Демони минулого та новий польський сейм

Впродовж останніх років тема історичної політики стала для Польщі одним з основних методів мобілізації електорату. Свого часу правляча партія «Право і Справедливість» (ПіС) успішно використовувала даний фактор в боротьбі з опонентами, які зображувалися як недостатньо патріотичні. Консерваторам на чолі з Ярославом Качинським вдалося сформувати серйозну електоральну базу з гаслами про повернення до «справжнього патріотизму»,  яка стала відповіддю  на ліберальні підходи колишньої влади. Останні соціологічні дослідження свідчать, що ПіС залишиться при владі.

Варто відзначити, що в нинішній виборчій кампанії питання історичної політики мінімалізовані.

Візит новообраного президента України Володимира Зеленського до Польщі дозволив, розтопити лід між Варшавою та Києвом, що дістався від попереднього президента України в польсько-українських відносинах.

Для поляків надзвичайно важливо було почути про готовність нового президента України вибудовувати відносини з «чистого аркуша».

Візит Володимира Зеленського підтвердив ці очікування. Серед тем економічного співробітництва і викликів у сфері безпеки в ході візиту було піднято і питання відновлення в Україні пошуково-ексгумаційних робіт. У Варшаві продемонстрували готовність активізувати співпрацю між країнами відразу ж після того, як обіцянка Володимира Зеленського була виконано.

Минулого тижня Україна надала Польщі формальну згоду на відновлення пошуково-ексгумаційних робіт на своїй території. Питання, яке було найгостріших у польсько-українських відносинах було вирішено позитивно. Напевно ПіС буде зацікавлене в побудові приязних відносин з новою владою в Києві. Не варто очікувати від нового президента України дебандеризації, але націонал-патріотичної риторики буде менше. Варто відзначити, що ПіС не однорідний - це велика і багаторівнева партія із внутрішніми фракціями. За останній рік в партії Качинського посилилася умовна група націонал-демократів. Це відбулося головним чином, завдяки розколу в рядах Кукіз15 і переходу таких осіб, як-то: Сильвестр Хрущ, Томаш Жімковській, Адам Андрушкевич в шереги правлячої партії. Чи будуть ці люди в новому сеймі дізнаємося 13 жовтня.

Ліберали і ліві, для яких питання історичної пам'яті не є фетишем, поводяться в цьому питанні досить помірковано, вважаючи, що з багатьох темах можливий компроміс.

Слід зазначити, що певні політичні сили, які вступили в передвиборну кампанію, прагнуть збільшити свій рейтинг серед виборців саме за рахунок гри на національних почуттях. Ці сили умовно можна розділити на дві групи.

До першої належать ті, хто вперто і на постійній основі використовує історичне минуле в своїх корисливих інтересах. Античні греки називали подібних людей (нездатних мислити політичними категоріями і діяти в інтересах своєї держави) «ідіотами». До другої групи входять ті, хто свідомо та під диктовку впливового тіньового гравця політизують історію.

Цим гравцем є Росія, яка системно намагається вбити клин між польським та українським народом. Це не нова інформація, Кремль діяв на роз'єднаними та поглиблення міжнаціональних чварів між поляками та українцями ще з царських часів. І навпаки, історія знає приклади, коли спільні дії поляків і українців у політичному та військовому плані ставили питання про існування Московського царства.

Традиційними для Кремля залишаються і способи реалізації зазначеного курсу, а саме використання чорносотенних організацій (методи Росії не змінились з XIX століття). В сучасній Європі ці ідеї були імплементовані до право радикальних та ультралівих рухів. У Польщі найбільш прихильними до Росії є партії, які артикулюють антиукраїнські, антиамериканські та антисемітські гасла. До згаданих політичних організацій можна кваліфікувати  «Кукіз 15» (нині його кандидати йдуть до парламенту за списками партії Польських селян) та праворадикальне угруповання - міжпартійний блок «Конфедерація» (до її складу входять КОРВІН, «Національний рух» та інші маргінальні угруповання).  Популісти і праворадикали з «Конфедерації» схильні політизувати питання історичної пам'яті створюючи вигідний для Москви інформаційний фон. Зазначені партії з розумінням ставляться до реваншистських дій Росії щодо України. Варто підкреслити, що дані партії є незалежними політичними суб’єктами і ми не стверджуємо, що їх діяльність координується Луб’янкою.

Натомість, такі маргінальні структури, як-то: «Змяна», «Фаланга», «Табір Великої Польщі», «Національне відродження Польщі», «Національно-радикальний табір», «Самооборона Речі Посполитої» є повністю проросійськими та, ймовірно, отримують організаційно-фінансову підтримку від Кремля.

Дані політичні рухи характеризуються відвертим антиамериканізмом, юдофобією та українофобією. Виконуючи замовлення своїх господарів, в ході триваючої передвиборної кампанії вони проводять провокативні та скандальні акції. Наприклад, звинувачують українців в погіршенні економічної ситуації в Польщі - нібито присутність громадян України в Польщі стало однією з причин зниження заробітної плати і т.д. Головним завданням даних акцій є спроба включення маргінальних тем до політичного мейнстріму, щоб підвищувати ступінь не сприйняття українців поляками.

Дискусія про «історичну політику» є важливою частиною державної політики. Вона вимагає взаємної мудрості і співчуття. Примирення між народами – це тривалий та не простий соціальний процес. Потрібно сподіватися, що нові депутати Сейму скористаються можливістю і знизять напруження у спірних питань.

Сучасність ставить перед нами нові виклики та загрози, але тіні минулого не повинні позбавляти наші народи шансу на добросусідські відносини. 13 жовтня в Польщі відбудуться парламентські вибори. Хід нинішньої передвиборної кампанії дає підстави сподіватись, що прокремлівські сили, які завжди були маргінальними у Польщі, зазнають поразки.