Ескалація війни, кадрові чистки, ядерний шантаж - чого чекати від путіна після так званих виборів

Президентські вибори в росії, можливі зміни в російському уряді, Вірменія починає йти західним курсом, атаки на НПЗ та новий масштабний рейд російських добровольчих формувань - у рамках Програми російських і білоруських студій  експерти "Української призми" Ярослав Чорногор і Антон Оксентюк представили новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії. .

1. Результати «виборів": путін не відмовився від намірів захопити Україну

На росії пройшли чергові президентські вибори. Їх результати були чудово відомими, питання залишалось лише у тому, які відсотки представить російська влада. Українська призма багаторазово аналізувала різні аспекти цих виборів. Від минулих виборів вони відрізняються тим, що путіну було необхідно всередині росії публічно легітимізувати свій політичний курс, затвердити його фактором абсолютної та небувалої підтримки з боку населення. Таким чином будь-який представник російської еліти повинен буде брати до уваги цю подію та її результати. Фактично, це були не президентські вибори, а плебісцит стосовно підтримки продовження війни, а також антизахідного курсу в цілому. Тому не дивно, що кремль намалював собі безпрецендентну підтримку за путіна - 87%, найбільша цифра за всі 5 виборів, у яких він “брав участь”.

Як і очікувалось, російська влада оголосила про величезну “підтримку” путіна на тимчасово окупованих територіях, представивши “результат” у 90-95% голосів за диктатора. Подібний крок демонструє, що кремль не готовий йти на деескалацію та продовжуватиме свої спроби подальшого захоплення України. Наразі слід очікувати, що кремль може потенційно вдатись до тих кроків, які є непопулярними серед росіян, та проведення яких було неможливо через виборчий фактор. Перш за все мається на увазі нова можлива хвиля мобілізації, яка необхідна для російської армії в силу великих втрат та потреби у ротації. Цікаво те, що російська опозиція навіть не намагалась завадити високій явці, зробивши все навпаки. Вона висунула пропозицію щодо акції “полдень против”, пропонуючи росіянам йти голосувати в один день у певний час, що з їх погляду повинно було продемонструвати певний рівень протесту. Як наслідок, російська пропаганда використала цей факт як доказ величезної підтримки влади.

2. кремль остерігається конфліктів всередині російської еліти

Борис Ковальчук, син близького друга і соратника російського президента путіна Юрія Ковальчука, отримав посаду заступника керівника контрольного управління президента рф в адміністрації президента. Минулого тижня стало відомо про те, що він йде з посади голови компанії "інтер рао", на якій Борис Ковальчук провів 15 років. Через підконтрольні владі російські ЗМІ йшла інформація про деякі потенційні посади, які він може посісти в результаті свого "підвищення". Мова йшла про позицію голови "газпрому", "роснефти", віцепрем'єра з енергетичних питань, а також губернатора Петербургу. Українська призма аналізувала подібну можливість та вказала на низький шанс його призначення щодо "газпрому-роснефти", адже для цього путіну буде необхідно зняти їх теперішніх керівників, Міллера та Сєчіна, які є впливовими політичними гравцями. Призначення Бориса Ковальчука в адміністрацію президента демонструє, що путін не готовий йти на подібні конфлікти. Те саме стосується й посади віцепрем'єра замість Алєксандра Новака, чиє ім'я за останній час почало активно спливати у дискусіях навколо потенційних перестановок у російському уряді після президентських виборів. Таким чином "підвищення" Ковальчука не створює ніяких конфліктів всередині російської еліти. Разом із цим виникає питання причин подібного призначення. Перш за все слід підтвердити, що подібний крок можливо інтерпретувати як підготовку майбутніх потужних політичних кадрів, так званого майбутнього покоління російської влади. Говорити про призначення Ковальчука як елемент просування "нового наступника" зарано. Теперішня ситуація не дозволяє путіну навіть говорити про те, щоб залишити посаду президента, адже через розв'язану ним війну президентство залишається найголовнішим фактором його особистої безпеки та влади.

3. Майбутні потенційні перестановки у російському уряді

Продовжуються дискусії навколо теми потенційних перестановок у російському уряді. Минулого тижня західне видання Bloomberg опублікувало власний матеріал на цю тему. Воно підтвердило думку про те, що путін може, ймовірно, провести “значні перестановки” у російській владі після президентських виборів. Українська призма вже писала, що російський диктатор після подібних підтверджень своєї “легітимності” часто йде на значні політичні кроки, як то скандальна “пенсійна реформа” після президентських виборів у 2018 році, або ж відставка уряду Мєдвєдєва напередодні “голосування” за поправки у конституцію, які дозволили путіну знаходитися при владі до 2036 року. В такому разі ми дійсно можемо очікувати певних політичних кроків з його боку. Перестановки в уряді, найбільш ймовірно, не будуть радикальними та стосуватимуться соціального спрямування. Bloomberg пише про підвищення Дмітрія Патрушева, теперішнього міністра сільського господарства рф, сина секретаря ради безпеки росії Ніколая Патрушева, близького соратника путіна, якого можна сміливо назвати чи не другою, на сьогодні, людиною у російській політичній системі. Говориться про потенціал його призначення на посаду віцепрем'єра. Ймовірно, він може замінити на цій посаді Юрія Трутнєва, який, згідно з матеріалом Bloomberg, може зайняти “більш значну посаду”. Сам голова уряду, Мішустін, найімовірніше, продовжить бути прем’єр-міністром. Українська призма вже наголошувала, що його заміна є маловірогідною. Разом із цим слід скептично ставитися до подібних матеріалів. Так, ще до новин про призначення Бориса Ковальчука в адміністрацію президента, у цьому ж матеріалі зазначалось, що він може обійняти посаду міністра енергетики.

4. Інтерв'ю путіна пропагандисту Кісєльову- знову погрожував західним країнам

путін дав інтерв’ю російському пропагандисту Кісєльову, в якому знову повторював антизахідні тези та ще раз через натяки погрожував ядерною зброєю. Фактично, це можна вважати відповіддю на нещодавню ініціативу французького президента Макрона стосовно можливості посилання західних військ в Україну. Російська влада доволі активно відреагувала на це, а це інтерв’ю має на меті більш публічно проявити російську позицію. Так, путін знову погрожував західним країнам, говорячи про “військово-технічну готовність росії до ядерної війни”, застосування цієї зброї у разі загрози “суверенітету та незалежності”, де присутність західних військ на території України можливо інтерпретувати саме таким чином.

Разом із цим це не означає, що кремль піде на такий крок у разі реального рішення про присутність військ НАТО в Україні та є більше аспектом погрози. Як ми бачили раніше, путін вже загрожував знищувати “конвої західної техніки та зброї”, чого ми так і не побачили. Одночасно російський лідер знову заявив про готовність до “переговорів”, що є стабільною лінією кремля, яка розпочалась восени 2023 року та продовжується дотепер. Путін повторив свої стандартні тези про “необхідність враховувати ситуацію на землі”, що є натяком на його нещодавні спроби вести переговори зі Сполученими Штатами стосовно “замороження” війни по лінії фронту. В цілому це інтерв’ю продемонструвало, що стратегія кремля наразі залишається незмінною.

5. Нові атаки на російські нафтопереробні об'єкти

Протягом минулого тижня спостерігалось відновлення масованих атак на російські НПЗ, які розпочались на початку 2024 року та вже тоді доволі сильно вплинули на рівень нафтопереробки в росії. Подібний елемент боротьби з кремлем слід вважати одним із найбільш дієвих, адже він зачіпає фінансові можливості росії продовжувати фінансувати власний ВПК, а також створює тиск на російську систему ППО, яка не здатна ефективно захищати таку велику кількість об’єктів.

Крім того, окремі атаки продемонстрували збільшення дальності дій для України. Так, за останній час були атаковані 9 різних об'єктів - завод "лукойл-нижегороднафтооргсинтез", який є найпотужнішим російським НПЗ, “рязанский нефтеперерабатывающий завод”, нафтопереробні заводи у містах Орла та Кстово, Новошахтинський НПЗ, Калузький НПЗ, два заводи у Самарській області, а також НПЗ у місті Слов’янськ-на-Кубані.

Наразі фактичних даних про наслідки цих атак ще немає, хоча подібні акції вже відобразились на цінах на бензин, які зросли до свого максимуму з вересня 2023 року. Слід також розуміти, що у цей час в росії проходить період стандартних ремонтних робіт на різних НПЗ. Усі ці фактори, а також те, що подібні удари, найбільш ймовірно, продовжаться, продовжать впливати на ціну за бензин, а також об’єми його переробки. Водноча треба брати до уваги той фактор, що росії доведеться щось робити із сирою нафтою, адже зупиняти її видобуток - це проблематичне завдання, а молжливості продавати навту великими об'ємами обмежені.

6. Рейд російських добровольчих формувань на територію росії

​Рейд декількох російських добровольчих формувань, а саме - Легіон “Свобода России”, Російського добровольчого корпусу (РДК) і “Сибірського батальйону”, який розпочався 12 березня, став справжнім “холодним душем” для путінського режиму. Добровольцям вдалося встановити контроль над декількома населеними пунктами у прикордонній зоні Курської та Бєлгородської областей рф і успішно атакувати військові цілі на території цих областей. Це вже не перший рейд російських добровольців на територію росії. Він показує готовність опонентів путіна до збройної боротьби за визволення рф від диктаторського режиму. Очевидно, що наразі ресурсу та можливостей російських добровольчих формувань не вистачає для проведення широкомасштабних операцій вглиб російської території. Офіційна чисельність добровольчих формувань невідома, проте орієнтовно складає близько 1 - 2 тисячі солдатів, що є доволі обмеженим ресурсом. Попри це, цього вистачить для здійснення регулярних рейдів на прикордонні території росії. Насамперед ці рейди важливі тим, що дозволяють відвернути частину російських військ для оборони прикордонних територій, де зазвичай не ведуться активні бойові дії, порівняно із тимчасово окупованими територіями України. Це, загалом, ускладнює діяльність російської армії, змушує її розпорошувати ресурси на оборону прикордонних території, що в підсумку може позитивно, на користь України, відобразитися на бойових діях на активних ділянках фронту. Щобільше, подібні акції демонструють росіянам, що путін не може гарантувати їхньої безпеки на прикордонних територіях, а місцеве населення може поступово почати усвідомлювати безперспективність та наслідки російських агресивних дій. Однак, з іншого боку, для частини росіян такі рейди можуть слугувати фактором консолідації навколо поточного режиму, з вимогою забезпечити захист територій і завдавати більше ударів у відповідь.

1. Слід очікувати загострення російських атак Вірменію

​Уже протягом кількох тижнів Вірменія продовжує демонструвати свій відкритий демарш проти росії та близьких контактів із нею. Минулого тижня було прямим текстом підтверджено потенційний вихід Вірменії з ОДКБ. За словами прем'єр-міністра Нікола Пашиняна, організація не бажає відповідати на питання про те, в яких межах готова захищати країну і чи готова взагалі.

​“Якщо ОДКБ відповість на ці питання і відповідатиме нашим очікуванням, це означатиме, що проблеми між Вірменією й ОДКБ вирішені. Інакше Вірменія вийде з ОДКБ” - Пашинян

Щобільше, у Вірменії вперше почали говорити про можливий початок шляху до вступу в ЄС, як однієї з можливостей майбутнього руху країни. Про це заявив глава МЗС Вірменії Арарат Мірзоян. Аналогічно словами секретаря Радбезу Вірменії Армен Григорян прямо заявляється, що рішення країни у 1991 році почати зближення із росією було помилковим. Найближчим часом очікується також візит генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга до Вірменії, де потенційно можуть прозвучати натяки на перспективу членства країни в організації, що ще більше загострить російську риторику. Схоже, що кремль, який раніше розраховував кулуарно вирішити подібний публічний демарш, зрозумів безперспективність цього процесу та те, що вірменська влада вибрала новий політичний курс. Саме тому останнім часом ми починаємо чути цілком антагоністичні заяви про наслідки того, що Вірменія йде “українським шляхом”. Найближчим часом слід очікувати загострення російської риторики та початку потенційних погроз на адресу Вірменії та її суверенітету.

2. Візиту путіна до Туреччини: Ердоган хоче почути про нові поступки

Турецький президент Ердоган анонсував візит путіна до його країни. Він заявив, що ця подія очікується після російських президентських виборів. Ердоган вже протягом тривалого часу намагається організувати цю зустріч. Протягом декількох місяців поширювались матеріали про її підготовку. Найімовірніше, що Ердоган прагне взяти на себе роль головного миротворця та організувати певні переговори між Україною та росією. Тому не дивно, що про організацію візиту російського лідера було заявлено майже одразу після зустрічі між Ердоганом та Володимиром Зеленським, якого турецький президент вмовляв на подібні переговори. Відомо, що український лідер їх відкинув. Ймовірно, що Ердоган хоче від путіна почути про нові публічні поступки від росії, які він зможе використати для організації “мирних переговорів”.

Ще одним аспектом є прагнення Туреччини відновити раніше наявний “зерновий коридор”, з якого росія вийшла, та який продовжує ефективно діяти під захистом України. Для нас подібна перспектива була б контрпродуктивною, адже теперішня схема показала свою дієвість в обхід росії, яка не здатна завадити її роботі.

Фотоколаж - Укрінформ