Нафта рятує бюджет кремля, але її економіка остаточно деградує, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Зростання світових цін на нафту через війну на Близькому Сході тимчасово покращило фінансові позиції росії та дало кремлю додаткові доходи для підтримки військових витрат. Водночас усередині російської еліти тривають кадрові чистки, які свідчать про подальше послаблення впливу команди Сергія Шойгу в системі влади. Воднораз новий звіт комісії ООН визнав депортацію українських дітей воєнним злочином і злочином проти людяності, – в рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Звільнення чергового чиновника з орбіти Шойгу

Минулого тижня експерти Української призми аналізували арешт за звинуваченням в корупції Руслана Цалікова, колишнього першого заступника міністра оборони часів Шойгу. Цаліков був звільнений після початку масової чистки в міністерстві. На той момент не було з точністю зрозуміло, чи йдеться про зачистку залишків чиновників з орбіти Шойгу, чи кремль вирішив на прикладі Цалікова вкотре продемонструвати наслідки нелояльності та невиконання поставлених завдань.

Новини цього тижня показали, що судячи з усього правильним є перший варіант. Так, 12 березня путін звільнив генерала Павла Коновальчика, який обіймав посаду помічника секретаря ради безпеки росії, де він почав працювати разом із Сергієм Шойгу. Фактично він був одним з небагатьох членів “команди Шойгу”, кому дозволили перейти на нову посаду разом зі своїм шефом.

Самого Коновальчика пов’язували із 85-м центром гру, який відповідає за кібератаки проти західних політиків, державних структур та іноземних ЗМІ. Його звільнення прямими чином говорить про те, що у самого Шойгу вже не залишилося політичного впливу та апаратних можливостей захищати навіть своїх безпосередніх підлеглих. І хоча робота екс-міністра оборони на посаді секретаря радбезу вже сприймалася як відверта політична пенсія, різке відновлення чисток щодо його підлеглих та наближених натякає на наявність шансів звільнення/переведення на іншу посаду вже самого Шойгу, наприклад на регіональний рівень.

Російський уряд оголошує про бюджетних витрат

Цього тижня нам стало відомо про те, що на фоні катастрофічної статистики бюджетних надходжень та дефіциту перших двох місяців 2026 року російський уряд вирішив розпочати системне скорочення всіх «другорядних» бюджетних витрат на 10%.

Так, у січні-лютому нафтогазові надходження обвалилися на 47,1%, що створило гігантську діру в бюджеті обсягом 3,45 трлн рублів. Ситуація, коли витрати перевищували доходи майже вдвічі, поставила Фонд національного добробуту (ФНБ) під загрозу повного вичерпання вже до середини року. І хоча наразі ми й спостерігаємо радикальне зростання цін на нафту Urals через закриття Ормузької протоки, російський Мінфін все одно поки що не ризикує переглядати плани щодо економії.

Особливість нинішнього секвестру полягає в його чіткій політичній вибірковості. Під ніж потрапили інфраструктурні програми, будівництво та ремонт доріг, модернізація житлово-комунального господарства та нові цивільні об’єкти. Водночас військові витрати та соціальні виплати бюджетникам залишаються без змін.

Такий підхід консервує «економіку виживання»: держава купує лояльність населення через прямі виплати, одночасно спалюючи ресурси в горнилі війни, але при цьому повністю зупиняє капітальні інвестиції, які мали б забезпечити ріст ВВП у майбутньому. Ситуацію ускладнює й інфляційний тиск та високі відсоткові ставки, які вже стали відчутними для пересічних громадян.

Таким чином, бюджетна політика росії у 2026 році остаточно набула рис «військового деспотизму». Використання надприбутків, спричинених війною на Близькому Сході для підтримки ФНБ замість інвестицій свідчить про підготовку до «довгої облоги». Нафтова реанімація від США та кулуарні домовленості Дмитрієва можуть відтермінувати фінансовий крах, але вони не здатні зупинити процес структурного розпаду, де держава щодня стає все більш мілітаризованою і все менш життєздатною в цивільному вимірі.

Нафтова “реанімація” росії

Водночас треба детальніше розглянути й важливу тему російських доходів від нафти. Експерти Української призми раніше вже зазначали, що абсолютно катастрофічне падіння доходів на початку року було зумовлене низькими цінами на нафту марки Urals (близько $52 за барель), ефективністю західного цінового ліміту, а також величезними знижками на російську нафту.

Проте нова війна на Близькому Сході, що призвела до фактичного закриття Ормузької протоки, наразі змінила ситуацію. Так, світовий дефіцит нафти призвів до зростання ціни на Urals до $70–80, а росія виявилася єдиним великим гравцем із величезними обсягами «завислої» в морі нафти.

За оцінками Financial Times, березневий стрибок цін почав приносити кремлю до $150 млн додаткового доходу щодня. До того ж ми спостерігаємо й різку активізацію російської «тіньової дипломатії». Так, спецпредставник путіна Кіріл Дмитрієв провів кулуарні зустрічі у Флориді з американською делегацією, до якої входили Стівен Віткофф та Джаред Кушнер. А 13 березня цього року Мінфін США офіційно оприлюднив рішення, яке багато аналітиків назвали «нафтовою капітуляцією» перед обличчям енергокризи. Терміном на 30 днів (до 12 квітня) третім країнам було дозволено купувати російську нафту, завантажену на танкери до 12 березня.

Вашингтон пояснив це «короткостроковою технічною мірою» для стабілізації світових цін. Наразі у морі перебуває близько 130 млн барелів російської нафти. Є цілком зрозумілим, що дозвіл на їх продаж стане значним позитивом для російського бюджету, який перебуває у жахливому становищі. Індійські НПЗ миттєво відреагували, викупивши перші 30 млн барелів одразу після оголошення послаблень.

Для путіна цю ситуації можна назвати локальною перемогою, яка у разі затягування війни на Близькому Сході може перетворитися на стратегічну та повністю нівелювати всі поточні проблеми з нестачею коштів.

Вже можна стверджувати, що додаткові $3,3–4,9 млрд, які рф планує отримати до кінця березня завдяки високим цінам та американській ліцензії, дозволять не лише покрити частину вже наявного дефіциту, а й продовжити фінансування військової машини.

Ситуація березня 2026 року виявила глибоку вразливість західної санкційної політики:

• Ресурсний шантаж працює: росія вкотре довела, що глобальна дестабілізація є вигідною для її бюджету.
• Легітимізація тіньового флоту: Тимчасовий дозвіл на операції з підсанкційними танкерами де-факто легітимізує схеми обходу санкцій, які москва вибудовувала роками.

Комісія ООН визнала викрадення росією українських дітей воєнним злочином та злочином проти людяності

Фактично однією з найбільш важливих новин останнього часу стала публікація березневого звіту комісії з розслідувань порушень в Україні при Раді ООН з прав людини. В ньому незалежні експерти офіційно визнали, що депортація росією тисячів українських дітей з окупованих територій є воєнним злочином та злочином проти людяності.

В результаті роботи комісії було виявлено, що російська влада створила систему довгострокового розміщення викрадених українських дітей на території росії, їх передають російським сім’ям та притулкам, видають російські документи та розміщували у базах даних для усиновлення.

Все це було зроблено без згоди батьків, законних представників або українських органів влади, при цьому в більшості випадків російська влада не надавала батькам та опікунам цих дітей інформацію про долю та місцеперебування дітей. При цьому мова йде про узгоджену державну практику, прийняту вищим керівництвом росії, що своєю чергою переводить проблему викрадених українських дітей до категорії найтяжчих міжнародних злочинів. До того ж згідно зі звітом комісії, 80% викрадених дітей (з випадків, задокументованих комісією) досі не були повернуті.

Таким чином Україна отримала додаткову правову базу не лише для вимоги повернути викрадених дітей, але й для притягнення до відповідальності конкретних представників російської влади, а також при контактах з представниками різних іноземних держав.

До того ж відтепер москві буде набагато важче просувати свої версії про “евакуацію” дітей, адже комісія прямо відкинула цей “аргумент”.