Ціни на нафту різко впали на тлі стриманих надій на угоду щодо війни в Ірані
Ціна нафти марки Brent, основний орієнтир світових цін на нафту, впала більш ніж на 5 відсотків у неділю, 24 травня, оскільки президент США Дональд Трамп подав неоднозначні сигнали щодо перспектив остаточного припинення конфлікту.
Про це пише Аljazeera.
Видання повідомляє, що Станом 25 травня на 04:00 за Гринвічем, липневі ф'ючерси на нафту Brent становили 97,94 долара за барель, що приблизно на 9 відсотків менше, ніж місяць тому, але все ще більш ніж на третину більше, ніж до початку війни.
Японський фондовий індекс Nikkei 225 зріс більш ніж на 3 відсотки під час ранкових торгів, досягнувши історичного максимуму після закриття на рекордному піку в п'ятницю.
Те, що сталось, це реакуція фондових ринків на те, що у неділю, 25 травня, Трамп у соцмережах заявив, що переговори з Тегераном йдуть «упорядковано та конструктивно», але доручив чиновникам «не поспішати з угодою».
«Обидві сторони повинні не поспішати та зробити все правильно. Помилок бути не може!» — написав Трамп на Truth Social.
Зауваження Трампа прозвучали після того, як у суботу він вселив надії на прорив, оголосивши, що угода була «значною мірою узгоджена», умови якої включають відновлення Ормузької протоки.
«Фундаментально, немає жодних змін у основній картині, коли 10-11 мільйонів барелів сирої нафти на день продовжують закриватися щодня, коли Ормузька протока залишається закритою», – сказав Al Jazeera Джун Гох, старший аналітик ринку нафти компанії "Спарта" в Сінгапурі.
«Однак ринки очікують на появу 100 мільйонів барелів сирої нафти із суден, що застрягли в протоці, щойно угода буде укладена».
«За оцінками «Спарти», для повернення до статус-кво, включаючи час для відновлення виробництва та нафтопереробних заводів, потрібно ще близько трьох-шести місяців», – сказав Гох.
Нагадаємо, Іран досі фактично блокує Ормузьку протоку. Це почалось з початку війни наприкінці лютого, що порушило приблизно одну п'яту світової торгівлі нафтою.
США запровадили власну блокаду іранських портів з середини квітня, що ще більше ускладнило комерційне судноплавство цим водним шляхом.
Наразі Вашингтон і Тегеран дотримуються умови про припинення вогню, що була досягнута 8 квітня цього року.
Водночас сьогодні, 25 травня, державний секретар США Марко Рубіо заявив, що Сполучені Штати або укладуть міцну угоду з Іраном , або почнуть протистояти країні «іншим способом».
«Ми думали, що вчора ввечері, можливо, сьогодні, у нас можуть бути якісь новини. Я б не надавав цьому надто великого значення», – сказав Рубіо в Нью-Делі в понеділок, маючи на увазі потенційну угоду про припинення війни між США та Ізраїлем проти Ірану, яка розпочалася 28 лютого.
При цьому речник Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїл Багаї заявив, що в переговорах зі Сполученими Штатами за посередництва Пакистану досягнуто певного прогресу щодо «значної частини тем обговорення», але це не означає, що «підписання угоди неминуче».
Також зазначимо, що в медіа почали говорити про "Ісламабадську декларацію" як можливий політичний документ, який буде укладений в контексті переговорів між США та Іраном. Як відомо пакстина вистає посерелднико у цих переговорах. Водночас директор Центру близькосхідних досліджень Олександр Семиволос вважає, що поки у медіа обережно обговорюють так звану «Ісламабадську декларацію» між США та Іраном, вона радше нагадує не сформований дипломатичний документ, а політичну фата-моргану: "Хотів написати щось про так звану «Ісламабадську декларацію», яку планують підписати Іран та США, а потім вирішив, що не буду поспішати. Суть не в тому, що це реальний крок до деескалації і США, скоріше за все, погоджуються із цим напрямком через сильний тиск регіональних арабських союзників. Проблема в тому, що вона ще виглядає «фата-морганою»: з одного боку, є розуміння, що подальша ескалація не призведе до досягнення початкових цілей війни, а з іншого - варто визнати, немає реального контуру угоди, яка б задовольняла ключових регіональних гравців одночасно - Ізраїль, Саудівська Аравія та Єгипет мають дуже різні ієрархії пріоритетів зараз.
Ну і окрема історія - майбутнє так званих «Авраамських угод»: цей формат у попередньому вигляді закритий. МБС після жовтня 2023-го висловився досить однозначно: нормалізація без чіткого треку до палестинської державності знята з порядку денного. І це не просто риторика на публіку - це реальне відображення того, що відбулося з внутрішньою легітимністю режиму. Навіть авторитарні монархії Затоки мусять рахуватися з настроями вулиці, коли йдеться про такий символічно заряджений контекст.
Але до цього додався ще один важливий елемент, якого не було раніше. До жовтня 2023-го формувався наратив, що Ізраїль може бути якорем стабільності проти іранської дуги. Зараз цей наратив зруйнований. Дії в Газі, а потім і в Лівані, дві війни з Іраном зробили Ізраїль у сприйнятті арабських столиць непередбачуваним актором, який генерує нестабільність незалежно від іранської поведінки. Це і є, мaбуть, найглибший провал американської політики - не тактичний, а архітектурний. Вся конструкція «регіональна інтеграція Ізраїлю як стабілізуючий фактор» виявилася нежиттєздатною при першому серйозному стресі. І це проблема не лише уряду Нетаньягу, а будь-якого майбутнього ізраїльського уряду. Стигма вже прив'язана до держави, а не до політика. І жодні вибори в Ізраїлі цього не змінять.
І тут ми знову повертаємося до декларації: навіть якщо США та Іран щось підпишуть, незрозуміло, на якому фундаменті будувати нову регіональну архітектуру, коли ключовий американський союзник став частиною проблеми".
Фото - заблокована Ормузька протока, контейнеровоз компанії CMA CGM/Getty Images
Відгуки
Немає відгуків.
Залишити коментар