати. І уточню, не просто когось, а людей, яких вона розглядає як ворогів, як пряму загрозу собі.

Так, припускаю, що всіх тих, хто виїхав, навіть до 2020 року, вона розглядає як ворогів. Білоруська еміграція у 2020 році консолідувалась і продемонструвала чітку антилукашенківську позицію, організовувала масові ходи, голосувала проти.

Цю частину білорусів не можна безпосередньо репресувати, але можна ізолювати та репресувати побічно, позбавити паспортів. У принципі, це механізм політичних чисток, який торкнеться кількох десятків, а то й сотень тисяч людей.

На війні як на війні. І те, що відбувається і відбуватиметься, вкладається в логіку війни, яку веде Лукашенко, і він не зупиниться. Горе переможеним.

Нинішня квазі-тоталітарна держава (підкреслю – інститут, а не країна) вбиває, масово кидає до в'язниць і не робитиме жодних поступок, це і називається ТЕРРОР, а ми – ВОРОГИ.

Тому щось вимагати від цієї держави дещо наївно, як і звинувачувати у порушенні міжнародних норм, коли давно порушено все, що тільки можна порушити. А ми реагуємо так, наче щось погане трапилося тільки зараз.

На жаль, опозиційні структури не готувалися, та й зараз усе ще не готові діяти в логіці війни, чекаючи якихось поступок через посилення санкційного тиску на режим, живучи думками про те, що влада ось-ось рухне.

У цій війні ціль режиму вижити, проіснувати ще 5-10 років і максимально послабити противника, позбавити його ресурсів (у тому числі моральних), посилити розчарування. І поки що держава Лукашенка у справі знищення справляється.

І, фактично, протиставити йому нічого. Альтернативні структури у кризі, вони не розвиваються, не зміцнюються, гостро відчувається дефіцит кадрів і довіри.

І ніхто не знає, і навіть не замислюється над тим, як вийти зі ситуації. Величезні ресурси витрачають на політичні івенти, проекти, які не дають результату.

Виходячи з «паспортної кризи», варто ясно поставити питання й отримати відповідь на нього. Чи будуть країни Заходу готові видавати білорусам з недійсними паспортами повноцінний цивільний документ країни перебування чи ні.

Документ, що дасть змогу отримувати соціальну допомогу, мати базове медичне страхування, відкрити рахунок у банку, отримати кредит, соціальну допомогу й інші гарантії та права у нових важких обставинах.

Що стосується альтернативного паспорта, то, на жаль, це лише чергова красива рекламна кампанія. Реалізувати його можливо лише у своїй державі.

Павел Усов, політолог, ТГ-канал

Також читайте: Помста лукашенка для вільних білорусів

Карикатура dw.com