Головне зі звернення путіна, турне патрушева та страх росії перед французами та ракетами Taurus

У рамках Програми російських і білоруських студій експерти "Української призми" Ярослав Чорногор і Антон Оксентюк представили новий щотижневий #аналізагресора, в якому аналізують актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Федеральне звернення путіна як демонстрація зміни передвиборчої стратегії кремля

29 лютого путін виступив зі зверненням до федеральних зборів. Це промова, якою кремль щорічно використовує для демонстрації усьому політичному класу росії власне бачення щодо функціонування росії, її внутрішньої та зовнішньої політики у найближчому майбутньому. Цьогорічний виступ збігся не тільки із передвиборчим періодом, але й часом, коли путіну вкотре необхідно публічно продемонструвати, що населення підтримує війну та антизахідний, авторитарний курс. Останні місяці російський диктатор проводив лінію, яка повністю опиралась на наративи щодо мілітаризму, захисту суверенітету, антизахідної риторики та “сімейних цінностях”. Його стратегію можна було назвати виразом - кандидат “війни”. Усі останні виступи та заяви Путіна йшли самі у цьому тандемі, а соціальні питання нівелювались або не відігравали основної ролі. Останнє федеральне звернення продемонструвало, що скоріш за все, кремль побачив неефективність обраної стратегії.

Питанням агресії росії проти України та геополітичній ситуації путін присвятив лише невелику частину свого звернення. При цьому риторика диктатора була майже повністю аналогічна тій, яку він використовував в попередні рази на публіці, торкаючись російсько-української війни. Він вчергове поклав вину на Захід за “розпалювання конфлікту в Україні”, заявив, що “росія не починала цю війну”, що США та їх союзники “несуть повну відповідальність за поточні події”.

Неефективність багатомісячної стратегії та спостереження за тим, як колишній “опозиційний” кандидат Борис Надєждін за короткий термін почав набирати відносно велику підтримку на “мирній” та ліберальній риториці змусило кремль змінити стратегію. путін постійно перераховував збільшення різноманітної фінансової допомоги. Озвучені суми йдуть на сотні мільярдів рублів, а цифри окремих проектів доходять до трильйона рублів. Постає резонне питання - звідки кремль зібрався брати на ці “подарунки” гроші. Сучасна ситуація із російським бюджетом така, що уряд просто не здатен виділяти подібні гроші - з огляду на війну та необхідність постійно збільшувати витрати на неї. Окремим аспектом соціальної частини його виступу було кардинальне наголошення на необхідності збільшення народжуваності росіян. По суті, можна описати весь виступ путіна як “все для збільшення репродуктивної спроможності росіян”. Як наслідок описаних нововведень путін продовжив соціальне спрямування власного виступу та оголосив про запровадження різних програм для створення нових “кадрів” у різних сферах російської економіки, виділяючи на це величезні кошти. Цікаво, що в кремлі цим питанням раніше почав займатись Сергій Кірієнко, людина, яка відповідає за внутрішню політику в росії. Таким чином ми можемо сприймати озвучені путіним ініціативи як його посилення. В цілому для України це звернення не принесло ніяких значних наслідків. Орієнтація путіна на вибори змушує його зосереджуватись на внутрішню риторику, з огляду на те, що минула стратегія не мала бажаного результату.

Нове антиопозиційне законодавство росії. Кремль знищує залишки неконтрольованих медіаресурсів

Російська державна дума прийняла новий закон, який забороняє фізичним особам та компаніям розміщувати рекламу на інформаційних ресурсах громадян, визнаних так званими “іноагентами”, поняття, яке влада ввела для значного послаблення діяльності опозиційних журналістів, активістів та бізнесменів. Українська призма минулого тижня аналізувала це прагнення російської влади та прийшла до висновку, що цей закон направлений суто на  залишки неконтрольованих медійних облич та проектів, у першу чергу це стосуються журналіста Алєксєя Півоварова та його медіаресурсу “Редакция”. Після прийняття нового законодавства ми спостерігаємо підтвердження цієї теорії. Так, стало відомо, що Півоваров оголосив про звільнення значної кількості членів його команди, а також передачі юридичних прав його Telegram-каналу редакторам. Фактично мова йде про потенційне припинення діяльності усього проекту із багатомільйонною аудиторією, одного з останніх, який фізично діяв на території росії. У випадку інших популярний “іноагентів” подібне рішення не вдарить настільки сильно, як у випадку “Редакции”.

Ще одним аспектом, про який активно не повідомляли, стала заборона реклами самих “іноагентів” у російських ЗМІ. Це рішення є потенційно більш важливим, адже має довгострокову перспективу. Воно не дозволить тим журналістам та активістам, які є у списку “іноагентів”, але на сьогодні не є дуже популярними, розширювати свою аудиторію. Адже текст закону є доволі розмитим та має слова про заборону фінансування “політичної діяльності іноагентів”. Її ж можна трактувати і як звичайну публічну активність. Таким чином мова йде про неможливість російськими ЗМІ поширювати інформацію про висловлювання, діяльність та звичайні новини від  “іноагентів”. В результаті кремль отримує додаткову можливість боротись із будь-якими потенційними опозиційними публічними діячами.

Західні ЗМІ масово підтверджують, що напередодні вбивства Навального готувався його обмін

Стало відомо, що активні чутки про те, що впродовж багатьох місяців велись певні розмови про можливість обміну Навального на арештованого у Німеччині кілера Вадіма Красікова є потенційно правдивими. Минулого тижня Марія Певчих, голова ради директорів міжнародного фонду боротьби з корупцією, політичної сили Навального, заявила про те, що згаданий обмін готувався. Після смерті “лідера” російської опозиції Українська призма детально аналізувала політичний аспект цієї події та наголошувала на потенційному зв’язку між вбивством Навального та відмовою США на пропозицію кремля “заморозити” війну. Видання Reuters наголосило, що переговори між Сполученими Штатами, росією та Німеччиною дійсно йшли та досягли домовленості про можливий обмін 15-16 лютого, в день коли Навальний помер. ЗМІ також повідомляють, що до переговорів був залучений російський олігарх Роман Абрамович, який виступає у ролі посередника для контакту із путіним. У разі правдивості цих новин стає зрозумілим, що кремль вбивством Навального мав намір відкрито продемонструвати “відповідь” на відмову США йти на “переговори” та готовності йти на подальшу ескалацію.

Візит Патрушева до країн Латинської Америки

Минулого тижня секретар ради безпеки рф Ніколай Патрушев, один із найбільш впливових російських силовиків та наближена до путіна людина, здійснив візит до низки країн Латинської Америки. Мова йде про Кубу, Венесуелу, Болівію та Нікарагуа. Цікаво, що його турне відбувалось на фоні як смерті Навального, так і федерального звернення путіна. Те, що перший приклад не призвів до перенесення або скасовування візитів демонструє, що для влади ця подія не стала несподіванкою. Відсутність же Патрушева під час федерального звернення є доволі показовою, хоча наразі говорити про причини цього є не на часі. 

За результатами його візиту до Гавани, столиці Куби, офіційно було заявлено про консультації з питань безпеки. Російський пресреліз повідомив, що мова йде про зустріч Патрушева із міністром внутрішніх справ Куби Ласаро Альваресом Касасом, з яким він обговорив питання співпраці країн за лінією спецслужб, фінансової розвідки та органів юстиції. Окрім цього, секретар радбезу провів переговори із колишнім президентом Куби Раулем Кастро, а також чинним президентом Мігелем Діас-Канелем. У Венесуелі Патрушев зустрівся із генеральним секретарем Ради національної оборони Венесуели Хосе Аделіно Орнеласом Феррейрою та аналогічним чином обговорив низку безпекових питань. У Болівії секретар радбезу мав переговори із радником президента з національної безпеки Хосе Уго Молдісом, а в Нікарагуа - з президентом Даніелем Ортегою.

Найбільш ймовірно, що російська влада намагається працювати над побудовою потенційних безпекових угод чи домовленостей в латиноамериканському регіоні для створення тиску на США. Для росії питання захоплення України має першочергове політичне значення, тому слід розглядати варіант підготовки кремля до майбутніх переговорів з американською владою та використання будь-яких можливих домовленостей із країнами Латинської Америки як розмінної монети. Таким чином мова йде про “ескалацію для деескалації”. Крім того, подібна зацікавленість йде в одній лінії зі стратегією путіна щодо просування так званого багатополярного світу та демонстрації того, що росія все ще відіграє роль у міжнародній політиці, в особливості тих регіонах, де підтримка західної політичної лінії є слабкою, або ж вона зовсім відсутня.

Пропозиції Макрона щодо посилання військ в Україну. Реакція Кремля

Нещодавні спроби президента Франції Еммануеля Макрона розпочати серед західних союзників дискусію щодо майбутньої потенційної можливості посилання військ на територію України викликали жваву дискусію не лише в Європі та Америці. Схоже що російська влада серйозно поставилась до подібної перспективи. Упродовж тижня ми спостерігали реакцію різного рівня. Прессекретар путіна Дмітрій Пєсков різко заявив, що подібна перспектива призведе до неминучого “конфлікту” із НАТО. Сам російський президент під час свого федерального звернення прямо не посилався на ініціативу Макрона, але погрожував ударами по державах Заходу та натякав на можливість застосування ядерною зброї. Ці аргументи ми завжди чуємо в ситуації, коли кремль стикається зі значними проблемами як на фронті, так і на міжнародному рівні в питанні постачань озброєння Україні. Таким чином ми можемо сказати, що російська влада дійсно “злякалась” подібної перспективи. Слід очікувати нової хвилі заяв та погроз, якщо зустріч Макрона із лідерами політичних партій 7 березня, під час якої обговорюватиметься питання можливого перебування французьких військ в Україні, матиме для нас позитивний результат.

Публікація росією “перехоплених” переговорів німецьких високопосадовців

Російська пропагандистка та головний редактор RT Маргаріта Сімоньян опублікувала на своїх ресурсах нібито запис розмови між німецькими високопосадовцями, які обговорюють питання постачань Україні ракет Taurus та їх потенційного застосування. В процесі “розмови” мова йде про можливість ураження кримського мосту цією зброєю. З боку Німеччини спостерігається значна реакція. Перш за все, міністерство оборони ФРН підтвердило сам факт перехоплення, при цьому було заявлено про перевірку того, чи російська сторона внесла будь-які зміни у цю розмову. Канцлер Олаф Шольц заявив, що подібний крок є прикладом інформаційної війни зі боку рф. Найбільш ймовірно, що російська влада таким чином намагається через публічний резонанс нівелювати можливі постачання ракет Taurus з огляду на те, що більшість представників німецького політикуму та уряду, окрім Олафа Шольца, виступають за цей крок. Наразі слід розуміти, що ця ситуація дійсно відтермінує потенціальне надання цієї зброї Україні.

Фотоколаж - "Українська призма"