Кропивницька фабрика на 11-му році війни продає за кордон свою халву в російській етикетці

Надія Паливода

редактор закордонних новин у Mind.UA

Це така ганьба. Це моє місто Кропивницький, в центрі України. І керівництво найбільшої фабрики халви "Золотой вєк" не бачить ніяких проблем у тому, щоб на 11-му році війни з росією відправляти за кордон свою халву в етикетках російською мовою.

Кропивничанка Ольга, яка купила в Швеції цю халву, в шоці: "Коли запитують: "У вас же ось продукти російською, а чого ви воюєте? Чому вимагаєте перекладачів українською, чому ви протестуєте, коли вам нав’язують щось російською? Що відповідати, якщо ми навіть на експортному продукті пишемо російською?".

Дирекція "Золотой вєк" пояснює: "Так закон зобов'язує тільки в Україні маркувати продукцію українською мовою. А за кордоном не зобов'язує..."

А щоб зрозуміти глибини ментальності людей, серед яких я живу, просто зайдіть в коментарі - кожен другий питає "і шо тут такого?"

А ось цікава цитата від журналістів Суспільне Кропивницький: "Зі слів мовного омбудсмена, з початку року він отримав від українців 1141 звернення про порушення мовного закону. З них п’ять — з Кропивницького.

"З одного боку – це говорить про невисокий рівень мовної свідомості жителів, які не реагують на порушення мовних правил на території міста та області, а порушення є".

Чому тільки п'ять, дивуються журналісти. Ті самі журналісти дивуються, які два роки назад зняли сюжет про те, як я на касі в Сільпо обурилися через те, що касирка спілкується зі мною російською.

Вона у відповідь заявила, що якою мовою хоче, такою й говорить, а через таких як я, "в стране война", до суперечки підключилися інші люди в черзі.

Був скандал, в результаті якого касирку звільнили.

Журналісти знайшли цю касирку і видали в ефір її розповідь, від якої кров холола в жилах - за її словами, я підійшла до неї, інваліда третьої групи, і її отак в трусіках, на бігборд причепила, як Ісуса, двоє держали, третій забивав гвозді.

(без сарказму, вона сказала, що просто неправильно вимовила слово "пакєт", через "є", а я нібито влаштувала скандал, чому її українська недостатньо чиста. Так, і журналісти видали цю брехню в ефір, назвавши це "висвітленням позиції обох сторін")

Після цього сюжету в мою сторону таке лайно полилося, я ще пару місяців отримувала знущання і погрози - і публічно, і в повідомленнях.

Я казала цим журналістам: Що ви робите, ребята? Ви що, не розумієте, що після такого ніхто більше не захоче захищати українську мову, щоб не влипнути в таке, як ви зробили зі мною?

Але журналістам було важливе тільки одне - кількість переглядів.

Що ж, ви отримали свої перегляди, "Суспільне Кропивницький".

От тільки тепер в центрі України чомусь більше ніхто не хоче ставати на захист української мови. Як так вийшло, вловлюєте якийсь причинно-наслідковий зв'язок?