Іноземне громадянство – ризики для національних інтересів України у мобілізаційній сфері.

Тематика іноземного громадянства та отримання різного роду документів іноземних держав, на кшталт Карти Поляка, які спрощують громадянам України перебування на території цих країн часто звучить на різних рівнях засобів масової інформації від регіональних до загальнонаціональних. Проте в переважній більшості це лише точкові інформаційні матеріали, які як правило виникають під час підготовки чи внесення змін у законодавче поле України або країн ЄС. 

      Тривалий час достатньо жвава дискусія велась щодо масового пошуку українцями в архівах, подеколи неіснуючих, родичів задля отримання Карти Поляка. Вочевидь українські архівні установи, які займаються питанням видачі відповідних документів громадянам України, які, з тих чи інших причин, вирішили, що Карта Поляка це такий собі польський «Green Card», повинні вести облік осіб, що звернулись в ці установи. За цим дійсно вартує уважніше придивитись силовим органам України, до компетенції яких віднесено захист національних інтересів України (в тому числі демографічних). Водночас, на фоні, як вірно підмітив у своєму пості Tарас Радь економічної полонізації» із використанням Карти Поляка, питання іноземного громадянства великої кількості мешканців України (не лише її західної частини) несе значно більші загрози для національних інтересів нашої держави. 
     Для оцінки всієї «картини» впливу паспортизації іноземними документами громадян України ймовірно слід докласти чимало зусиль відповідним урядовим науковим та дослідним установам, на рівні Ради національної безпеки і оборони чи Національний інститут стратегічних досліджень. 
Ми в свою чергу пропонуємо звернути увагу на окремі ризики набуття українцями іноземного громадянства, саме в контексті реальності мобілізаційного ресурсу, на який розраховують наші військові організації. Питання паспортизації іноземними документами громадян України саме у період коли наша держава веде війну із російською окупаційною владою, є надзвичайно актуальним. 
      В даному контексті, слід згадати, що відповідно до статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року «ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ'ЯЗОК НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ НА ІНОЗЕМЦІВ та осіб без громадянства, які перебувають в Україні», тобто, в разі проведення мобілізації, особи, з числа громадян України, що будуть призиватись для проходження військової служби, зможуть спокійно показати паспорт громадянина іноземної держави та уникнути призову.
    Черговим важливим аспектом є питання прийняття 16.03.2017 року Верховною Радою Закону України «Про Єдиний державний реєстр військовозобов'язаних». Відповідно до статті 1 цього закону «Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних — АВТОМАТИЗОВАНА ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНА СИСТЕМА, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про військовозобов’язаних (призовників), СТВОРЕНА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ». Тут ризики наявності у громадян України паспортів іноземних держав, полягають в наступному. Особа, яка буде внесена в даний облік для того щоб відповідні органи могли оцінювати мобілізаційний ресурс держави на випадок оголошення повної мобілізації, знову ж таки зможе уникнути мобілізації. Тобто на папері (чи в базах даних) для прикладу в нас буде один показник мобілізаційного ресурсу, на основі якого плануватимуться військові розрахунки по розгортанню сил та засобів, а реально він буде набагато менший. В жодному випадку ми не можемо стверджувати, що абсолютно кожен українець – власник іноземного паспорту одразу ж втече за кордон від мобілізації, але погодьтесь відсоток таких осіб серед призовників буде дуже значний. 
      Наступним проблемним питанням вбачається відсутність на даний час правових підстав для «зупинки потенційних призовників на кордоні». Слід визнати, що українські органи не будуть в змозі зупинити потік потенційних призовників через кордон в ту ж Польщу, Угорщину чи Румунію. Навіть якщо силові відомства «поставлять на контроль» всіх призовників на кордоні, то питання у тому, що на «контролі» будуть «стояти» ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ, А НЕ ІНОЗЕМЦІ. Тобто коли на кордон з метою виїзду за межі України прибуде (для прикладу) не громадянин України Андрій Петренко, а громадянин Польщі Анджей Петренко, то ніякі правові положення в Україні не дозволять українським контрольним службам на кордоні перешкодити іноземному громадянину повернутись до себе на Батьківщину.
      Знову ж, слід врахувати, що підрозділи українських контрольних органів на кордоні з ЄС, ймовірно в разі розгортання повноцінних бойових дій на Сході або Півдні України будуть висуватись на посилення в зону активного протистояння. В свою чергу, потенційне зменшення кількості українських силовиків на кордонах з Польщею, Угорщиною, Румунією чи Молдовою також може мати негативний вплив на виявлення громадян України, що уникатимуть мобілізації.
      Коротко підсумовуючи, слід констатувати, що ризики для національних інтересів України пов’язані із подвійним (потрійним чи ще більше) громадянством у контексті мобілізаційного ресурсу та його актуальності у Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних достатньо значні. 
      Ще раз наголошуємо, що глобальну оцінку даному питанню слід давати на високому державницькому рівні, але вочевидь громадська активність та суспільна підтримка в даному процесі не буде зайвою.