Мілітаристська росія

Для російської воєнщини та політичної верхівки, яка перебуває у мілітаристському чаді, історично неоднозначний день 23 лютого продовжує мати серйозне пропагандистське значення. До так званого «Дня захисника вітчизни», який у народній пам'яті досі асоціюється з Червоною армією, присвятили комплекс заходів, що вказує на підкреслено агресивний, воєнізований характер поточного режиму, який окупував Кремль.

Перший явний елемент дійства до 23 лютого полягає у розкручуванні путінського наступу на українському фронті. Російські придворні пропагандисти та воєнкори-утриманки з піною на губах розхвалюють захоплення Авдіївки, з території якої відступили частини Збройних Сил України. Одночасно чиниться колосальний військовий тиск на українські війська в районі Кринок, Роботиного, Вугледара та Мар'їнки, на харківському напрямку. Черепаші просування путінських лиходіїв у погонах подають мало не в дусі ідеологеми про «десять сталінських ударів». Виходить ущербно, незграбно, криваво. Так усе непривабливо, що навіть Z-воєнкори від усвідомлення масштабів місива, здійснюють суїциди. Ось і глашатай «русской весни» Мурз наклав на себе руки через те, що за м'ясний штурм Авдіївки аля Пригожин довелося покласти від 16 до 30 тисяч російських бійців. Але Путіну колір крові подобається: у вітальній телеграмі на ім'я призабутого Шойгу він вимагає «розвивати успіх».

Загублений безталанний міністр оборони різко вийшов з тіні з пакетом заяв. Він знадобився для реклами військового генія Путіна, який, оминаючи генштаб, безпосередньо дає вказівки командувачам фронтів. Тут цікавий момент, пов'язаний із азіатською хитрістю. Тувін Шойгу, який є відомим політичним довгожителем, думає і Путіна пересидіти. З одного боку, він допомагає ліпити російському вождеві лубковий образ, схожий на дії диктатора КНДР Кім Ір Сена, а з іншого – хитро перекладає на Путіна політичну відповідальність за війну. Себе ж подає виконавцем, а то й заручником політичної волі господаря Кремля. Тепер чітко доноситься теза: т. зв. «СВО» – цілком передвиборчий проєкт одного актора, ось усіх собак потім на нього й повісимо.

На тлі вихваляння Путіна з боку Шойгу знову сплив і його наперсник Мєдвєдєв. Давненько не було забористих тирад від любителя дубайської тусовки. Опущений Дімон не розчарував, знову продемонструвавши свою шалену агресивність, приміряючи кітель головного мілітариста. З огляду на його незрозумілий політичний статус після смерті Жиріновского йому довіряють озвучувати найзловісніші задуми терористичного режиму. Мєдвєдєв, окрилений Авдіївкою, рветься на Київ та Одесу, намагаючись відхопити собі частину путінського божевілля. Заступник голови Ради безпеки РФ не знає, де йому зупинитися, він не «доганяє», що «русскій мір» похований у руїнах Донбасу, і мантра про «російські міста» сприймається нині винятково як прокляття та рафінований сатанізм.

Шалений тандем Путін-Медведєв – головна загроза існуванню РФ та її населення, адже їм начхати скільки сотень тисяч людей вони закопають задля реалізації своїх божевільних затій. До їх числа потрібно зарахувати новоділ у вигляді конструкту «Путін-ракетоносець». У країні президент не має інших справ і завдань, і тому його політтехнологи вирішили «щасливого дідуся» посадити за штурвал Ту-160М. Виглядає все це страшно, особливо момент, як дилетант Путін робить висновок: «техніка чудова, можна приймати до складу збройних сил». Просто апогей демонстрації мілітаристського невігластва заради картинки з політиканом за штурвалом стратегічного бомбардувальника. Підспудно виникають думки: а чи все гаразд із ядерною тріадою, якщо для її піару довелося Путіна витягувати із Кремля?

До того ж, надмірне випинання мілітаристської компоненти вказує на внутрішню невпевненість путіністів. Задиристий гопник боягузливий, і зі страхом ворожить у що переросте вбивство Навального, труп якого смертельно небезпечний для режиму, що тремтить.

ТГ-канал "Сито Сократа"

На скриншоті – путін у кабіні надзвукового стратегічного бомбардувальника-ракетоносця Ту-160М