Масове урізання виплат контрактникам та скасований саміт з арабськими країнами — огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Заяви та зустрічі путіна на саміті СНД у Душанбе, масштабні скорочення виплат росіянам за відправку на війну, відміна російсько-арабського саміту та візит Мєдвєдєва до КНДР - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, а також експерти  Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор, представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Росія масштабно скорочує виплати контрактникам за відправку на війну

Динаміка регіональних виплат за підписання контракту з Міністерством оборони рф є критично важливим індикатором фінансового напруження в російській системі та її залежності від рекрутингу військових. Протягом останніх тижнів ми спостерігаємо дві різко протилежні тенденції: масове скорочення виплат у більшості регіонів та підвищення у фінансово стійких, політично важливих центрах. Цей розкол сигналізує про виснаження регіональних бюджетів і зростаючий ризик повторної мобілізації. Основною тенденцією, що домінує у "національних" республіках та прикордонних регіонах, є різке зниження одноразових виплат. У Татарстані, Чувашії та Марій Ел суми були знижені до 800 тисяч рублів, причому в Татарстані це падіння є майже чотириразовим (з 3,1 млн). Аналогічні скорочення зафіксовані в Бєлгородській області (з 3 млн до 800 тис.), Нижньогородській (з 3 млн до 1,5 млн) та Башкирії (з 1,6 млн до 600 тис.). Аналіз чітко вказує, що ці кроки є прямим наслідком виснаження ресурсів регіональних бюджетів. Після тривалого періоду використання регіональних резервів для залучення найманців, "донори війни" почали банкрутувати, нездатні підтримувати завищені ставки, необхідні для стимулювання добровільного рекрутингу.

Водночас, виключенням із загального правила є підвищення виплат у стратегічно важливих та фінансово заможних суб'єктах. Зокрема, Ленінградська область нещодавно підвищила одноразову виплату до 2,8 млн рублів (складається з федеральних 400 тис., регіональних 2 млн та сертифікату на землю, еквівалентного 419,6 тис. рублів). Санкт-Петербург підняв виплату до 2,5 млн рублів. Ці підвищення, хоча й демонструють пріоритет кремля щодо збереження високого рівня набору у ключових регіонах (які часто мають менший рівень бідності, а отже, потребують більшої фінансової мотивації), не можуть компенсувати масове падіння стимулів по всій країні.

Нерівномірність виплат підтверджує, що система рекрутингу тримається на регіональному фінансуванні, яке є нестійким. Регіони, що традиційно постачають найбільшу кількість контрактників, більше не можуть фінансувати "добровільну" війну. Це є потужним сигналом про фінансові межі поточної військової кампанії. Кремль, ймовірно, не може або не хоче централізувати та уніфікувати високі виплати через федеральний бюджет, що призводить до регіонального фінансового колапсу. Найважливішим наслідком є зростання ризику повторної мобілізації. Якщо фінансові стимули, які є основним двигуном залучення до війни, різко знижуються, а війна затягується, кремль не зможе підтримувати необхідний рівень рекрутингу для покриття втрат. Єдиним ефективним, хоча й політично ризикованим, методом заповнення військових втрат у цій ситуації залишиться примусова мобілізація. Таким чином, скорочення виплат є фінансовим предвісником майбутнього політичного рішення про поновлення масового призову.

Скасування  великого російсько-арабського саміту

Протягом останнього тижня стало відомо, що запланований ще на початку цього року великий саміт між росією та арабськими країнами, який мав відбутися 15 жовтня був відкладений. Це стало серйозним геополітичним приниженням для кремля і яскраво демонструє межі впливу Владіміра Путіна у регіоні. Щобільше, офіційне пояснення путіна про перенесення "з його ініціативи", аби "не заважати процесу близькосхідного врегулювання" на тлі конфлікту Ізраїлю та ХАМАС, виглядає радше як виправдання.

Насправді, кремль розглядав цей захід як одну з найважливіших зовнішньополітичних ініціатив року. Мета була очевидною: продемонструвати "глобальній більшості" та Заходу (особливо США на чолі з Дональдом Трампом), що росія є впливовим гравцем і має значну підтримку в арабському світі. Однак, неявка більшості глав держав, за винятком президента Сирії Ахмеда аш-Шараа та очільника Ліги арабських держав, сигналізує про протилежне. Це означає, що росії бракує ваги та необхідних ресурсів (як фінансових, так і політичних), щоб бути таким великим гравцем, яким був Радянський Союз. Арабські країни, які традиційно балансують між світовими центрами сили, чітко розставляють пріоритети: вони зараз більше зацікавлені у налагодженні зв'язків з адміністрацією Трампа та участі у врегулюванні, яке просуває Вашингтон.

Перенесення саміту підкреслює, що вплив путіна є вибірковим і не є системним. Це свідчить про те, що, хоча арабські держави можуть співпрацювати з Москвою з питань енергетики (ОПЕК+) або торгівлі зброєю, вони не готові публічно визнавати її лідером "глобальної більшості" чи ключовим модератором у вирішенні найгостріших регіональних конфліктів. Таким чином, кремль не зміг конвертувати свої обмежені військові успіхи (зокрема в Сирії) у широкий політичний капітал у стратегічно важливому регіоні.

Саміт СНД в Душанбе

Черговий саміт Співдружності Незалежних Держав (СНД), який відбувся в Душанбе, столиці Таджикистану, запам’ятається насамперед демонстрацією бажання москви повторити нещодавній дипломатичний успіх Китаю. Візит Владіміра Путіна на цю подію відбувся на тлі прагнення кремля збільшити свій міжнародний авторитет та просувати ідею "багатополярного світу". Сама по собі подія не стала унікальною. СНД продовжує залишатися способом інтеграції навколо росії та можливістю для її членів продемонструвати політичну лояльність. Як і раніше, на щорічних самітах підписуються десятки різноманітних, здебільшого, формальних документів, які потрібні лише для демонстрації роботи організації.

Проте цьогоріч ситуація дещо змінилася. За результатами саміту члени СНД ухвалили рішення про запровадження так званого формату "СНД плюс". Формально цей формат повинен затвердити новий форму співробітництва іноземних країн з цією організацією. Хоча пояснень, як саме це працюватиме, надано не було, цілком очевидно, що таким чином москва хоче продовжити просування власного міжнародного авторитету серед країн так званого «Глобального Півдня».

Хоча офіційно ідея "СНД плюс" належить президенту Казахстану, зрозумілим є факт того, що у такий спосіб путін бажає хоча б частково повторити успіх Китаю, який нещодавно приймав у себе десятки міжнародних лідерів в рамках саміту ШОС (Шанхайської організації співробітництва), де економічне та політичне домінування Пекіну є цілком зрозумілим. Ймовірно, путіну дуже сподобалася та повага від багатьох лідерів, яку отримав Сі Цзіньпін, через що й виникла згода кремля на подібне "розширення" СНД, яке дасть вже самому російському диктатору новий привід збільшувати "авторитет" повністю підконтрольній москві організації.

Крім того, в рамках саміту у Душанбе була підписана домовленість про надання Шанхайській організації співробітництва статусу спостерігача при СНД. Таким чином москва фактично намагається пов’язати підконтрольний собі СНД та ШОС. Це має публічно продемонструвати їхнє, нібито, спільне бачення майбутнього світогляду, який, безумовно, є антизахідним.

Зустріч Владіміра Путіна з Ільхамом Алієвим

Справді важливим моментом саміту СНД у Таджикистані стала окрема зустріч Владіміра Путіна та Ільхама Алієва, президента Азербайджану. Ця зустріч відбулася на тлі багатомісячного конфлікту між москвою та Баку, що розпочався зі збиття російським ППО азербайджанського літака 25 грудня 2024 року.

Протягом усього 2025 року двосторонні відносини перебували у ситуації прямого конфлікту, причиною якого була відсутність реальних вибачень та компенсацій з боку москви. У відповідь Азербайджан почав боротися з елементами російської пропаганди на власній території, зупинивши діяльність пропагандистського видання Sputnik, а також закривши місцеву філію "Росспівробітництва", так званий "русский дом". До того ж протягом року було затримано цілий ряд росіян. Конфлікт загострився після рейдів російських силовиків у Єкатеринбурзі 27 червня 2025 року, в результаті чого були вбиті двоє етнічних азербайджанців та затримано ще ряд осіб по всій росії. Ця ситуація призвела до зближення між Азербайджаном та Україною, у відповідь на що кремль навіть кілька разів завдавав ударів по нафтобазі азербайджанської компанії SOCAR у передмісті Одеси. Понад 10 місяців москва не демонструвала бажання приносити вибачення чи визнавати власну провину.

Ця ситуація змінилася під час зустрічі путіна та Алієва. Очільник кремля, хоча й у власній манері (у всьому винні українські безпілотники), але фактично визнав провину російського ППО у збитті азербайджанського літака, назвавши серед усього іншого "технічні проблеми системи ППО". До того ж, він опосередковано підтвердив, що росія виплатить компенсації сім’ям постраждалих. Причина подібного "відкату" зі сторони москви, скоріш за все, криється у поточній економічній ситуації в самій росії та можливості "ескалації" російсько-української війни з огляду на ймовірність того, що СОУ отримають у розпорядження новий клас американського озброєння – ракети Tomahawk. Реакція росіян свідчить про те, що це питання їх дуже хвилює. Тому найбільш ймовірно, що напередодні чергових проблем кремль має бажання вирішити проблемні моменти у себе "в тилу", аби не отримати чергових проблем, але вже зі сторони Азербайджану.

Вже спостерігаються певні ознаки покращення російсько-азербайджанських відносин: азербайджанські силовики відпустили раніше затриманого директора «Sputnik Азербайджан» Ігоря Картавих, а москва відпустила одного із затриманих у росії етнічних азербайджанців, екс-директора "Театру Сатири", Мамедалі Агаєва. Для України це означає потребу якнайшвидше з’ясувати, чи зміниться після зустрічі лідерів позитивне відношення Баку до теми підтримки Києва. Саме ця зустріч стала найбільш важливим елементом усього саміту, адже путінські вибачення перед лідером Азербайджану можуть бути ознакою підготовки москви до потенційної ескалації російсько-української війни.

Черговий шантаж США з боку кремля

На теренах саміту СНД у Таджикистані російський лідер знову згадав свою нещодавню “велику пропозицію” Сполученим Штатам щодо продовження на рік дії договору СНО-3. Необхідно згадати, що ця ініціатива, висунута під час зустрічі ради безпеки рф, є не стільки дипломатичною пропозицією москви, скільки інструментом безпекового шантажу, спрямованого на Вашингтон. Адже вона в першу чергу супроводжується ключовою умовою росіян: США не повинні вживати заходів, що "підривать сформоване співвідношення потенціалів стримування".

Українська призма раніше вже наголошувала, що мова йде про прагнення кремля таким чином заблокувати створення нової американської стратегічної оборонної системи ППО, відомої як "Золотий купол". Ця система, розроблена для захисту від балістичних та гіперзвукових ракет, безпосередньо загрожує одному з останніх "козирів" путіна — гіперзвуковій зброї, яку він часто пропагує як непереможну.

Успішна реалізація "Золотого купола" фактично знівелює ефективність російських стратегічних ядерних сил, підірвавши глобальну ідею про силу рф. Те, що москва так наполегливо просуває цю тему (через завчасні анонси Пєскова та щоденні заяви про "очікування реакції"), свідчить про справжню стурбованість кремля. По-перше, путін дійсно бачить у новій системі ППО США екзистенційну загрозу. По-друге, в умовах поточних економічних проблем та необхідності фінансувати війну проти України, росія обмежена у ресурсах для вступу у повномасштабну нову гонку озброєнь.

Припинення дії СНО-ІІІ та необхідність розробки нових систем у відповідь на американську ППО стануть значним і довгостроковим економічним тягарем. На саміті ж кремлівський очільник вдався до нових погроз. Цього разу він заявив про невідому “нову зброю”, яку росія завершує тестувати. Найбільш ймовірно, що мова йде про славнозвісну крилату ракету “буревестник” із ядерною енергетичною установкою, адже у 2025 році були ознаки того, що москва готується до активного тестування такої зброї. Це означає, що найближчим часом ми можемо побачити повторення ситуації з “орешником”, який кремль застосував лише один раз (без якихось великих результатів), але при цьому кілька місяців продовжував лякати цією ракетою Україну та країни Заходу.

Візит Мєдвєдєва до КНДР та зустріч з Кім Чен Ином

Протягом минулого тижня заступник голови ради безпеки рф Дмітрій Мєдвєдєв здійснив офіційний візит до КНДР в рамках місцевого святкування 80-річчя заснування Робітничої партії Кореї та військового параду у Пхеньяні. Під час свого візиту одіозний російський чиновник провів переговори з корейським диктатором Ким Чен Ином. Він публічно висловив подяку лідеру КНДР за допомогу у "звільненні Курської області". Фактично цей візит ще раз демонструє поглиблення військової та політичної взаємодії росії та Північної Кореї.

Подібна офіційна подяка за допомогу на полі бою ще раз підтверджує, що КНДР є не просто постачальником озброєнь, а фактично повноцінним військовим союзником рф у її агресивній війні. Хоча разом із цим подібні вислови російських чиновників підривають той міжнародний статус росії, який вона намагається активно просувати – великої та могутньої держави, які самостійно протистоїть усьому Заходу, адже одночасно із цим вона вимушена покладатися на подібний режим-ізгой для ведення бойових дій.

Що стосується ролі Мєдвєдєва в режимі, ця місія підтверджує його використання кремлем для незручних дипломатичних місій та для висловлення заяв, які Владімір Путін воліє не озвучувати особисто. Це дозволяє кремлю зберігати для путіна видимість більшої "поважності" та меншої токсичності на міжнародній арені. Зустріч також підтверджує довгострокову трансформацію Мєдвєдєва на затятого яструба та лояліста, готового виконувати найбільш спірні завдання, що підтримує його статус у внутрішній системі влади як важливого, хоча й вторинного, "силовика" та виконавця.