Небезпечні плани кремля

Агресія Росії проти України не обмежується полем бою. У війні проти українців РФ використовує не лише ракети й керовані авіаційні бомби, танки й артилерію. Для Москви не менше важливим є інформаційний фронт, на потреби якого виділяють колосальні кошти. Наприклад, на державну пропаганду у 2025 році передбачено 1,42 млрд доларів США. Порівняно з поточним роком, витрати збільшені на 13% і значно перевищують бюджети периферійних російських регіонів.

Нічого дивного, оскільки, за повідомленням The Wasington Post, росіяни готові платити до 39 тисяч доларів за просування проросійських коментарів у провідних західних ЗМІ. І можна припустити, що це далеко не найвища цінова планка для них.

Для Москви надзвичайно важливо продовжувати дискредитувати Україну, її керівництво, провокувати появу ліній розколу в українському суспільстві, деморалізувати українців. Не менш нагальним напрямком залишається активний підрив довіри до Києва з боку іноземних лідерів та спільнот на всіх континентах без винятку.

За даними, отриманих від інформованих джерел на умовах анонімності, найближчим часом можна очікувати на особливу активність російських структур, до завдань яких входить реалізація інформаційно-психологічних операцій за кордоном. Пропагандистська індустрія Росії під керівництвом Сєргєя Кірієнка, першого заступника кремлівської адміністрації, планує розгорнути серію масштабних антиукраїнських кампаній. Дано вказівку ​​не гребувати жодними методами, безоглядно витрачатися на підкупи, політичне корумпування, максимально широко залучати іноземні медіа та ресурси, мобілізувати «корисних ідіотів».

Виокремлено і конкретні завдання: максимально дискредитувати Президента Володимира Зеленського, керівництво президентського офісу, розвинути стереотип токсичності відносин з Україною та позбавити її міжнародної підтримки.

Інформаційно-психологічні операції ґрунтуватимуться на традиційних стратегіях, що набили оскому, та тактичних прийомах. Як і раніше, ремарки іноземних респектабельних видань, наприклад про бойовий дух українських воїнів, подаватимуть як «готовність воювати до останнього українця», стурбованість про прояви корупції в Україні перетворять на «аргумент» про недієздатність української держави та необхідність припинити її підтримку. Використовуючи брехливі наративи і псевдоаналітику, російська пропаганда створюватиме ілюзію обґрунтованості напрацьованих нею наративів.

Проте, передбачено й силові акції, «інциденти» з окремими політиками, лідерами громадської думки. У тому числі під так званим «чужим прапором» (пригадуємо прапори ІДІЛ, знайдені в місцях дислокації російського контингенту в Сирії).

Умовним стартом можна вважати появу в іноземних медіа публікацій, повідомлень, що стосуються подій в Україні, оцінок її військового й оборонного потенціалу, перспектив та очікувань. Вони мають різну спрямованість за таргетуванням, різняться за формою подачі, інтенсивністю маніпулювання почуттями й емоціями споживачів інформації. Разом із тим контент відповідає потребам російських пропагандистів, формується та еволюціонує у руслі їхніх інтересів.

Це вказує на те, що російська індустрія пропаганди та фабрикації на «повному ходу» в зондуванні та вивченні реакції цільової аудиторії на наративи, в пошуку нових слабких місць, у визначенні найкритичніших питань українського, європейського та євроатлантичного порядку денного.

Уже на цьому етапі, у спрямованості дій Росії можна виокремити декілька тематичних треків.

Стійкий трек – блокування налагодження конструктивного діалогу Україна-США та між лідерами країн, не допустити завершення війни на невигідних для Росії умовах. Кульмінація та перші розв'язки інформаційних мізансцен, які створюють російські медійники та їх підрядники, відбудуться напередодні інавгурації Дональда Трампа і, згідно з актуальними задумами, продовжуватимуться у перші місяці його президентства.

Наступний трек орієнтований на ескалацію внутрішньої ситуації в Україні. Це дозволить вносити розлад в українське суспільство, фрагментувати політичний і діловий істеблішмент, еродувати ціннісні настанови українців. Але основна мета все ж таки інша — створювати необхідний пропагандистській індустрії контент для іноземної аудиторії.

Для цього Кремль планує використовувати втікачів-колабораціоністів з-поміж колишніх українських політиків чи тих, хто втік, експертів і журналістів, «міських резонерів», «патріотичних правдорубів». Саме вони і висловляться, і відгукнуться критикою на будь-які дії Володимира Зеленського та його команди.

Не виключені сценарії зі застосуванням російськими спецслужбами «антропогенних впливів»: «нещасні випадки», замахи… Їхній арсенал, на жаль, широкий і відомий.

Надалі, отримані «картинки з місця подій» упадуть на добре удобрений грошима ґрунт російської пропаганди, створять інформаційні приводи для просування і спекуляцій у західних ЗМІ про «політичну кризу» в Україні, множитимуть і тиражуватимуть стереотипи про «вихваляння нацизму», маріонетковість київського режиму» тощо.

А Кремль готовий платити великі гроші за розміщення такого контенту в респектабельних виданнях, на інформаційних платформах, оплачувати зусилля «інфлюенсерів» у соцмережах США та Європи, які готові працювати з російськими замовниками.

Сyprus Daily News