Не завжди видима агресія

Зі самого початку російського вторгнення в Україну ворожа пропаганда, дезінформація та гібридні дії були складовою ведення війни. В останні місяці інформаційні атаки ведуться не лише проти України, а й проти країн НАТО та Заходу. У своїх діях проти Заходу Кремль застосовує методи перед межею війни, але це не означає, що ми можемо недооцінювати такі зусилля.

Протягом багатьох років Росія нарощувала свої можливості для здійснення агресії способами на межі відкритого військового конфлікту. Таким чином за останні роки вона атакувала багато країн. Такі методи Росія використовує і проти Заходу, зосереджуючись на боротьбі з НАТО та країнами-членами блоку. З лютого 2022 року російська гібридна війна активізувалась. Наразі її слід визначити як доповнення до дій, що застосовують проти України. Російські інформаційні атаки, спрямовані на Захід, потрібно сприймати як елемент агресії проти України. Саме так ми ідентифікуємо та розуміємо дії Росії в Польщі, яка протягом місяців була однією з головних цілей російської гібридної діяльності.

Російська специфіка

Для Москви гібридні дії є дуже зручним інструментом і є типовим російським modus operandi (способом дії). Маємо розуміти, що політика Російської Федерації – як у військовому, так і в дипломатичному аспекті – значною мірою базується на різних формах непрямих дій, кулуарних і водночас, за можливості, на уникненні відкритого протистояння. Російська концепція «мережевої війни» полягає у тривалому та систематичному впливі, спрямованому на перебудову структури суспільної свідомості та формування її відповідно до інтересів Кремля. Ці дії, хоча часто ними нехтують, є надзвичайно небезпечними, оскільки призводять до стимульованого, ворожого формування суспільної думки та настроїв у сферах, які мають ключове значення для Росії. Ці зусилля контролюють і диктують російські спецслужби, які визначають дії в рамках інформаційної війни проти Заходу.

Ефективність таких методів видно у процесах переорієнтації суспільної свідомості – наприклад, із прозахідних, продемократичних настроїв на проросійські. Амбівалентне ставлення та соціальні розбіжності (підтримка інтеграції з ЄС водночас із прийняттям постулату діалогу з Росією) посилюють такі явища. Ці процеси, у свою чергу, посилюють за допомогою інструментів та інституцій (суб’єктів господарювання, НУО (неурядових організацій), фондів), яких використовують як російські проксі. Метою офіційно активувати ці структури (наприклад, через законодавчі ініціативи) є змінити не лише суспільні судження, а й досягнути конкретних правових і формальних змін у сфері функціонування держави.

Характер гібридних дій свідчить про те, що вони спрямовані на дестабілізацію держав. Протягом останніх років ми спостерігаємо спроби Росії здійснити політичний путч (у Чорногорії), організувати політичні та терористичні атаки (Велика Британія, Чехія, Німеччина) чи використати енергетичний тиск з метою дестабілізації внутрішньої ситуації (Молдова, Україна). Під час таких операцій Росія застосовує повний комплекс засобів. Вона також постійно намагається використовувати гібридні методи, щоби радикалізувати соціальні настрої у країнах, що зазнають таких атак. Кремль розпалює соціальні конфлікти та керує соціальними емоціями. Російські спецслужби, маніпулюючи екстремістськими групами, неурядовими організаціями чи навіть високопоставленими державними посадовцями, розпалюють розбіжності, водночас підтверджуючи свої наративи думками «незалежних» експертів, на які посилаються ЗМІ.

Інформаційна увертюра

Гібридні дії, включно із пропагандою, також можуть призвести до відкритого військового нападу. Випадок України вказує на те, що Росія дуже часто роками проводить гібридну кампанію як прелюдію до нападу. Зараз російська пропаганда переконує, що війна – це «спецоперація» (так Росія описує вторгнення в Україну), метою якої є звільнення України від «неонацистської влади в Києві». Російська пропаганда базується на неправді, яка роками поширювалася проти України. Перші неправдиві твердження щодо нібито «нацистської влади в Києві» зафіксовані ще 2013 року. Розпочинаючи із 2014 року, коли відбувся український Майдан, Кремль регулярно організовує інформаційні кампанії проти України, звинувачуючи її в тоталітарному підтексті і злочинах. Роками повторювана брехня в рамках гібридної кампанії стала інформаційним підґрунтям для пропаганди, яка тепер виправдовує вторгнення в Україну. Гібридні дії, що регулярно тривають роками, можуть спровокувати обставини, які мають – навіть у цілях внутрішньої пропаганди – дати можливість Росії розпочати війну. Це також доводить, що російську гібридну війну необхідно аналізувати через призму національної безпеки країн, які перебувають під гібридним тиском.

Так ми сприймаємо російську діяльність у Польщі. Польща стала мішенню російських гібридних дій задовго до 24 лютого 2022 року. Росія проводила свою дезінформаційну кампанію проти Польщі протягом багатьох років, посилюючи її з моменту зміцнення східного флангу НАТО у 2016 році. 2021 року Польща була мішенню гібридної агресії Кремля , коли разом із режимом Лукашенка Росія організувала маршрут нелегальної міграції, що досі дестабілізує наш кордон із Білоруссю. Сьогодні Польща перебуває під сильним тиском інформації та гібридних дій, які слід ідентифікувати як російську діяльність, яка є ворожою щодо Польщі.

Припинення допомоги Україні

Польсько-українські відносини залишаються найважливішим полем російської пропаганди проти Польщі. Мета Росії – розпалити конфлікти між поляками й українцями як на державному, так і на суспільному рівні. У Кремлі сподіваються, що відсутність довіри між Польщею та Україною призведе до того, що Україна буде відрізана від допомоги з Польщі та Заходу (яку також надають за посередництва Польщі), що дозволить Москві значно швидше проводити військові дії проти України. Росія також намагається обмовити Польщу на міжнародній арені, розраховуючи на той самий ефект – Москва хоче ізолювати Польщу, щоби залишити Україну наодинці, а також позбавити Польщу впливу на політичний порядок денний відносин Росії та Заходу. Постійним елементом впливу на польське суспільство є також спроби розбурхати радикальні кола та дестабілізувати суспільну дискусію. Цей елемент служить поляризації суспільства, що має на меті дати можливість Росії керувати емоціями та дестабілізувати державне життя в Польщі.

Окрім суто інформаційних дій, до спектру інструментів, застосованих проти Польщі, належать також кібератаки й операції з керування страхом, зокрема енергетичний та ядерний шантаж. Росія дуже охоче розпалює побоювання та соціальні хвилювання, пов'язані з перспективою радіоактивного забруднення та дефіциту енергоносіїв. За допомогою таких засобів Росія також може впливати на те, як конкретна аудиторія сприймає дійсність і навіть на те, які рішення приймають.

Російські гібридні операції завдяки своїй нестандартності та необмеженій кількості інструментів є ефективними в діях проти європейських країн, оскільки вони дозволяють «еластично» нагнітати напругу та, водночас, уникнути відкритого конфлікту, завдяки чому російська влада може відкинути звинувачення в агресії або за необхідності відступити у будь-який момент.

Потрібно пам’ятати, що для Російської Федерації метою всіх видів гібридних дій залишається знищення інституційної єдності – як держави чи організації (НАТО, ЄС), так і розширення сфери російських впливів. Хоча це лише підготовка до подальших актів агресії – невійськової (економічної, дипломатичної) та військової. Російські дії – незважаючи на методи й інструменти – служать стратегічним цілям Кремля. І вони залишаються та залишатимуться ворожими не лише до України, а й до всього Заходу. Сьогодні Росія є загрозою. І так це повинні трактувати країни-члени НАТО.

Станіслав Жарин, уповноважений уряду з безпеки інформаційного простору Республіки Польща, для StopFaіk