Чого чекати від Лукашенка у 2026 році

Минулий рік був насиченим на події для Білорусі. Те, що ще якихось 2-3 роки тому видавалося неймовірним і неможливим, сьогодні може бути практично реалізоване: Мінську вдалося налагодити відносно конструктивну взаємодію зі США, а також увійти у фазу політичного торгу зі своїми західними сусідами.

Схоже, що 2026 рік буде не менш інтригуючим, тому у цьому матеріалі Pavlo Rad і Iaroslav Chornogor окреслюють основні тренди у сферах економіки, внутрішньої та зовнішньої політкии, у логіці яких діятиме режим Лукашенка.

1. На внутрішньополітичному полі не відбуватиметься значних змін. Ймовірність протестної активності залишатиметься низькою, що зумовлено стабілізацією ситуації 2021-2023 рр., боротьбою з нелояльними громадянами, а також фактором російсько-української війни, який схиляє пересічних білорусів до більшої підтримки чинної влади з метою збереження економічної та соціальної стабільності. Водночас режим Лукашенка надалі буде зіштовхуватися з проблемою якості кадрів, а також буде частково працювати над питанням транзиту влади. З огляду на це основні тренди будуть такі:

• Подальше формування контурів нової взаємодії влади та суспільства. Судячи з усього, Лукашенко продовжить процес звільнення та депортації політв’язнів за межі Білорусі. Хоча процес репресій не припиниться, він стане менш масштабним, а між населенням і владою продовжать формувати контури нового тимчасового суспільного договору, який буде побудований на таких стовпах як мир у Білорусі та стабільна економічна ситуація.
• Вибір між лояльними та розумними. Протягом останніх років у Білорусі існує криза підбору кадрів на основні управлінські позиції. Після 2020 року Лукашенко призначає на ключові посади не стільки розумних і креативних управлінців, скільки лояльних до теперішнього режиму. Це дало змогу вирішити питання збереження влади у короткостроковій перспективі, однак створює ризики для подальшого виживання режиму у більш віддаленій часовій проекції.
• Робота над питанням транзиту влади. Хоча тема транзиту влади в Білорусі не є новою, протягом останніх років деякі індикатори вказували на те, що білоруський диктатор потроху готується до можливого відходу зі сцени. Функціонування ВНС (хоча поки в ролі декоративного елементу державотворення) і формування законодавчих запобіжників стали першими елементами підготовки до можливих змін. Процес подальшої перебудови законодавчої бази може продовжитись, будучи доповненим новими кадровими призначеннями. Однак початок реального транзиту цьогоріч не відбудеться.

2. Традиційно одним з ключових питань для режиму в Мінську залишатиметься економічний розвиток. Однак у цьому контексті Білорусь надалі зіштовхуватиметься з проблеми, адже після досить успішного періоду 2022-2024 рр. продовжиться уповільнення темпів зростання білоруської економіки, а також не зникнуть проблеми розширення своєї експортної присутності. Основними трендами будуть:

• Проблеми з нарощуванням експорту. Білорусь досягла межі швидкого нарощування своєї експортної присутності в РФ. Конкуренція з боку китайських, турецьких та інших виробників, економічні проблеми в самій Росії і падіння попиту на цілу низку продукції будуть основними проблемами на шляху до суттєвого збільшення частки російського ринку в географічній структурі експорту. Паралельно Білорусі буде досить складно виходити на нові ринки, що зумовлено логістичними проблемами, а також обмеженнями російської транспортної інфраструктури.
• Робота з країнами «далекої дуги». Як би там не було, Мінськ буде шукати можливості для виходу на нові або реанімацію забутих ринків. Основним напрямками залишатимуться Азія та Африка, меншою мірою – Латинська Америка і країни Карибського басейну. Білорусь пропонуватиме класичний набір із сільськогосподарської та машинобудівної продукції (з пропозиціями відновити або встановити збірку своєї техніки у вибраних країнах), а також реалізовуватиме певні сірі схеми з метою забезпечення персонального збагачення Олександра Лукашенка і його сім’ї.
• Експорт продукції ВПК. Нещодавно у традиційному експортному ковбасно-тракторному наборі з’явилась ще одна позиція – продукція військового призначення. Протягом цього року Мінськ активно вів переговори з низкою країн (передусім в Азії та Африці) і подекуди навіть здійснював поставки своєї продукції ВПК. У 2026 році цей тренд продовжуватиметься, тим паче, що білоруський ВПК не скидає оборотів, а російсько-українська війна стала рекламною вивіскою для нього.

3. Паралельно режим Лукашенка працюватиме на зовнішньополітичному полі з метою вирішення низки важливих питань. Зокрема, мова йде про продовження переговорів із західними державами, підготовку до можливого припинення російсько-української війни, демонстрацію користі для російської сторони, а також витіснення на маргінес своїх супротивників.

• Велика угода зі США та поступова деескалація із сусідами. Цілком ймовірно, що протягом цього року Білорусі вдасться досягти ще більших успіхів у рамках перемовин з американцями. Практично всі політв’язні будуть звільнені, з білоруських підприємств буде знято ще частину санкцій, а американський капітал навіть може зайти в Білорусь. Мінськ не відкине ідею планомірного витіснення на маргінес білоруських демократичних сил, намагаючись зробити їхнє майбутнє частиною переговорів з Варшавою та Вільнюсом. Паралельно продовжуватиметься політичний торг з Польщею та Литвою, одним з результатів чого буде часткове зняття обмежень на транзит білоруських товарів через литовські порти (передусім мова йде про калійні добрива).
• Балансування між діалогом та погрозами. У контексті відносин з європейськими гравцями режим Лукашенка буде намагатися досягти відновлення ширшого діалогу, зокрема із залученням Франції чи Німеччини, водночас регулярно підіграватиме РФ у контексті гібридних провокацій та здійсненні інформаційного тиску з метою відведення від себе можливих підозр у нелояльності Кремлю. Ризик прямої конфронтації між РФ та країнами ЄС із залученням Білорусі залишатиметься низьким, однак нестабільна зовнішньополітична ситуація може перешкодити режиму досягти більш відчутних успіхів у діалозі з європейцями.
• Підготовка до можливого припинення російсько-української війни. Білорусь скерує додатковий ресурс для оцінки внутрішньополітичної ситуації в Україні, а представники режиму можуть більш активно виходити на контакт з українськими візаві не лише з гуманітарних питань, але й потенційно окреслення ширшої рамки післявоєнного співіснування. Додатково режим намагатиметься вклинитися у мирні переговори, аби нагадати про себе зовнішнім гравцям, розіграти карту конструктивного актора, а, можливо, і просунути ширший спектр інтересів.

Підсумовуючи, 2026 рік значною мірою буде продовженням тих процесів, які більш чітко кристалізувалися у другій половині минулого року. Режим Лукашенка активно працюватиме над питаннями диверсифікації експортних потоків, а також розширенням зовнішньополітичних зв’язків, передусім завдяки спробам частково покращити відносини із західними країнами, а також заручитися додатковою підтримкою з боку КНР.

Водночас ключовим фактором невизначеності залишатиметься російсько-українська війна, а точніше умови її припинення. У разі досягнення певних домовленостей стосовно її врегулювання перед офіційним Мінськом відкриються як можливості (до прикладу, для спроб перезапуску відносин з європейськими країнами), так і серйозні виклики (як-от можливі спроби РФ сильніше обмежити білоруський суверенітет).

(Діяльність Програми російських і білоруських студій здійснюється за підтримки Міжнародний фонд "Відродження").