Глобальна водна криза, або Ще один виклик для людства

Прочитав свіженький матеріал на The Economist. Він про те, як клімат та економіка формують специфічні для людства проблеми з водою, до яких викликів це вже веде та що з цим робити. Стаття дає базове розуміння проблеми й ось вам її тези.
 
Глобальна водна криза є одним із найважливіших викликів, з якими стикається людство. Зміни клімату, зростання населення, урбанізація та політична поляризація поглиблюють проблеми, пов'язані з управлінням водними ресурсами. 

Сьогодні світ стикається з потрійною загрозою: їх бракує у багатьох регіонах, інші області страждають від надмірної кількості води через повені, а забруднення робить багато джерел непридатними для використання. Зараз приблизно половина людства живе в умовах високого водного стресу щонайменше один місяць на рік.

Глобальне потепління (тут можна скільки завгодно шукати причини кліматичних змін і визначати роль людини в цьому, але заперечувати самі кліматичні зміни антинауково, - ред.) змінює водний цикл, посилюючи як екстремальні посухи, так і сильні зливи. За оцінками ООН, у період з 2002 по 2021 рік повені вплинули на 1,6 млрд людей, призвели до загибелі майже 100 тис осіб і завдали збитків на суму понад 830 млрд доларів. За той самий період посухи зачепили 1,4 млрд людей, призвели до смерті понад 20 тис і завдали збитків на 170 млрд доларів. Це тільки прямі втрати. 

У багатьох регіонах світу, зокрема в Африці, кількість доступної придатної прісної води на душу населення постійно знижується. Цей процес, за прогнозами, прискориться в найближчі десятиліття.

Ефективне управління водними ресурсами вимагає нових підходів, зокрема довіри, взаємодії та довгострокового планування. Однак зростання політичної поляризації та популізму ускладнює досягнення цих цілей.

Популісти часто підривають довіру до науки та відкидають кліматичні політики як частину порядку денного "ліберальних еліт", що робить вирішення проблеми водної кризи ще складнішим.

У Чилі криза водних ресурсів досягла критичного рівня. Законодавство, розроблене у вологіші часи, стає неактуальним через посухи. Політична напруга між консерваторами та лівими ускладнює перегляд водних законів. У минулому консервативні уряди надавали землевласникам щедрі права на воду, що зараз перевищують доступні ресурси. Це призвело до конфліктів між великими фермерами, дрібними фермерами та місцевими жителями.

В Австралії уряд успішно впровадив систему управління водними ресурсами в басейні річки Муррей-Дарлінг, що зекономило приблизно 2 130 гігалітрів води. Однак ця система викликала підвищення цін на воду і протести в сільських районах. Водні крадіжки також залишаються значною проблемою.

Напруга між країнами через водні ресурси також зростає. Єгипет конфліктує з Ефіопією через будівництво дамби на Нілі, що може обмежити доступ єгиптян до води. (Ще існують водні суперечки між Іраком, Туреччиною і Сирією; Китаєм і Індією; Афганістаном і Іраном; країнами Центральної Азії, - ред).

Щоб уникнути водних воєн, країни повинні більш ефективно використовувати воду та домовлятися про спільне використання ресурсів. Однак наразі багато міжнародних річкових басейнів не мають механізмів для врегулювання суперечок. 

Зміни клімату та водна криза можуть призвести до значних міграційних потоків. Люди з регіонів, де вода стає недоступною, будуть змушені переселятися до міст або емігрувати. Багаті країни можуть допомогти компенсувати втрати тих, чиї домівки та сільськогосподарські угіддя стали непридатними для життя, але цей процес обіцяє бути складним.

Для вирішення глобальної водної кризи до 2030 потрібно інвестувати приблизно 1% ВВП щорічно. Кожен долар, вкладений у розумні способи вирішення водних проблем, може принести до 6,80 економічних вигод. Однак успішне вирішення проблеми потребує спокійного, спільного керівництва та відмови від конфронтаційного підходу. Але до цього ще дуже далеко. 

Юрій Богданов, фахівець із комунікацій та проєкт-менеджер, ТГ-канал

Фото – з відкритих джерел