Другий тур виборів у Туреччині. Що там як?

Загалом, здається, інтриги перед другим туром не дуже багато. За 10 днів після 1-го туру Ердоган значно зміцнив свої позиції. Букмекери оцінюють імовірність його перемоги у 90%. Соціологічні опитування показують перевагу на 5-8%. Але казати, що все вирішено, зарано.

Що посилює позиції Ердогана?

1. Популізм. Після конституційної реформи 2017 року укази Ердогана мають силу закону – він може своїм волюнтаристським рішенням, наприклад, підняти на 45% зарплату сотням тисяч державних службовців. Якраз доречно на тлі рекордної інфляції. Чи він може пообіцяти дешевий газ для бідних турків. Окрім того, якраз між турами Ердоган анонсував «перший турецький електрокар», відкрив АЕС «Аккую», яку побудував разом із Росією.

2. Порядок денний «Стабільність і велич». І до першого туру, і особливо між турами Ердоган посилено звинувачує США та ЄС у втручанні у вибори (бо вони не хочуть, щоби Туреччина була «суб'єктом світової політики»). Крім того, Ердоган звинувачує опонента у співпраці з Робочою партією Курдистану (радикальним рухом за незалежність регіону).

3. Контроль над медіа. У турецькому телевізорі постійно транслюють усе нові та нові обіцянки і перемоги Ердогана. Те саме – практично у всіх ключових газетах. Чому так? Із 2008 в Туреччині поступово набирала сил цензура. А після подій 2016-го закрили тисячі ЗМІ, а усі найбільші медіа  контролює оточення султана чи держава.

4. Ризик фальсифікацій. Спостерігачі від ОБСЄ зазначили, що Вища виборча рада не відповідає стандартам прозорості. Хоча вже після першого туру опозиція заявляла про недовіру до результатів, увесь протестний пил зберегли на другий тур.

5. Підтримка Сінана Огана, (у 1-му турі – 5,3%). Він – радикальний націоналіст, правий популіст, член Валдайського клубу (того самого). Декларував, що готовий підтримати Киличдароглу в обмін на відмову від підтримки прокурдських партій і репатріацію біженців. У Туреччині досі перебувають біля 5 млн сирійців біженців. Звісно, біженців нікому з кандидатів не шкода, а ось від підтримки курдів опозиція відмовитися не може.

Що залишає шанси Киличдароглу?

1. Загальна втома від 20 років правління Ердогана залишає рівень мобілізації опозиції на високому рівні. Влада робить усе, щоби переконати опозиційний електорат, що доля виборів визначена.  Але 2-ий тур – це битва антирейтингів. І тому завжди трохи непередбачуваний.

2. Обмежені можливості для фальсифікації. Спровокувати протести, що накладаються на економічну кризу і втому від авторитаризму – це грати у гру з невідомим результатом. Протестні настрої залишаються сильними.

3. Популізм зустрічається з економічною реальністю. Рекордні девальвація та інфляція, зростання бідності підмивають легітимність влади. Після 1-го туру фондовий ринок упав на 7%.

4. Питання Євроінтеграції. Агресивна риторика Ердогана, спрямована на США та Європу, а також обіцянка опозиції поновити перемовини про вступ до ЄС (які заморозив Ердоган) можуть відвернути від Таїпа частину поміркованого електорату.

5. Підтримка Партії перемоги та її лідера Уміта Оздага. 2,2%, що підтримали партію на виборах до парламенту. Це – ще одні радикали, виступають за інтернування всіх біженців. І Киличдароглу взяв на себе зобов'язання реалізувати цей крок протягом року.

Щодо РФ. Хоч Киличдароглу перед першим туром і звинуватив РФ у спробах втручатися у вибори (дзеркально до звинувачень Ердогана у бік США), не треба переоцінювати її вплив. Він суто тактичний.

І на завершення. Що нам вигідно? Ердоган – це переважно орієнтація на Схід (Китай, Близький Схід), ісламський консерватизм, автократія, «проросійський» нейтралітет. Опозиція – демократія, світська держава, більше прозахідної орієнтації.

Але жоден із кандидатів не піде на конфронтацію з РФ. Туреччина продовжить купувати енергоресурси і продавати в РФ усе, що зможе. А щодо війни позиція буде все така ж «подвійна», з окремими нюансами. Проте довготерміново нам усе одно світська та демократична Туреччина вигідніша, ніж клерикальна й авторитарна. Тож спостерігаємо за фінішом, але без надочікувань.

Юрій Богданов, ТГ-канал