Методи роботи ГРУ проти України у мережі: дослідження Stanford Internet Observatory

Дослідницький центр Stanford Internet Observatory оприлюднив результати дослідження операцій розвідки Росії в інтернеті, проведеного на основі інформації, наданої соціальною мережею «Фейсбук», про це повідомляє texty.org.ua із посиланням на відповідне дослідження американських експертів.

---

Експерти вивчили тактики, які агенти російської розвідки з «Главного управления Генерального штаба Вооружённых сил Российской Федерации», або ГУ (більш відомого за старою назвою ГРУ), використовували в інтернеті за останні роки, щоб формувати вигідне для Росії інтернет-середовище. Інформація надана дослідникам Facebook, містила 28 папок, кожна з яких відповідає принаймні одній унікальній сторінці у мережі Facebook. Ці сторінки, в свою чергу були прив'язані до окремих операцій, які були пов’язані з діяльністю ГРУ.

Головне в контексті України:

Дослідники вивчали мережу сторінок, пов'язаних з такими онлайн-групами як «Кібер-беркут», «Комітет солдатських матерів України» та «Виїхати з України».

У своїй агресивній кампанії дезінформації проти України (з 2014 року) російський уряд часто використовує суперечливі повідомлення, які, тим не менше, переслідують одну загальну мету: послабити Україну та залишити її під контролем Росії.

 (Напрошується паралель з діяльністю «Агенції з інтернет досліджень» (інші назви: IRA, «Ольгіно») - ті також створюють декілька конфліктуючих груп, щоб збільшувати протистояння стосовно якогось дражливого питання, наприклад вакцинації, володіння зброєю або прав кольорового населення (у США)).

Серед багатьох часто протилежних векторів операцій розвідки Росії в Україні, дослідники виділили дезінформацію, спрямовану на:

- зменшення легітимності влади у Києві; зниження рівня довіри до ЗСУ (з використанням для цього частини громадських організацій);

- переконання українських громадян у тому, що у їхньої батьківщини «немає майбутнього» і тому необхідно емігрувати (насамперед, у Польщу)

Загальна характеристика поля діяльності

Хоча зусилля російського уряду вплинути на свого західного сусіда, не є ані новим, ані несподіваним явищем, вони набули нової інтенсивності під час, і особливо після євромайданівських протестів 2013–2014 років. Оскільки сторінки, які пов’язані із ГРУ, орієнтовані на українських користувачів, вони зосереджені на характеристиках та наслідках Євромайдану. У дослідження включено наслідки прозахідної української революції 2014 року та стандартні наративи, які використовує російська влада для формування опозиції проти революції в Україні.

У листопаді 2013 року в центрі Києва розпочався протестний рух, який став відомим як Євромайдан. Основною причиною протестів було рішення президента Віктора Януковича відмовитися від Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, переговори про яку йшли з 2012 року. Проте конфлікт між урядом Януковича та студентами й активістами, які зібралися на центральній площі Києва став новою іскрою, що спровокувала спалах набагато глибшого, довготриваючого конфлікту в українському суспільстві, яке пережило «Помаранчеву революцію» лише дев’ять років до цього.

Загалом, у західній частині країни, значною мірою україномовні громадянами, з історичними пов’язаннями із Польщею та Австро-Угорською імперією, прагнули більш тісних зв’язків з ЄС; Східна Україна, де проживає велика кількість  російськомовного населення, яка впродовж століть була частиною Російської імперії, прагнула до того, щоб Україна залишалася тісно прив’язаною до Росії.

Це внутрішнє напруження було не просто питанням внутрішніх справ; російський уряд історично використовував цей розрив, щоб здійснювати вплив на українську політику. Коли Євромайдан у лютому 2014 досяг кульмінації - після днів вуличних боїв у Києві, в яких загинуло понад 100 осіб, а державний контроль над частинами Західної України фактично припинився - Янукович втік до Росії, і в Києві було сформовано нову владу. Ця революція була розцінена однією стороною як відмова від широко розповсюдженої корупції уряду Януковича та неправомірного впливу Росії на українську політику, а з іншого - як узурпація законно обраної влади.

Російська влада мала багато чого втрачати в цій боротьбі, і вона не сиділа, склавши руки, коли український уряд розпочав свій розворот до Заходу.

 Застосування російськими силами сили, включаючи анексію Криму та військову інтервенцію на Донбасі, показало всьому світу ці наміри. Росія також розпочала ідеологічну битву наративів.

З самого початку російські державні ЗМІ прагнули дискредитувати Євромайдан як державний переворот, який провели США у співпраці з фашистськими українськими націоналістами. Це було «відкритим» наративом російської влади, який вона ширила на своїй території та за кордоном за допомогою своїх вітчизняних та міжнародних інформаційних каналів поширення інформації та Міністерства закордонних справ.

На додаток до цього наративу, який можна було спостерігати на державних каналах новин щовечора, російський уряд організував таємну операцію впливу, яка проводилась через сфабриковані сторінки соціальних медіа та за допомогою хакерських атак Цілі цієї операції впливу були подвійні: налаштувати міжнародну думку проти прозахідного уряду в Києві та послабити Україну зсередини, посилюючи існуючу напругу між Сходом та Заходом України.

Committee of Soldiers’ Mothers of Ukraine | Комитет солдатских матерей Украины

Однією з афілійованих із ГРУ Facebook-сторінок, орієнтованих на Україну, є сторінка, яка нібито представляє Комітет солдатських матерів України (КСМУ). Ця організація створена за зразком російської громадської організації «Комітет солдатських матерів» (КСМ), що виявляє зловживання російських військових та проводить адвокатську діяльність, представляючи інтереси солдатів. Варто відзначити, враховуючи конфігурацію операцій російської влади із впливу на Україну, що КСМ історично являє собою джерело проблем для російського уряду, особливо у контексті військових операцій Росії. Наближеність Facebook-сторінки КСМУ до ГРУ може свідчити про те, що російська влада припускала, що діяльністю ЦСМУ є можливість створити подібні проблеми для українських військових заходів. У цьому звіті ми не робимо твердої оцінки щодо легітимності КСМУ; цілком можливо, що ГРУ просто створила сторінку у мережі Facebook від імені автентичної організації.

Діяльність КСМУ активізувалась у вересні 2014 року, через п'ять місяців після початку збройного конфлікту на Донбасі. Група веде веб-сайт, на якому регулярно публікує звернення до українського уряду, повідомлення про корупцію у збройних силах, а також відомості про становище солдатів у війні на Донбасі.

Один з дописів, наприклад, докладно описує долю українського солдата, доведеного до самогубства ненавистю у війську, у дописі Міністерство оборони відкрито критикується за схильність «закривати очі, а не розслідувати смерть, у не бойовій обстановці». Група також веде сторінку у російській соцмережі VK (ВКонтакте, повністю російською мовою), яка оновлюється більш регулярно, а також групу КСМУ у Facebook, яка не оновлюється з 2015 року, є переважно проросійською за тональністю й змістом, проте посилається на веб-сайт КСМУ.

Ця група була найактивнішою, публікуючи повідомлення майже щодня, у період з січня по березень 2015 року. Схоже, що її було взято під контроль  підозрілими проросійськими аккаунтами - один із прикладів - Ольга Громова внизу, які в подальшому були закинуті.

Рисунок 29. Профіль Facebook Ольги Громової, одного з облікових записів, який приєднався до групи Facebook, пов’язаної з КСМУ та перетворив її на канал анти-Київського контенту. Фото профілю Громової та деякі фотографії, які нібито були її, були зняті з інших профілів соціальної мережі (декілька з них популярні на Pinterest). Профіль Громової активний з липня 2014 року, і формат його публікацій свідчить про те, що він використовувався для різних цілей протягом цього періоду. Ми не в змозі однозначно стверджувати, що цей аккаунт відноситься до ГРУ.

Цікаво, що на веб-сайті КСМУ є кнопки Like, які посилаються як на Facebook, так і на VK - незважаючи на те, що, на відміну від сторінки VK, група Facebook ніколи не публікувала жодного контенту із сайту КСМУ, натомість публікувала проросійські відео та статті. Дивно, що на офіційному веб-сайті КСМУ з'явилося посилання на цю групу Facebook, яка ніколи не публікувала жодного вмісту, що стосується неї, і що це посилання залишилось після того, як групу почали використовувати проросійські акаунти (принаймні один з них ймовірно дійсно існуюча особа).

Сторінка КСМУ у Facebook, пов’язана з ГРУ, здається, була активною лише один день: 24 березня 2017 року, коли вона розміщувала зображення профілю, ідентичні сторінці VK КСМУ та подібне до зображення, яке з’являється у заголовку веб-сайту КSMU. Ця дата потрапляє у період активності на інших сторінках КСМУ, які показують активність 16 березня 2017 року та 5 квітня 2017 року.

Рисунок 30. Зображення Facebook сторінки Комітету солдатських матеріа України. На вставленому російською мовою написі текст «Во имя жизни!»

Оскільки на даній сторінці майже нічого не розміщено, сторінка КСМУ, афілійована із ГРУ, не є корисним джерелом інформації про те, як російське ГРУ, можливо, прагнуло використати КСМУ для подальшого поширення російської точки зору щодо конфлікту в Україні. Зрозуміло, однак, що КСМУ став би у хорошій нагоді російській владі: українська громадська організація з добре знаним аналогом у Росії, яка створює проблеми українським військовим і часто ставила б під сумнів необхідність боротьби проти заколотників на Сході.

Незрозуміло у якій мірі КСМУ діяв в узгодженні із російською владою  - відповідь може бути і «зовсім не діяв в узгодженні» -  але безумовно сприяв російським інтересам у атаках на Міністерство оборони України та представленні жорстокого поводження до військових у збройних силах, що потенційно може підірвати довіру громадян до цієї інституції.

Щоправда, українські журналісти звинувачували цю групу в найманні  кризових акторів, аби викликати обурення, розповсюдженні фальшивих новин про українських військових та співпраці з антимайданівськими активістами, проте ці звинувачення важко перевірити.

Незважаючи на те, що просування організацій, які зосереджували діяльність на роз’єднувальних факторах, було однією з основних тактик дезінформаційної кампанії, проведеної IRA (яка створювала облікові записи в соціальних мережах з іменами, ідентичними тим, як у реальних децентралізованих соціальних груп, таких як, наприклад, Cop Block) –   спроби ГРУ використовувати КСМУ у даному контексті абсолютно нічого не значать у питанні легітимності діяльності цієї організації.

Більш широка діяльність КСМУ може заслуговувати на подальші розслідування з боку українських журналістів.

КСМУ, схоже, демонструє тактику ГРУ, щодо вставки неправдивих сторінок Facebook, у діючі офіційні проросійські мережі та групи для підтримки та розширення проросійських повідомлень. (Див. Додаток Антимайдан Україна.)

---

Додаток 7.

7.1 Операції малого формату: Антимайдан Україна

Пов’язані із ГРУ дані, отримані від Facebook, містили інформацію про сторінку під назвою «Антимайдан Украина», проте контенту, пов’язаного з цією сторінкою, не було. Хоча дані, надані Facebook, не дозволяють нам робити жодних висновків щодо методів ГРУ в даному випадку, ми можемо дослідити інші сторінки та сайти, пов’язані з Антимайданом, щоб спробувати виявити мотивацію створення сторінки.

Деякі відомості про Антимайдан та, пов'язані з ними групи і сторінки, можуть бути корисними. «Антимайдан» - епітет, прийнятий низкою протестних груп та ініціатив, об'єднаних навколо основної сукупності ідей: відмова від руху Євромайдану, нинішньої української влади [йдеться про керівництво України, що прийшло до влади після подій 2014 року – ред. ІА «ЗІФ»] та того, що сприймається як «західний» вплив у Росії та Україні. Перші акції протесту, що визнали себе Антимайданом, відбулися на сході України наприкінці 2013 року та посилилися після втечі Януковича, перед повномасштабним заколотом, який спалахнув на Донбасі у квітні 2014 року.

Приблизно в цей час почали формуватися перші російські організації, що називають себе Антимайданом, зокрема, група, яку очолюють союзники Кремля Дмитро Саблін, Александр Залдостанов та Юлія Березікова. Ця група застосувала цю концепцію до внутрішніх справ, використовуючи привід проникнення потенційного майданоподібного руху в Росію, для  нападу на критиків Путіна та незалежні політичні сили у Росії. Таким чином, «Антимайдан» може сприйматись, залежно від позиції та потреби,  або як намагання повернути до влади передєвромайданний уряд Януковича, або включення Східної України до Росії, або протидію лібералізації в Росії.

Оскільки його використовують групи такого різноманітного походження, що мають такі різні погляди, Антимайдан, можливо, краще розуміється як концепція, ніж як протестний рух, але існує ступінь ідеологічної єдності, що зв'язує різні рупи.

Досліджуючи інші автентичні облікові аккаунти «Antimaidan» у Facebook та Twitter, можна зауважити, що існує основна група веб-сайтів, що обертаються довкола веб-сайту antimaidan.ru та профілю Антимайдану VKontakte (VK). Вони, на основі дописів antimaidan.ru та профілю Антимайдану VKontakte, генерують контент та зображення для неросійської аудиторії. Розмах діяльності цієї мережі ще слід дослідити, проте очевидно, що, незважаючи на зміну обрисів розповідей у кожному обліковому аккаунті та відмінність у цільовій аудиторії, існують явні зв’язки, що ведуть до цього першоджерела.

Можливо, що українська сторінка Антимайдану, яку Facebook пов’язує із ГРУ, була створена з наміром додати ще одну ланку до цієї мережі. Наприклад, назва «Antimaidan Ukraine» стосується групи кількох профілів у соціальній мережі з такою назвою: словосполучення «Antimaidan Ukraine» у англійській мові не зустрічається дуже часто, можливо тому, що перше слово передбачає вказівку на друге. Англомовні та німецькомовні профілі «Антимайдану» посилаються на неактивний канал YouTube під назвою «Antimaidan Ukraine», який активно діяв з 2014 по 2015 роки і, ймовірно був створений для підтримки цих акаунтів.

Цей канал переважно розміщував переклади відео - деякі з них аматорські, дехто з російських державних ЗМІ - іншими європейськими мовами, і звідси їх поширювали у Twitter та Facebook. Існують також профілі, ідентифіковані як «antimaidan ukraine» та «antimaidan_ukraine» у Facebook, VK та Одноклассниках, хоча ці профілі використовують дану фразу лише у своїх дописахтегах і не називаються «Antimaidan Ukraine».

Усі ці сторінки ведуться російською мовою, і всі вони є попередніми версіями описаного вище «Антимайдану». Можливо, сторінка «Антимайдану Україна» була створена з тією ж метою. Якщо так, мета ГРУ, можливо, полягала в тому, щоб просто ввести власний контент у велику, а в багатьох випадках, здавалося б, органічну мережу проросійських та антизахідних облікових записів, які вже поширюють вміст різними мовами, щоб делегітимізувати уряд у Києві.

---

Інша сторінка, орієнтована на Україну, «За вихід з України» ( For an Exit from Ukraine), можливо, спробувала б таку саму тактику, але взяла на себе іншу внутрішню українську спрямованість, щоб звернутися до прозахідної аудиторії.

For an Exit from Ukraine | За вихід з України

Ця сторінка, яку Facebook пов’язує з ГРУ, відійшла від «генеральної лінії» російської влади щодо питань, які стосуються України. Лінія виїзду з України націлена насамперед на українців, які проживають на Західній Україні, зокрема у Львові. Оскільки антиросійські настрої та підтримка Євромайдану в цій частині України були дуже високими, то, ймовірно, потрібно було використовувати інший підхід до цієї аудиторії. Стислі антиєвромайданні та антиєвропейські меседжі, які щоденно озвучували російські державні медіаканали та аккаунти в соціальних мережах не мали б тут великого впливу. Таким чином, якщо ціллю було сформувати суспільний розрив в Україні, ГРУ потребувала створення нової, неросійської «персони» та використання інших наративів.

Сторінка For an Exit from Ukraine, яку Facebook пов’язує із ГРУ представляє один із підходів до досягнення поставленої мети. Хоча немає жодних доказів того, що він захід був успішним – сторінка була активна менше місяця, з 2 по 30 червня 2017 року, і більшість її дописів взагалі не мали охоплення – але цей формат показує іншу стратегію діяльності РФ в рамках операцій російської влади по впливу на Україну. Ця стратегія мала чотири компоненти:

• Формування антиурядових настроїв серед львів’ян шляхом апелювання до історичного статусу Львова як польського міста
• Поширення контенту з інших сторінок та груп у Facebook, присвячених допомозі українцям та росіянам у питанні еміграції та пошуку роботи в Польщі.
• Обмін новинами та статтями, пов’язаними з безвізовим режимом між Україною та країнами ЄС, та з українською еміграцією до країн ЄС.
• Критика влади України за створення умов, при яких неможливо залишитися і жити в Україні.

Усі ці інформаційні компоненти впливу були «загорнуті» в антиукраїнський наратив про те, що західним українцям краще залишити свою країну.

Таким чином, хоча сторінка «За вихід з України» просувалась у іншому напрямку, ніж інші сторінки, пов’язані з ГРУ, це була діяльність, що узгоджувалась із «великою ціллю» - розірвати українське суспільство. Сторінка у Facebook «За вихід з України» була настільки малою і короткотривалою, що важко зробити багато висновків з її діяльності. Крім кількох поширених статей та одного створеного у «фотошопі» зображенням, не неї, здається, було витрачено дуже мало часу.

Створено профіль оповідача, але лише передостаннє повідомлення на сторінці дає будь-яку вказівку про те, що це за оповідач: оновлення статусу, написане англійською мовою, у якому оповідач скаржиться на відсутність майбутнього України та виражає велике бажання емігрувати до Польщі.

Сторінка на короткий час потрапила до груп, орієнтованих на Львів та Польщу, а потім зникла. Немає жодних доказів того, що щось було зроблено для посилення  ролі вмісту цієї сторінки на інших соціальних платформах або для розширення її охоплення, і, по суті це була «Сторінка у вакуумі».

Рисунок 31. Зображення з сторінки «For an Exit from Ukraine», на якому показано стару частину міста Львів з польським прапором, який було у «фотошопі» змонтовано на флагшткові  Ратуші.

Через це сторінка «За вихід з України» насамперед цікава як індикатор та вказівка на альтернативний напрям операцій російського впливу в Україні та прийомом ГРУ на озброєння тактики соціальних медіа, пов'язаної з ІRА.

Незважаючи на те, що творці сторінки «За вихід з України» не використовували способи IRA для розширення та збільшення охоплення аудиторії, вони намагалися створити персону, яка мала б видаватись українською, та просунути певну внутрішню точку зору. Це в певній мірі відхилення від тактики ГРУ, спрямованої на Україну, яка спостерігається в інших випадках і, таким чином, заслуговує на увагу. Деяким чином сторінка «За вихід з України» нагадує ще одне ембріональне зусилля, щоб досягти того, що досягла ІRА: створити контент, який успішно пронизує протилежні сторони політичного спектру, налаштовуючи їх один проти одного та творити онлайн-вогнища для запальної риторики навколо внутрішніх проблем.

---

Хоча сторінки, які були проаналізовані, мали різні напрямки діяльності, загальною об'єднуючою метою було знищення рівня підтримки влади та підсилення суперечок між східною та західною частинами країни.

Загалом, дослідники зі Стенфорда доходять висновку, що розвідка Росії використовувала модифіковані для інтернету методи, які відомі ще з часів Радянського Союзу: їх призначення штучно підсилювати наративи, вигідні для Росії та такі, що послаблюють її ворогів.

Цікаво, що на відміну від значно більш успішного «Ольгіно» (які поширюють в першу чергу «меми», а не наративи), розвідка досягала успіху лише в обмеженій кількості випадків, особливо коли внаслідок інформаційних спецоперацій їм вдавалося використати «корисних ідіотів» у мейнстрімних західних медіа.

Повне дослідження американських експертів доступне за посиланням fsi-live.s3.us-west-1.amazonaws.com/s3fs-public/potemkin-pages-personas-sio-wp.pdf.