ФСБешний плакат у ефірі: інформаційна отрута, яка вбиватиме наших онуків

"Антивоєнний плакат" у "прямому" ефірі: саме так, саме виключно у лапках, саме виключно у форматі кремлівської інформаційно-психологічної операції сьогодні українське суспільство повинно розцінювати це псевдоінформаційне лайно.

Без жодних альтернатив, без жодних сумнівів, без жодних моральних коливань – адже саме на це і розраховано це токсичне інформаційне вкидання від кремлівських терористів.

І насамперед саме тим, хто "похитнувся у строю" адресовано це звернення!

Саме тим, хто раптом подумав, що "не все так однозначно", "росіяни проти війни" чи повірив у інші "московитські братання", настирливо рекомендую переглянути кадри зруйнованих російськими терористами міст, поглянути в очі людей, які втратили найдорожче: дітей, чоловіків, жінок, батьків.

Хоч на мить згадайте про те, що у 21 столітті діти вмирають від зневоднення під ворожими обстрілами, вагітні жінки помирають із ненародженими немовлятами, які за кілька діб вже мали б побачити очі своєї матері. Батьки у відчаї, у пориві останньої надії відправляють малих дітей самих у невідоме: за тисячі кілометрів, якомога далі від авіаційних бомб та крилатих ракет. Цей відчайдушний порив лишень для того, аби зберегти ту маленьку та невинну душу, яку російські терористи без жодного вагання нещадно розстрілюють із диявольською посмішкою розглядаючи надписи "ДІТИ" на цивільних машинах, якими намагаються врятуватись мешканці оточених українських міст.

І той, хто на мить бодай замислився про те, що "а може росіяни й не хотіли нас вбивати" – знай, ти вже отруєний тим токсичним та смертельним ваганням, яке зараз так вигідно російським вбивцям живих і ненароджених дітей, невинних пенсіонерів та беззбройних жінок. Ти вже зробив перший крок до смерті українців наступних поколінь.

Якщо вам важко зрозуміти аналітичні викладки й те, чому саме зараз російська кривава машина пропаганди "видала в ефір" псевдоантивоєнні заяви, спробую вчергове пояснити по простому, на хлопський розум.

1. У росії на федеральних каналах немає, і не може бути прямих ефірів.
   У жодній терористичній та автократичній державі, якою на сьогодні безумовно, є росія – всі інформаційні потоки настільки суворо контролюються, що навіть мінімальне відхилення від норми одразу ж підчищається. А не тиражуються на інших каналах, і не суть важливо, що у цих повідомленнях, вміст "антивоєнного плакатику" затерто чи розмито.
   Якщо у росії це поширюються – значить це вигідно владній кривавій тиранії. І крапка!
2. Чому в українців настільки коротка пам'ять?!
   Ще кілька тижнів тому, всі репостили виступи "вусатого бацьки", який волав про те, що нападу з боку Білорусі на територію України не буде "НІКАГДА". Кілька діб тому, всі матом крили лайнодипломата Лаврова, який із мерзенною посмішкою переконував, що "рассія ні на кого нє нападала".
   Всі ж тоді в один голос кричали, "от скотини мерзенні, як же можна отак брехати".
   То чому раптом вас розчулив один плакатик і "хвилина каяття" однієї із російських медійних персон, яка "раптом і несподівано прозріла". До цього безупинно просуваючи роками російську пропаганду у найгірших її проявах.
3. Вся сутність російського медійного та політичного поля, дуже вдало зображена в одній російській історії.
   Її озвучив один із російських акторів. Йдеться про те, що в одному із вагонів потягу, що курсує росією тривалий час (тобто від початку до кінця маршруту щонайменше 3-4 доби), пасажири поскаржились провіднику на нестерпний сморід. Коли почали шукати першоджерело смороду, виявили у тамбурі вагону п'яного пасажира, який лайном обмазав не лише стіни вагону, а й самого себе. І перше, що сказав цей п'яний організм: "А ви доведіть, що це був я!".
   У цьому вся суть, вся базова сутність всього російського.
4. І от коли, оце російське мерзенне їство починає усвідомлювати, що ось-ось доведуть, що це саме воно "обмазало лайном" все довкола, і розплата неминуча – ось тоді й включається механізм "понять і прастіть".
   Так от: єдине, що ми українці повинні сьогодні зрозуміти, це найголовніше не те, що російська держава повинна бути покарана за все зло максимально і сторицею, а російський народ, як співучасник, десятків тисяч смертей українців, повинен стати на коліна і просити прощення.  Найголовніше це те, що криваве державне утворення на тілі планети, які зветься росією має бути нещадно дефрагментовано, роздерто на шматки, економічно знищено.
   І це не жорстокість переможця, яким безумовно є український народ, а турбота про майбутні покоління українців. Адже якщо сьогодні українці та світ не скористаються цим шансом, московитська орда, прийде вбивати наших онуків та правнуків.
   І наші діти нам не пробачать, те, що ми сьогодні спинились на півдорозі, а дали шанс убивцям вбити їх дітей. Що тоді ви скажете своєму мобілізованому онуку, якого відправлятимуть на війну з черговим російським державоутворенням? Вибач дитино моя мене дурного і безвольного, бо я побачив "плакатик" на телебаченні, і повірив що росіяни не хочуть війни?  

Тому заради того, аби наші діти не втрачали свої дітей та онуків, нам слід тримати стрій і чітко розуміти, що навіть найменше коливання у бік прихильності до ворога смертельно.

Адже коли тебе на вулиці починає гамселити злодій, перше, що він кричить, коли отримує достойний спротив, це "все-все досить, мир-дружба, я ж не хотів нападати - просто голодний був".
І якщо ви зупинитись і дасте йому безкарно втекти, чи він не отримає заслуженого покарання від судових органів, то перше, про що він почне думати "зализавши рани" – це як помститись вам чи вашим дітям, де взяти більше зброї, і як зробити так, аби наступний раз він точно переміг свою жертву.

Тому прошу: тримаймо стрій, шануймо полеглих, цінуймо життя живих та ненароджених героїв України!

Ілюстративне фото: колаж "ЗІФ"