Чи прикриває Київ лукашенка від західних санкцій?

Брюссельський кореспондент «Радіо Свобода» Рікард Йозвяк учора поширив твіт з інформацією про те, що нові санкції проти Білорусі не запровадили у другій половині 2022 року зокрема і на прохання України.

Речник міністерства закордонних справ України Олег Ніколенко спростував ці твердження.

«Повідомлення деяких ЗМІ про нібито прохання України не включати Білорусь в останні пакети санкцій ЄС не відповідає дійсності. Нагадаю, що за підтримку агресії Російської Федерації проти України на Білорусь нині накладено низку персональних (режим Лукашенка, військове командування, пропагандисти, 25 державних органів і компаній білоруського ВПК, зокрема міністерство оборони та комітет державної безпеки, а також 8 білоруських компаній) та секторальних санкцій (центральний банк та 4 інші білоруські банки, заборона постачання товарів подвійного призначення, послуг, депозитів, євро, добрив, а також заборона діяльності вантажних операторів)», - написав представник українського дипвідомства на своїй сторінці у FB.

За його словами, держави-члени Європейського Союзу обговорюють питання подальшої синхронізації санкцій, накладених на РФ. Хоча консенсусу всередині Євросоюзу з цього питання «наразі немає».

«Україна та партнери нині активно працюють задля максимально змістовного наповнення десятого санкційного пакету ЄС, ухвалення якого вже давно назріло», - повідомив Олег Ніколенко.

Прокоментували слова журналіста Йозвяка і в Євросоюзі.

«Якщо є юридичні чи фізичні особи з Білорусі, які були внесені до санкційного списку в індивідуальні пакети, то це залежить від держав-членів та способу, у який вони погоджують формування цих пакетів. Обговорення, процес щодо рішення довкола цих пакетів, кого вносити, яким буде продовження санкцій чи пакетів, є конфіденційним. Це відбувається між державами-членами у конфіденційних розмовах, тож ми не обговорюємо публічно деталі, і звичайно, не обговорюємо, чому хтось чи щось не є у відповідному пакеті», - сказав Речник зовнішньополітичної служби ЄС Петер Стано під час брифінгу у Брюсселі 12 січня, якого цитує «Європейська правда».

Два дні перед цим голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що Євросоюз запровадить нові санкції щодо Білорусі за підтримку режимом лукашенка агресії Москви проти України.

«Ми тиснутимемо на Кремль стільки, скільки потрібно, за допомогою жорсткого режиму санкцій, і ми поширимо ці санкції на тих, хто у воєнному аспекті підтримує війну Росії, таких, як Білорусь або Іран», - цитує голову Єврокомісії «Голос Америки».

За інформацією видання, останній, 6-ий пакет санкцій проти Білорусі Євросоюз запровадив на початку червня 2022 року. Згідно з ним, банк «Белінвестбанк» від’єднали від міжнародної платіжної системи SWIFT, запровадили обмеження проти 12 громадян Білорусі та 8 підприємств, серед яких «Білоруськалій» і найбільший у країні логістичний оператор – держкомпанія «Белтаможсервіс».

До слова, на сайті представництва економіки Німеччини у Республіці Білорусь опубліковано перелік усіх санкцій країн Заходу проти офіційного Мінська. Їх загалом назбиралося понад два десятки.

На думку директора Інституту світової політики Євгена Магди, якщо інформація про невключення Білорусі у санкційний пакет на прохання офіційного Києва відповідає дійсності, то логіка України могла полягати в тому, щоби не «поставити Путіна та Лукашенка на одну дошку».

«Коли Україна об'єднує Путіна та Лукашенка в якомусь пакеті санкцій, це тим самим посилює позиції Росії», - цитує політолога білоруський інформресурс «Салідарнасць», який взяв коментар щодо повідомлення журналіста «Радіо Свобода» ще до появи відповіді українського МЗС.

Євген Магда розповів, що торгівля між Україною та Білоруссю впала майже до нуля, й акцентував увагу на питанні, як ЄС планує реагувати на те, що Білорусь стала тиловою базою, госпіталем і плацдармом для російського вторгнення в Україну.

«Я не пригадую, щоби за 323 дні повномасштабної російської агресії проти України вводили якісь окремі санкції проти Білорусі. Окремі санкції проти Росії – це демонстрація політичної позиції ЄС. І, розпочавши регулярно вводити пакети санкцій після 24 лютого 2022 року, ЄС більше не зможе зупинятися політично: він буде вводити їх знову і знову, допоки не закінчиться війна.

Лукашенко в іншій ситуації. У нього були різні моменти в історії відносин з ЄС: його торгівля з Євросоюзом триває, але ЄС чомусь не поспішає її припиняти.

Також я вважаю, що Україна всіма можливими непублічними, але переконливими каналами повинна донести до Лукашенка думку про те, що після завершення російсько-української війни вона не буде з ним торгувати», - розповів «Салідарнасці» Євген Магда.

Директор Інституту світової політики переконаний, що теперішній недружній кордон між Україною та Білоруссю протяжністю 1 084 кілометри не повинен перетворюватися на лінію фронту. Бо у протилежному випадку вторгнення білоруських військ ще більше відкине відносини між народами на десятиліття назад.
Координатор проекту «Білорусь 2.0 Робимо разом» і засновник «Білого легіону» Сяргей Бульба на своїй сторінці у FB поширив думку політичного оглядача й історика Олександра Фрідмана.

Останній вважає, що виконання якихось прохань Києва з боку західних країн руйнують

російський наратив про «київських маріонеток»  Заходу. Бо виглядає на те, що не Київ виконує «вказівки» Заходу, а навпаки.

«Якщо Йозвяк має рацію, то специфічна (хоч і сумнівна) логіка в поведінці Києва присутня: 1) Україна хотіла зберегти поле для маневру Лукашенка та не спонукати його до ще активніших антиукраїнських дій. І справді, армія Білорусі у війні не бере участі; 2) Між Києвом і Мінськом є непублічні домовленості.

Останній виставляє Лукашенка в суперечливому світлі, змушує сумніватися в його повній лояльності до Кремля і навряд чи сподобається Москві», - написав у своєму ТГ-каналі Олександр Фрідман.

Непрямо відреагувала щодо санкційної теми лідерка білоруської демократичної спільноти Світлана Тихановська.

«Ми розуміємо, що влада України не хоче провокувати Лукашенка. Але коли виникають думки, що це його зупинить, вони помилкові. На початку 2022 року він пообіцяв Україні, що нападу не буде. Ми знаємо, до чого це призвело… Його політика призвела до початку війни проти України, а також до загрози незалежності Білорусі. Його співучасть у війні дозволила провести геноцид у Бучі, Ірпені, Чернігівській і Київській областях», - йдеться у тексті в її ТГ-каналі.

За її словами, лукашенко ніколи не дотримує свого слова та робитиме те, що скаже росія.

«Він не заручник і не жертва – він обрав інтеграцію з Росією ще в 90-их, коли почалося підписання документів про союзну державу. Тому поступки йому в розпал війни лише створюють у нього відчуття безкарності. Так чином він упевнюється, що можна й надалі проводити репресії, вбивати людей гарантує, що з території Білорусі може продовжувати проводити репресії, вбивати людей і дозволяти нападати на Україну з території Білорусі. І завдання цивілізованого світу – унеможливити йому уникнути безкарності. Винуваті повинні відповісти – і наше спільне завдання цього домогтися.

Білоруси, про інтереси яких справді потрібно думати, – це білоруські активісти, добровольці та волонтери, які допомагають Україні та воюють проти Росії. Це люди, які стали політв'язнями за свій протест проти війни в Україні та диктатури. Але точно це не Лукашенко, який віддає територію Білорусі російським солдатам і ракетам», - вважає пані Тихановська.

Підбиваючи підсумки вищевикладеного, напрошується щонайменше два висновки: твіт журналіста «Радіо Свобода» привернув увагу до необхідності посилення санкцій проти білоруського диктатора. Допис у Твіттері, звісно, не з’явився на пустому місці – досвідчений журналіст поважного видання не може собі дозволити викладати фантазії за доконаний факт. Інша річ, що, як кажуть, диму без вогню не буває. Тому факт такого прохання до якоїсь країни з боку офіційного Києва справді міг бути задля «заохочення» лукашенка ухилятися від вказівок з Москви. Або ж Рікардові Йозвяку підсунули «інформаційну качку» через поважних у ЄС чиновників або ж дипломатів, прихильних чи куплених кремлем.