Корейський візит Путіна – удар по двох напрямках

Ігор Тишкевич

Політичний експерт Інституту майбутнього

Українські ЗМІ активно транслювали як російську урядову делегацію «попросили» із зали для перемовин. Справді, чиновникам вищої ланки РФ це було принизливо. Але важливими є не їхні емоції, а фінальний документ, текст якого недоступний. Натомість про напрями переговорів можна судити якраз за складом урядової делегації. Отже, за столом перемовин розсаджувалися:

 • міністр оборони Андрєй Бєлоусов

 • заступник міністра оборони з питань військово-технічного забезпечення ЗС РФ Алєксєй Крівоушко

 • перший віце-прем'єр Дєніс Мантуров, який курирує, серед іншого, розвиток військової промисловості

 • голова "Роскосмосу" Юрій Борісов

 • міністр природних ресурсів РФ Алєксандр Козлов

 • віце-прем'єр Алєксандр Новак, який курирує ПЕК

 • міністр транспорту РФ Роман Старовойт

 • міністр охорони здоров'я РФ Міхаіл Мурашко

 • глава РЗД Бєлозьоров

І, що примітно, водночас залучили і помічника президента РФ із зовнішньополітичних питань Юрія Ушакова та керівника МЗС Сєргєя Лаврова.

За складом делегації не важко здогадатися про основний вектор обговорень. Це військово-технічна співпраця. І тут КНДР має що запропонувати:

- балістичні ракети середньої дальності. Їх, звісно, не «десятки тисяч», як пишуть джерела з Південної Кореї, але певна кількість зі своїх запасів Кім може продати. І виготовити нові, якщо РФ заплатить.

- Боєприпаси. КНДР робила (і може виробляти) колосальну кількість снарядів для артилерійських систем радянського взірця. До речі, ця продукція активно йшла на експорт у 80-их роках. Зменшення кількості конфліктів, а пізніше торгові обмеження знизили можливості продажу на зовнішніх ринках. А в самій КНДР виникнули значні запаси, зберігати які дорого, утилізувати – ще дорожче. Продаж Росії – гарний варіант економії.

- можливості використання корейських підприємств для виробництва компонентів для російської бронетехніки. А також модернізація зразків, що знаходяться в Росії на зберіганні. Зрештою, північнокорейська модернізація Т-72 Покпхунхо за своїми характеристиками мало чим поступається російському Т-90.

Перераховане вище пояснює присутність у делегації Бєлоусова, Крівоушка, Мантурова та Борісова.

Але постає запитання: а що там робили міністр природних ресурсів РФ та віце-прем'єр Новак? І тут варто уважно оцінити запаси корисних копалин у КНДР. Є розвідані ще в часи співпраці з СРСР запаси цинку, вольфраму, нікелю, магнезиту. Окремо варто згадати Пукчханський алюмінієвий завод, запущений 1984 року. Усе це в умовах війни необхідно Російській федерації.

А ось КНДР потрібна нафта. Раніше сировина на два побудовані НПЗ надходила з РФ і КНР. В умовах санкцій обидва постачальники ще наприкінці 90-их в рази скоротили обсяги продажів. Але Путін уже встигнув сказати про «несправедливість» санкційного тиску. Це означає, що нафта піде. Особливо на тлі складнощів продажу на інших напрямках.

Природно, що таке різке розширення співпраці потребує логістики, яка працює. Тому в делегації були міністр транспорту РФ та голова РЗД.

Згадані пункти, найімовірніше, будуть у договорі. Але тут варто згадати ще одну особливість – це назва документа. Договір «про всеосяжне стратегічне партнерство» своєю назвою радше характерний для китайської, але не російської дипломатії. І тут привертає увагу як присутність у делегації Лаврова й Ушакова, так і наступна точка візиту – В'єтнам.

Останнє цікаво, оскільки на тлі конфлікту Вашингтона з «китайськими комуністами» їхній «в'єтнамський комунізм» виглядає привабливішим для американських еліт. Тобто дві держави сьогодні багато в чому є конкурентами одразу у декількох сферах. Окрім того, В'єтнам може стати важливою юрисдикцією для організації додаткових потоків «паралельного імпорту» до РФ.

Тому, підбиваючи підсумки цієї логічної послідовності, можна припустити, що після візиту Путіна до КНР, що завершився нічим, російська влада вирішила показати свою здатність «самостійно вести справи» в зоні, яку в Пекіні сприймають як зону свого безумовного домінування. А заразом вирішити для себе питання постачання товарів і технологій, які очікували, але так і не отримали від китайських партнерів.