Литовський доброволець про єдиний спосіб припинити війну в Україні

Єдине, що покладе край війні,– розгром російського агресора, Опісля можна сідати за стіл переговорів. Так вважає Арунас Кумпіс (на фото) – литовський доброволець, який воює в Україні. 2024-го його оголосили Європейцем року в Литві за вклад у перемогу Європи. До війни – кваліфікований історик, здобув ступінь магістра у Швеції, де вивчав економічні науки, бізнесмен. Після загострення геополітичної ситуації приєднався до Добровольчих сил системи національної оборони Литви, а після російської агресії перебрався до України.

«Спочатку я був найманим працівником, потім зайнявся власним бізнесом. 2014 року я змінив своє життя, бо відчув, що геополітична ситуація змінюється, її загострення було лише питанням часу. Я подався служити в систему національної оборони. До від'їзду прослужив у Добровольчих силах 8 років. Помалу почав зав'язувати із власним бізнесом», - цитує Арунаса LRT.

Доброволець зізнається, що перебувати у ролі жертви – не в його характері та менталітеті.

«Я бачив, що росія радикалізується, і питання було лише у тому, у що це все виллється – в Україну, Молдову чи країни Балтії. Мені ніколи не імпонувала культура страждання. Я бачив, до чого все рухається, тому вирішив, що краще бути готовим. Смерть – це не найгірший вихід. Вивезення вагонами до Сибіру, очікування на репресії – це не для мене», - каже Арунас.

Литовець отримав посвідку на проживання в Україні. Тепер не уявляє, коли повернеться на свою Батьківщину.

«Я ніколи не знаю, коли піду, і ніколи не знаю, коли повернуся. Я не знаю, як довго триватиме ця війна. Можливо, це лише прелюдія», - каже воїн.

Литовський волонтер зізнається, що не отримує грошей за свою службу. Щоправда, і українським солдатам теж доводиться багато купувати власним коштом, – наприклад, винаймати житло.

«Багато речей солдати купують за свої кошти. Якщо потрібно орендувати житлоплощу, вони самі скидаються і платять, бо на війні немає таких казарм. Багато хто думає, що існують казарми, розгорнуті намети, військові містечка, але якщо збирається більше десяти людей, туди рано чи пізно прилетять ракети. Тому доводиться міняти місця проживання», - розповідає Кумпіс.

А також дивується, чому на російсько-українській війні так мало добровольців зі сусідніх до України країн.

«Дивно, але найменше [військових добровольців], мабуть, із країн Балтії, а найбільше – американців», - каже Кумпіс.

Критично налаштований Арунас і до російських опозиціонерів, які йому нагадують Троянського коня.

«Немає такого поняття, як «хороші росіяни». Їм усім вшитий ген імперіалізму і від нього нікуди не подітися. Нещодавні випадки з опозицією лише ілюструють це... Їм елементарно дозволяє працювати той самий Кремль, тому що вони – Троянський кінь на Заході. Мені дуже дивно, що наші політики залучають західні фонди для їхньої підтримки й утримання», - ділиться думками Кумпіс.

Що стосується його бачення припинення війни, то завершити її може лише перемога ворога.

«Скільки керівників їздили до путіна за його довгий стіл та вмовляли його! Кожна спроба умовити – це стимул до продовження. Єдиний спосіб - перемогти ворога на полі бою, а потім вести переговори. Мир настає тоді, коли один із противників бачить, що програє, і тоді йому не залишається нічого іншого, як сісти за стіл перемовин», - упевнений литовець.