Місія України – об’єднати вільні народи довкола розвалу рф

Членкиня Ради директорів Білоруського жіночого фонду, громадська діячка й акторка Віра Хортон сьогодні, 15 серпня, спілкується з політичним експертом Русланом Роховим не тільки про білоруську опозицію і процеси в демократичному таборі політичних сил.

Теперішні процеси, що відбуваються довкола Офісу Світлани Тихановської і Форуму демократичних сил Білорусі, матимуть вплив не лише на режим лукашенка, але й тісно пов’язні з Україною. Кому з ким і проти кого дружити – про це та інше в ефірі з Вірою Хортон.

Руслан Рохов перед цією розмовою поділився на своїй сторінці у FB думками за підсумками Конференції «Нова Білорусь», що тривала у Вільнюсі протягом 8-9 серпня.

Після цього його запросили на прямий-ефір каналу «Утро Февраля» у програму «Взгляд із Бєларусі». Під час телепередачі політичний експерт мав дискусію із членом об’єднаного перехідного кабінету із закордонних справ Валерієм Ковалевським.

Про Офіс Тихановської, її конференцію, нелюбов політиків до конструктивної критики та «що з цим робити?» Руслан Рохов написав у FB.

На його думку, події 2020 року в Білорусі нагадують процесу в Україні після другого туру президентських виборів 2004 року. Єдина відмінність: українці протест змогли перетворити в революцію, а протест білорусів через фальсифікації виборів подавили силовики лукашенка.

«Можливо, нам допомогли акції «Україна без Кучми», які загартували як суспільство, так і опозиційних політиків, - пише Руслан Рохов. - То ж у нас боротьба мала більш системний вигляд з яскраво вираженим політичним виразником, унаслідок яких удалось отримати політико-правове рішення про третій тур виборів президента. Але це предмет для окремого аналізу... Зараз же мова про незавершену революцію в Білорусі... Сьогодні точно можна говорити, що Світлана Тихановська і всі, хто об'єднався довкола неї в боротьбі з Олександром Лукашенком, були не готовими до симетричних політичних дій, у відповідь на зухвалі фальсифікації виборів адмінресурсом Лукашенка».

За словами політексперта, Тихановська хотіла перебувати у правовому полі, «що в умовах диктатури було безперспективно». Відтак, довелося виїхати з Білорусі. Відтоді за 2 роки мало що змінилось у підходах Світлани Тихановської і її оточення.

Лукашенка, вважає Руслан Рохов, можна усунути лише двома способами:

• скориставшись правом народу на повстання вдатися до революції, що в умовах окупації потребує організацію народно-визвольного руху;
• стати пліч-о-пліч з українцями в боротьбі з сюзереном лукашенка, який захопив Білорусь та прагне завоювати Україну;

«Лукашенко відмовиться від васального престолу лише тоді, коли його силою з нього скинути, або ж – скинувши сюзерена, який є джерелом сили, яка дозволяє його васалу утримуватись у кріслі. Цього розуміння, як і відповідного плану дій, в Офісу Тихановської не було. З одного боку, відсутність діяльності, яка би мала перспективи повалення режиму Лукашенко, унеможливлювало досягнення цієї цілі. З іншого боку, Тихановська відмовлялась передавати «естафетну паличку» лідерства комусь іншому, хто був би готовий до цієї боротьби, що унеможливлювало появу альтернативних легітимним лідерів, які би боролися з режимом Лукашенко», - пише експерт.

Руслан Рохов пропонує білоруській опозиції 7 пунктів:

1) об'єднатись не довкола персоналій, а довкола спільної мети (тобто тимчасовий комітет має бути не ім. Тихановської, а ім. Транзиту влади);

2) розробити реалістичну стратегію досягнення цілі (замість «Плану перемога», який полягає в очікуванні часу «Че», потрібен план, який призведе до настання часу «Че»);

3) заангажувати в реалізацію стратегії повалення режиму Лукашенка максимально широке коло білорусів, які прагнуть скинути диктатуру (непотизм і візантійське прагнення мати лояльне оточення має відійти в минуле, потрібно об'єднувати всіх, хто жадає відновити суверенітет народу Білорусі над Білоруссю);

4) припинити булінг інакомислячих, а критику перевести в конструктивне русло (критикуєш – пропонуй, пропонуєш – дій, дієш – неси відповідальність);

5) проаналізувати ресурси для реалізації стратегії, як наявні так і ті, яких не вистачає (ресурси дають під діяльність, цінність якої розділяють);

6) зацікавити міжнародне співтовариство в реалізації стратегії (зустрічі потрібно проводити не з ціллю мати селфі, а з метою отримання підтримки в реалізації стратегії відновлення суверенітету білорусів над Білоруссю).

7) ДІЯТИ

«На мою думку, у всіх пострадянських країн є одна спільна проблема – наявність російської імперії, яка хоче мати суверенітет над нашими країнам, пише Руслан Рохов. - Із цих причин я вболіваю за успіх усіх народів у боротьбі з васалами кремля, адже, як наслідок, вони збагнуть, що їхній ворог – імперія! Вважаю, що в України є з-поміж інших одна дуже важлива місія – об’єднати вільні народи довкола розвалу російської федерації. Тому, у випадку проведення роботи над помилками, вважаю за необхідне Україні допомогти білорусам набути спроможність боротись із нашим спільним ворогом».