Геополітична ізоляці, криза в економіці та посередницькі амбіції Лукашенка - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ознаки внутрішньополітичного протистояння в росії, зустріч путіна та Лукашенка та поточна ситуація з відмовою Індії від російської нафти, - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, експерти Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор  представляють новий щотижневий дайджест #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Внутрішньополітичне протистояння в росії. Нові медіа-атаки на центробанк та Ельвіру Набіулліну

За останній тиждень ми мали змогу спостерігати ознаки того, що у внутрішньополітичних процесах росії, попри зниження ключової ставки, продовжується публічне протистояння та медійні атаки на весь апарат центробанку рф та її голову Ельвіру Набіулліну. Цього разу це відбулося шляхом прямих звинувачень і всієї структури, і особисто Набіулліної в ефірі федерального телеканалу  з боку одного з головних російських пропагандистів Владіміра Соловйова.

Формальним приводом став прогноз центробанку стосовно зростання російської економіки на рівні 0,5-1% у 2026 році, хоча путін вимагає темпів, вищих від світових. Соловйов прямо звинуватив центробанк та Набіулліну у тому, що вони ставлять під загрозу суверенітет росії та йдуть у розріз “прямим директивам” російського лідера. Були висловлені заяви про те, що росія “не може бути суверенною”, якщо вона не володіє власною фінансовою та кредитною політикою.

Слід нагадати, що останній рік в росії проходила ціла медіа-кампанія, спрямована проти центробанку та Набіулліної через надзвичайно високу ключову ставку. Остання була піднята до рекордних 21% через необхідність побороти інфляцію в країні.

Це не сподобалося великим російським підприємствам, а також представникам економічного блоку уряду, які звинуватили центробанк у тому. що вони не можуть далі розвиватися. В результаті цього тиску за останні два місяці центробанк рф знизив ключову ставку з 21% до 18%. Але продовження медійних атак такого рівня демонструють, що внутрішньополітичне протистояння продовжується.

Важливо акцентувати, що мова йде не про висловлювання окремих працівників пропагандистської медіа-гілки Соловйова у різних онлайн-ефірах, а саме його особисті, у прайм-таймі федерального телеканалу, що й говорить про високу вірогідність, що ми спостерігаємо саме за продовженням атак на Набіулліну. Також конкретні натяки Соловйова щодо Набіулліної, “за яку ніхто не голосував”, у свою чергу дозволяють говорити про те, що всі останні місяці, в ході яких йшла кампанія з дискредитації центробанку, мала на меті не зниження ключової ставки, а зміну керівництва цієї структури. У такому разі ми можемо очікувати продовження подібних атак на Набіулліну. Для України сценарій можливої зміни керівництва центробанку рф буде надзвичайно позитивним з огляду на те, що саме поточна команда фінансового блоку у більшій мірі дозволяє російській економіці “триматися”.

Заява Лаврова про відсутність союзників у росії

Недавня заява міністра закордонних справ рф Сергєя Лаврова про те, що росія вперше в історії веде війну без союзників, є не просто дипломатичною оговоркою, а важливим індикатором глибокої геополітичної ізоляції країни. Це твердження відображає фундаментальну зміну у міжнародному статусі та стратегічній уразливості рф. Лавров визнав, що росія зараз «воює одна проти всього Заходу». Він провів паралель із Першою та Другою світовими війнами, підкресливши, що тоді у росії були союзники. Це пряме визнання того, що поточний конфлікт вивів росію за межі традиційних альянсів. За його словами, Європа «озвіріла» і втратила роль головного торговельного партнера, а США більше не виявляють «взаємної поваги», яка зберігалася навіть у часи Холодної війни.

Ці слова можна розглядати як сигнал для внутрішньої аудиторії про необхідність «покладатися на себе» та готуватися до тривалої конфронтації. Однак для зовнішнього світу це є підтвердженням того, що міжнародна коаліція, яка підтримує Україну, досягла своєї мети – створила потужний фронт проти агресії, залишивши кремль у повній самотності.
 

Відмова від діалогу на умовах взаємної поваги, про яку згадує Лавров, є наслідком політики самої росії. Її вимоги, як-от, відмова України від вступу до НАТО та визнання анексованих територій, сприймаються більшістю країн як неприйнятні та такі, що порушують міжнародне право. Це формує безкомпромісну позицію, яка не залишає місця для переговорів, і ще більше посилює ізоляцію росії.

Крім цього, саме твердження про відсутність союзників ставить під сумнів майбутню стратегічну стабільність російського впливу на її сусідів. Адже у такій  ситуації подібні заяви очікувано призводять до негативного ефекту у близьких до москви країнах, насамеперед маємо на увазі Білорусь та Казахстан.

До того ж, це лише ще раз доводить такий факт: у свідомості російської еліти зберігається мислення, яке витятково засноване на територіальних завоюваннях, що у свою чергу й посилює недовіру з боку сусідів. Заява Лаврова є не просто констатацією факту, а скоріше реалістичним визнанням стратегічної невдачі. Російська дипломатія, яка завжди наголошувала на багатополярному світі та альтернативних союзах, виявилась нездатною втримати навіть найближчих партнерів. Ця заява, по суті, є першим позитивним сигналом для світу – підтвердженням ефективності політики колективної ізоляції та свідченням того, що москва усвідомлює свою повну самотність на міжнародній арені.

Відмова Індії від російської нафти

Ситуація навколо нафтових поставок з росії до Індії набуває нового, надзвичайно важливого значення на тлі агресивної риторики Президента США Дональда Трампа. Заяви Трампа про можливість запровадження стовідсоткових мит на індійські товари у відповідь на закупівлю енергоносіїв у росії створили значний тиск на Нью-Делі. Ця динаміка розкриває складну гру інтересів, в якій економічна вигода Індії стикається з геополітичним тиском з боку США, що може призвести до радикальних змін на світовому енергетичному ринку.

З початку повномасштабного вторгнення в Україну Індія стала одним із ключових покупців російської нафти, скориставшись значними знижками. Ця співпраця дозволила росії частково компенсувати втрату європейського ринку, а Індії — забезпечити свої потреби в енергії за вигідними цінами. За даними аналітиків, з 2022 року Індія заплатила росії за нафту близько 100 мільярдів євро, ставши другим за величиною імпортером після Китаю.

Ця економічна залежність стала основою для стабільного партнерства, яке, як стверджували індійські чиновники, не мало намірів припинятися. У перших повідомленняз з Нью-делі були запевнення,  що уряд не давав нафтовим компаніям вказівок скорочувати імпорт і що їхні рішення ґрунтуються насамперед на ціні та економічній доцільності. Однак вступ у гру Трампа, який традиційно використовує жорстку риторику та погрози торговими війнами, кардинально змінює ситуацію. Погрози запровадити мита до 100% на індійські товари не є просто переговорною тактикою. За словами джерел в американській адміністрації, чиновники Білого дому дали зрозуміти індійським колегам, що Трамп налаштований серйозно. Це створило шок у Нью-Делі, де сподівалися на укладення торгової угоди з США. Ціна збереження торговельних зв'язків з росією тепер може виявитися занадто високою.

Згодом, сам Трамп заявив, що, на його думку, Індія «більше не буде купувати нафту у росії», посилаючись на інформацію, яку він отримав. Ця заява хоч і супроводжувалася ноткою сумніву свідчить про те, що переговори на високому рівні справді ведуться, і тиск з боку США досягає своєї мети. Ймовірно, Нью-Делі зважує економічні ризики від втрати доступу до американського ринку, який набагато значніший, ніж вигоди від дешевої російської нафти.

Для росії повна або навіть радикальна відмова індії від нафти стане серйозним ударом. Індія є одним із небагатьох стабільних великих покупців, і втрата цього ринку значно ускладнить фінансування військової машини. Це також підтвердить слабкість москви, яка не може утримати навіть найважливіших партнерів, що відповідає заявам міністра закордонних справ лаврова про відсутність союзників.

Таким чином, геополітична гра Трампа може стати вирішальним фактором, що змусить індію змінити свою зовнішньоекономічну політику та завдасть нового удару по економіці росії.

Зустріч путіна та Лукашенка в Валаамі

Лукашенко, завжди прагнучи відігравати роль ключового регіонального гравця, знову намагається позиціонувати себе як посередник у врегулюванні конфлікту в Україні. Заяви, зроблені ним після зустрічі з владіміром путіним у Валаамі, демонструють звичний набір тез, спрямованих як на внутрішню, так і на зовнішню аудиторію, але які навряд чи матимуть реальне підґрунтя. Центральною темою стало бажання лукашенка підкреслити свою роль у можливому переговорному процесі. Він заявив про домовленості з путіним щодо підключення Мінська до переговорів, якщо виникне така необхідність. Ця заява має на меті створити видимість, що Білорусь є не просто сателітом, а рівноправним партнером, здатним впливати на велику геополітику. Однак реальність така, що Мінськ залишається залежним від москви, і будь-яка його участь у переговорах буде повністю підконтрольною кремлю.

Лукашенко також намагався апелювати до західних лідерів, зокрема до Дональда Трампа, закликаючи його діяти обережно, а не через публічні ультиматуми. Ця риторика хоч і спрямована на США насправді має на меті виставити путіна як миролюбного лідера, який готовий до діалогу. Лукашенко критикував підхід Трампа як такий, що не відповідає «політиці», натякаючи, що справжні переговори вимагають тиші та підготовки. Він навіть закликав залучити до переговорів Трампа та Макрона, але лише після того, як буде проведена підготовка, яку, за його словами, «вони не хочуть» проводити. Цей наратив ідеально вписується в російську пропагандистську тезу про те, що саме Захід і Україна блокують мирний процес. Крім того, Лукашенко розповсюджував російські пропагандистські наративи щодо темпів бойових дій. Коментуючи наступ зс рф, він заявив, що він іде «везде», але «медленно», пояснюючи це нібито гуманістичними мотивами путіна: «Людей жалею». Ця фраза є класичним прикладом інформаційної маніпуляції, що має виправдати тактичні невдачі російських військ на полі бою. Замість визнання провалів лукашенко транслює кремлівську ідею про те, що росія діє обережно, щоб уникнути жертв, що абсолютно не відповідає реальній картині війни.

Ще одним елементом його виступів стала теза про «повітряне перемир'я», яку він, за його словами, передав американській делегації. Ця пропозиція, замаскована під бажання уникнути «ескалації», є спробою змусити Україну відмовитися від використання дронів та інших повітряних засобів, які є надзвичайно ефективними для протидії російській агресії. Вона демонструє, що ідея «перемир'я» у трактуванні лукашенка і путіна є односторонньою і спрямована на замороження ситуації, що вигідна москві.

Таким чином, заяви лукашенка після зустрічі у Валаамі є не сигналом про реальну готовність до мирного врегулювання, а скоріше спробою посилити власну політичну вагу, транслюючи при цьому ключові тези російської пропаганди. Його позиція залишається повністю підконтрольною кремлю, а його пропозиції спрямовані на підтримку російських інтересів, а не на досягнення справжнього миру.