Майбутнє війни. До чого готуватись – виступ генерала Макмастера

На триденному "Саміті свободи України 2025", що 8 вересня розпочався у Лондоні, одним з ключових був виступ генерала Герберта Р. Макмастера, який проаналізував трансформацію характеру сучасної війни крізь призму російсько-українського конфлікту.

Зокрема, Герберт Макмастер у своєму виступі окреслив стратегічні виклики й технологічні зрушення, підкреслив необхідність протистояти не тільки росії, а геополітичному союзу, що включає росію, Китай, Іран і Північну Корею.

Особлива увага була приділена концепції стратегічної глибини, ролі новітніх технологій, важливості оперативної адаптації та, найголовніше, — людському виміру війни як визначальному чиннику її тривалості та результативності.

"Для мене велика честь бути тут з українськими героями та ветеранами. Тема мого виступу — майбутнє війни, а також те, яку науки ми маємо винести з перебігу війни в Україні. І я підійду до цієї теми з великою обережністю та делікатністю, адже тут присутні ті, хто не з книжок знає, що таке сучасна війна. Також я спробую бути дуже лаконічним, щоб мати час почути ваші зауваги, доповнення чи критику до моїх тез.

Я спробую проаналізувати війну на різних рівнях: рівень стратегічних спостережень, оперативний, технологічний, тактичний, а також скажу про факторів тривалості та змінності.

Ми повинні протистояти не тільки росії, а союзу агресорів, що виступив проти Заходу

Отже, на стратегічному рівні, я думаю, ми повинні визнати: те, з чим ми стикнулися сьогодні  на прикладі війни в Україні, – це не просто агресія рф. Це агресія союзу агресорів, до якого входять дві реваншистські або ревізіоністські держави на євразійському континенті – росія та Китай, а також Північна Корея та Іран.

І вже давно прозвучала ідея, що нам потрібно запобігти ескалації цієї війни. Але при цьому ми переконали себе не протистояти цьому союзу таким чином, щоб послабити його. При цьому є багато людей, які досі перебувають у полоні ілюзій, що цей союз може розпастися під тиском переговорів, що його учасників можна розділити, особливо Китай і рф.  

Натомість я вважаю, що була і залишається ймовірність того, що вони ще сильніше поєднаються, виходячи зі спільного для них уявлення про слабкість Заходу, особливо Сполучених Штатів і Європи.

Те, що я маю на увазі під їхнім «уявленням про слабкість», насправді сягає невиконаної обіцянки щодо «червоної лінії» в Сирії в 2013 році що, на мою думку, було передвісником першого вторгнення в Україну у 2014 році. Потім  катастрофічний самопрограш, а саме принизливе виведення військ з Афганістану.

Я думаю, що можна провести пряму лінію між цими подіями та масованим повторним вторгненням в Україну в лютому 2022 року. Тож я вважаю, що ми повинні визнати, що цей союз агресорів виник через нашу слабкість, а тому ми повинні показати силу у протидії цьому союзу.

Чи потрібно мені тут наводити статистику того, яку підтримку надає Китай, забезпечуючи функцію «банкомата путіна», надаючи йому електроніку та обладнання, необхідні для підтримки його наступу на Україну. Чи слід розповідати про Північну Корею. Північнокорейські війська воюють на європейській землі, щонайменше 6 тисяч, можливо, до 30 тисяч, і навіть більше. І, звичайно ж, Північна Корея надає близько 10 млн артилерійських снарядів, а Іран - безпілотники типу «Shahed» тощо.

Веду до того, що перший стратегічний висновок полягає в тому, що насправді ми повинні протистояти цілому союзу агресорів, тому що вони працюють дуже злагоджено. Можливо, у них різні цілі, але їх об'єднує мета зруйнувати теперішні правила міжнародного порядку та заміни їх новим набором правил, які підходять їхнім авторитарним формам правління, а у випадку Китаю – його статусній меркантилістській економічній моделі.

Все, що нам потрібно зробити, щоб це зрозуміти, просто послухати мову зустрічі Шанхайської організації співробітництва в Пекіні, де, як ви знаєте, пройшло святкування закінчення Другої світової війни, що мало на меті спотворити історію на користь китайської інтерпретації.

Про важливість стратегічної глибини

Друге важливе спостереження, яке ми також маємо зробити на стратегічному рівні – це важливість стратегічної глибини. Тож давайте коротко поговоримо про аспекти стратегічної глибини, яка пов'язана з нашою оборонною промисловістю, нашими можливостями щодо забезпечення зброєю та боєприпасами у потрібних масштабах.

Я думаю, що українські збройні сили показали нам, що потрібний цілий спектр можливостей. Вам потрібна і міць, і глибина ваших сил, щоб мати змогу підтримувати операції протягом тривалого часу...

Наступна війна пошириться на космос

Але глибина також є географічною, вона проявляється у різних сферах. Скажімо, війна – хоч це і не так очевидно – також розгортається в космосі, це  спостереження та збір розвідувальних даних, включаючи БПЛА, про які ми вже досить багато говоримо. Однак супутники на низкій орбіті тепер мають здатність збирати і обробляти дуже багато даних, що своєю чергою різко підвищує рівень прозорості поля бою.

Отже, війна, майбутня війна, яка є темою цієї короткої доповіді, перенесеться в космос, і ця тенденція буде тривати. І я думаю, що це може бути досить драматично, якщо, скажімо, спалахне ще одна війна, і чимало дій будуть стосуватись космічної сфери. І тоді, звичайно, війна торкнеться не тільки наших українських братів і сестер…

Росія веде тіньову війну проти Європи

Звичайно, сьогодні йдеться про прямий наступ на Україну. Але водночас ми бачимо широку тіньову війну, яку росія веде проти Європи, проти народів європейських країн, перерізаючи підводні кабелі, підриваючи склади, укладаючи контракти на вбивства. І звичайно, це різні форми когнітивної війни, які росія вдосконалювала протягом багатьох років. Сполучені Штати також зазнають цього. При цьому і рф, і Китай, я переконаний, продовжуватимуть співпрацювати в цих напрямках, скажімо в кіберсфері, уражаючи вразливу інфраструктуру через різні атаки типу Bluetooth, які були виявлені в Сполучених Штатах...

Когнітивна війна

Третій стратегічний пункт полягає в тому, що війна вийде не тільки за межі звичайних засобів і включатиме в себе тіньову війну, а й когнітивну війну проти наших власних суспільств багатьма різними способами, зокрема проти  інфраструктури, Це буде когнітивна війна, яка матиме на меті послабити нашу волю.

Оперативний рівень 

На оперативному рівні ми вчимося у наших українських братів і сестер того, як  важливо робити все можливе для розвитку спроможностей наших сил  відновлювати мобільність на полі бою. Коли я аналізую те, що сталося в Україні, мені часто спадає на думку Західний фронт Першої світової війни. Тоді була ситуація, коли з появою спочатку кулеметів, а потім масованої артилерії наступ більше не був життєздатним. Те, що сталося за тих умов, німці називали  (період 1916 року) війною на знищення матеріальних ресурсів. Їхнім рішенням була еластична оборона. Тоді війська, які були на передньому краї, були дуже вразливі. Як сьогодні такі ж війська вразливі до FPV-дронів та інших засобів ураження. І їм тоді довелося створити більшу глибину на полях битв, прорідити лінії фронту, обладнавши лише кулеметні форпости тощо.

А потім, щоб відновити мобільність на полі бою – в період 1917-1918 років, особливо під час наступів Людендорфа, з’явилась тактика інфільтрації або тактика Рюдьє. Дуже маленькі групи, які могли інфільтруватися, проникати за лінію фронту, атакувати на значу глибину. І саме це ми бачимо тепер, коли рф намагається щось подібне робити своїми наступами.

І лише з появою мобільної захищеної вогневої сили танка мобільність на полі бою була по-справжньому відновлена. І ми бачили це на прикладі атак у 1940-их роках...

Наступне спостереження полягає в тому, що війна буде тривати в багатьох сферах. Це повітря, море, суша, космос, кіберпростір. І українці продемонстрували нам це за допомогою величезних інновацій, особливо в морській сфері. Я вже казав, як і багато хто, що в морському просторі без військово-морського флоту українці змогли розвинути такі можливості, які вибили Чорноморський флот і завдали йому дуже серйозної шкоди.

І тут доречно сказати ще кілька слів про оперативний аспект. Я думаю, що для відновлення мобільності нам потрібно боротися з цією прозорістю на полі бою. Ми маємо розвиватись так, щоб гарантувати, що ми зможемо діяти в усіх вказаних сферах, поєднуючи можливості різних сфер, щоб утримувати, захоплювати та зберігати ініціативу, а також повертати ініціативу на оперативному рівні.

Технологічний рівень 

Вплив технології, очевидно, полягає в тому, що і автономія, і дрони, у поєднанні зі штучним інтелектом, дійсно виведуть нас на новий рубіж  можливостей. Вже тепер у багатьох випадках, у вас є одна людина, яка керує одним БПЛА, особливо тим, які розроблені для уникнення загрози електромагнітного подавлення. Але ця ситуація постійно розвивається та змінюється. Очевидно, незабаром ми перейдемо до ситуації, коли одна людини керуватиме багатьма дронами. І це буде завдяки можливості розмістити електронно-обчислювальну потужність (ЕОП) в тилу, плюс можливість самовідновлюваного мережевого зв'язку… Автономним системам можна буде ставити завдання, наприклад, … націлювання на певні можливості противника. Ця еволюція автономії та перехід від одного до багатьох дронів, я думаю, є справді критично важливим.

Стійкий зв'язок між віртуозами бою та інженерами-конструкторами

Друге спостереження стосується того, наскільки важливо мати стійкий зв'язок між віртуозами бою, як ті, які сьогодні тут, і інженерами-конструкторами, щоб  скоротити цикл інновацій. Те, що зробила Україна, на мою думку, просто вражає з погляду  того, як швидко можуть розвиватися можливості. Насамперед це здатність швидко впроваджувати інновації та бути настільки конкурентоспроможними в конкретному циклі інновацій, щоб випереджати ворога.

Розмірковуючи про технології та майбутню війну, ми також повинні думати про постійну взаємодію певних протилежних можливостей, наступальних та оборонних, можливостей безпілотників та боротьби з ними. Ми маємо ам'ятати, що у війні ніколи не було жодної вирішальної можливості. У нас є підводний човен та гідролокатор, бомбардувальник та радар, кулемет, танк, протитанкова ракета… Дехто намагається робити лінійну проекцію на основі технологій, які ми спостерігаємо та використовуємо в Україні. Але ми повинні визнати, що завжди будуть контрзаходи, і ми маємо хотіти бути попереду в цьому, передбачати ці контрзаходи, розробляти їх самостійно та поєднувати їх з новими та перспективними можливостями, щоб підтримувати нашу конкурентну перевагу з технологічної точки зору…

Тактичний рівень: підрозділи, які здатні перемагати в ближньому бою

Також хочу зробити акцент  на тому, що важливо мати перевагу в ближньому бою. Так, ми повинні пам'ятати про те, що нам потрібні ці далекобійні можливості. Ми повинні адаптуватися та захищатися від них, але водночас маємо підтримувати свою перевагу у ближньому бой. Дехто дивиться на досвід України та думає, що нам потрібні тільки далекобійні можливості. Але що насправді ми бачимо в Україні? Це контроль над територією, населенням та ресурсами, які життєво важливі сьогодні і будуть життєво важливими у майбутній війні. І тому потрібні підрозділи, здатні перемагати в ближньому бою, і які мають не лише діапазон технологічних можливостей, але й витривалість, мужність, згуртованість тощо.

Логістика життєво важлива

Ще одне важливе спостереження — критична роль логістики. З урахуванням усього, що мені вдалося дізнатися з бойового досвіду, я намагаюся залишатися якомога ближче до реальної ситуації — до тієї напруженої боротьби, яка щодня точиться за забезпечення бойових частин на передовій. Особливо тоді, коли противник володіє засобами ураження великої дальності, а поле бою стає дедалі прозорішим.

Саме тому, на тактичному рівні, логістика має бути в центрі уваги під час перегляду військової доктрини та інтеграції нових можливостей. Ми маємо забезпечити ефективну підтримку наших військ навіть на великій відстані й в умовах активних бойових дій.

Концепція еластичної оборони, необхідність здобуття переваги у ближньому бою і здатність до оперативного маневрування, - все це буде неможливим без надійної логістичної основи — без здатності постачати, забезпечувати й відновлювати сили в реальному часі, навіть під вогнем.

Майбутнє війни

І на завершення я хотів би поговорити з вами про те, як ми бачимо майбутнє війни. Ми здатні розпізнавати зміни в характері збройних конфліктів — і, без сумніву, спостерігаємо це сьогодні на прикладі драматичних подій в Україні. Всі, хто тут присутній — ветерани, військові, аналітики — знають це не з чуток.

Однак важливо пам’ятати й про сталість у природі війни. У цьому контексті пригадується думка Карла Беккера (американського історика): «Передчуття, пам’ять про минуле і уява майбутнього мають іти поруч одним щасливим шляхом». Коли ми потрапляємо в кризу, ми нерідко забуваємо про цю нерозривність, а дарма.

На мою думку, є щонайменше чотири ключові риси, які визначають довготривалість війни — і всі вони напряму стосуються українського досвіду.

Перше — війна є продовженням політики. Гаразд, усі це знають, чи не так? Клаузевіц це сказав. Ці слова часто згадують, але рідко повністю розуміють. Воєнні дії мають бути підпорядковані досягненню сталого політичного результату. Проблема виникає, коли бажаний політичний результат намагаються штучно відокремити від реалій війни. Багато хто закликає до припинення вогню, до миру — але при цьому не враховує, що мир неможливий без поразки агресора. Я переконаний: володимир путін не зупиниться, доки не буде зупинений силою — або коли сам дійде висновку, що програв і більше не здатен продовжувати війну.

Друга характеристика — війна  це люди. Люди воюють з тих самих причин, які Фукідід описав ще 2 500 років тому: страх, честь і інтерес. Часто, обговорюючи можливість миру, ми проектуємо на противника власні переконання — ігноруючи його мотивацію, ідеологію та глибші емоційні чинники. А без цього неможливо досягти реального миру.

На тактичному рівні цей «людський вимір» проявляється через згуртованість підрозділів, через здатність солдатів продовжувати бій у найважчих умовах. Це залежить не лише від зброї, а й від якісної підготовки, від довіри в колективі, від формування впевненості в собі та побратимах. Саме згуртованість, традиції, бойовий дух і відданість — те, що дозволяє воювати довго, ефективно й вистояти.

Для воїна — честь означає більше, ніж страх перед кулею. Це готовність жертвувати собою заради товариша, заради місії, заради країни. Я добре знаю, через які важкі бої пройшли українські збройні сили. І це вкотре доводить: у війні ключову роль відіграють не лише технології чи кількість боєприпасів, а насамперед — дух, витримка і згуртованість. Саме тому вкрай важливо, щоб армія мала можливість відновлювати підрозділи, готувати резерви, підтримувати бойову ефективність у довготривалій перспективі.

Я глибоко захоплююсь українськими солдатами, тому що я розумію, що саме в цьому — ваша головна перевага. Українські військові надзвичайно мотивовані: вони захищають свої сім’ї, свій дім, свою Батьківщину. Натомість багато російських солдатів змушені воювати — часом не через переконання, а через страх перед офіцером із пістолетом за спиною.

Третя риса війни — її невизначуваність. Війна ніколи не розвивається лінійно. Прогнози часто виявляються помилковими, адже бойові дії — це постійна взаємодія, маневр, реакція на дії противника. В Україні ми вже бачили приклади, коли попри брак ресурсів, українські сили здійснювали блискучі операції, як-от нещодавно — операцію «Павутина».

З іншого боку, ми чуємо заяви про нібито «велич» російської армії. Але насправді це частина стратегії путіна — перебільшити силу рф. А що ми бачимо на ділі? Колосальні втрати, економічне виснаження, нищівні удари по нафтопереробних заводах — це не лише демонстрація сили, а й правильна пріоритизація з боку України. І це дійсно має стратегічне значення.

І нарешті — війна є змаганням волі. І тут нам слід пам’ятати ще одну важливу річ. У випадку з Афганістаном — для США, Великої Британії та інших союзників — поразка була радше наслідком втрати віри, ніж реальної слабкості. Ми самі себе переконали в необхідності відступу.

Я думаю, що найважливіше для лідерів країн, які перебувають у стані війни, – це постійно та ефективно пояснювати своєму населенню дві речі: що поставлено на карту. Це досить очевидно для українців – їхнє виживання. А друге – яка стратегія дозволить досягти сприятливого результату за прийнятних витрат і ризику? ... Тож я хотів би на цьому закінчити і просто послухати, що у вас на думці. Я маю на увазі цю широку тему – майбутнє війни..." 

Довідка.

Герберт Макмастер — генерал-лейтенант армії США, який став відомим завдяки участі в операції «Буря в пустелі» в Іраку та службі в складі Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF) в Афганістані. З лютого 2017 по квітень 2018 року він обіймав посаду радника з національної безпеки в адміністрації 45-го президента США Дональда Трампа.

На початку повномасштабної агресії Росії проти України в лютому 2022 року Макмастер говорив, що про недостатнє розуміння Трампом причин конфлікту. На думку генерала, частково це могло бути наслідком впливу так званих «корисних ідіотів Путіна», які формували інформаційне тло. Водночас він висловив сподівання, що з часом Трамп перегляне свою позицію.

Юрій Кміть, Віктор Шаповал

Фото - ІА "ЗІФ"