«Ляпас» від поляків

БЛОГИ 05.02.2018 Коментарі 1

Польський Сейм ухвалив закон щодо заборони так званої «бандерівської ідеології», також Польща ввела в юридичну площину термін «злочини українських націоналістів».Як говорити про стратегічне партнерство та рівноправний діалог, до яких закликає Порошенко, коли честь і гідність цілої держави «принижує сусід», від якого очікуєш підтримки.

Тому таке рішення польського уряду – це дуже сильний удар по відносинах двох сусідніх країн і двох сусідніх народів. І з великим жалем можна констатувати величезну політичну поразку як України, так і Польщі…

Весь польський народ з часом відчує цю поразку, хоч зараз саме з ініціативи Польщі відбуваються такі події.

Разом з тим можна говорити про перемогу російської пропаганди, яка ведеться з обох ліній кордону. На одній – приймають такі законодавчі ініціативи. А на іншій – пропагується: «Нащо вам, українцям, європейський вибір, коли у вас там немає ні друзів, ні союзників. То навіщо вам цей проєвропейський напрям розвитку?».

Це дуже тонка гра. І вона має свою аудиторію і навіть політичну підтримку.
Окрім цього сьогодні потрібно говорити і про велику поразку української дипломатії та «ляпас» нашому зовнішньополітичному відомству. Наша зовнішня політика ґрунтувалася на тому, що для нас Захід – це такий собі узагальнений партнер, який однозначно кращий від Східного вже не зовсім партнера, що здійснює акти агресії. Проте, як виявилось, і на західному кордоні потрібно «тримати руку на пульсі».

Запит на радикалізацію політиків в Польщі є.

Є багато польських формулювань на цю тематику, є російське бачення і в нас дуже мало українського погляду в публічній площині. Очевидно, що Україні потрібно звернути увагу на посилення своєї пропаганди – в позитивному сенсі цього слова.

Важливо проявити стурбованість таким недружнім крокам польських партнерів. Потрібно піднімати цю тематику на різних платформах, доступних для комунікацій з польським політикумом. Варто говорити чесно і відверто, що прийняття таких законів розцінюємо як недружній крок. І мабуть, варто Польщі поважати героїчні ціннісні орієнтири наших героїв. І їм потрібно розуміти, що пам’ятник Бандері у Львові буде мати місце, хочуть вони цього чи ні. Вони говорять про «бандерівську ідеологію», хоча не розуміють, що насправді такої ідеології не існує.

Але маємо такий політичний вкид, в якому не зацікавлена ні Польща, ні Україна. Але очевидно, що польські політики змотивовані працювати в напрямку на розриви та поглиблення конфронтацій з Україною і задають саме такий тон в політичному польському середовищі. Проте і голос України повинен бути почутий – і це зараз завдання номер один для української дипломатії.

Після такої події і поразки дипломатичне відомство України повинне зробити висновки аж до відставки відповідальних осіб, тому що це відверта поразка. І цього не можна було допустити. Тим паче, розуміючи, що тенденції не добрі. Потрібно було переконувати польський політикум в тому, що такі рішення не є правильними і збурюватимуть національну пам'ять.

Що робити Україні? Очевидно не варто відповідати дзеркальним законом про злочини Армії Крайової проти українців.

Нам вдалося розв’язати багато протиріч і залишити в минулому чимало образ . І це був приклад зрілості в розмові двох рівноправних партнерів. Сьогодні всі ці зусилля, уся робота по відкриттю меморіальних дошок, формуванню холодної пам’яті з можливістю вибачитись один перед одним зводиться нанівець на фоні прийняття Польщею цього закону. Сьогодні в Україні є також багато радикально налаштованих людей, які хочуть дати дзеркальну відповідь, адже це образа загальнонаціональна. І ми отримали її звідти, звідки не очікували.

Можна констатувати й те, що наша дипломатія не зреагувала вчасно на багато передумов, які свідчили про те, що Польща може прийняти таке рішення. Чого лише вартий інцидент, коли Міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський відмовився відвідати Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові. Через позицію директора музею про те, що Польща 1918 року окупувала Західну Україну, Ващиковський відмовився заходити до музею. Також Польща забороняла в’їзд українцям на її територію через нібито антипольську позицію. Усе це потрібно було врахувати українським дипломатам і працювати на випередження, не допустивши такого рішення. Натомість, коли Закон уже прийнято, виправити ситуацію набагато складніше. Як кажуть, після бою руками не махають.

Ми продовжуємо недооцінювати інформаційний напрям, промоцію і пропагандистську активність. В результаті отримуємо вже політичні рішення, які є вже наслідком цієї пропагандистської роботи.

Насамкінець маємо розуміти, що єдиний, кому найбільше вигідні такі рішення – це є Росія. Кремлю дуже вигідно звести конфронтації на Західному фронті. Також нам варто пам’ятати, що в нас є і західний фронт, і хоч він не є гарячий, але це фронт нашої інформаційної боротьби для того, щоб ми зберегли партнерство з нашими західними друзями. Потрібно бути уважним, адже проблеми можуть прийти звідти, звідки не очікуєш.

 

 

   ВІТАЛІЙ КОВТУН

за матеріалами першоджерела www.facebook.com

ілюстраційне фото www.natpress.net

Відгуки

2018-02-06 01:37:05

"Очевидно не варто відповідати дзеркальним законом про злочини Армії Крайової проти українців"? Саме так і потрібно робити. А ще - потрібно приймати закони про етноцид українців, відомий під назвою операції "Вісла", про злочини Польської держави проти українців на окупованих територіях з 1919 по 1939 рр., тобто - про акції "пацифікації" та "санації" у Галині, про "ревіндикацію" на Волині, Холмщині і Підляшшю. Зрештою, про сам факт окупації українських земель.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com