Чи може Україна погодитися на існування режиму лукашенка після війни?

На це запитання своїми міркуваннями поділився експерт Центру білоруських комунікацій Максим Плешко. До цього його спонукали висновки після спілкування з білоруськими журналістами, які з острахом цікавилися: "А що, як після війни Україна домовиться з лукашенком про безпеку та погодиться на існування його режиму?.."

Експерт з білоруської тематики Максим Плешко переконаний, що крім України у демократичній Білорусі зацікавлені Польща, країни Балтії та колективний Захід на чолі зі США. 
"Проте відкриття вікна можливостей для усунення режиму білоруси пов’язують саме з Україною", - вважає експерт у своїй статті на сайті "Новинарня". 

Логіка у цьома така: Захід 30 років робить заклики, накладає санкції, підтримує ґрантами білорусів в еміграції, проте безрезультатно. Лукашенко й надалі залежний від путіна, бетонує свій режим і розчиняє Білорусь у союзній з росією державі.

Що стосується України, то ситуація тут інша. 

"Розрахунок білорусів зводиться до того, що поразка РФ викличе смуту на болотах і боротьбу за владу. За такої ситуації політична, фінансова та силова підтримка Лукашенка з боку Кремля буде обмежена або просто неможлива. А лукашенківський режим без російської підтримки не втримається", - пише Максим Плешко.

Він також зазначає, що білоруські опозиціонери сподіваються на ослаблення позицій під тиском світової спільноти вусатого узурпатора, який змушений буде піти на транзит влади.
Інше бачення мають білоруські добровольці в Україні, які не вірять у транзит влади. Вони переконані, що "ябацька" триматиметься до останнього. Тому вони воліють за програшу росії зайти в Білорусь та спільно з народом скинути диктатора.

Щодо запитання, винесеного у заголовок, то Максим Плешко міркує, що станеться "з точністю до навпаки": Україна мусить обрати активну позицію у розв’язанні білоруського питання.
На це є три причини: емоційна, політична та геополітична.

Причина політична

Політична причина полягає в тому, що Україна чітко тримає спільну лінію з ЄС і США щодо Білорусі. Київ не визнає лукашенка президентом, не визнає вибори-2020, засуджує жорстоке придушення протестів і репресії проти власного народу.

Київ визнає лукашенка й білоруський режим співагресором. Зруйнований, але нескорений Ірпінь, знищені Бородянка, Гостомель, розстріляна Буча, напівоточення Києва та Чернігова, 721 ракета з території Білорусі… Це лише короткий опис того зла, яке прийшло в Україну за посередництва Лукашенка.

Той із білорусів, хто вважає, що це можна пробачити й далі торгувати з лукою, просто не розуміє того жаху та болю, що пережили українці. Це і про мешканців міст, які втратили близьких і житло. Це і про військових, розвідників, політиків – бо і вони живуть під Києвом або у столиці. Бо і вони так само втратили рідних і побратимів під час оборони Києва.

Причина емоційна

Емоційна причина полягає в тому, що українці Лукашенку не пробачать.
96% українців негативно ставляться до лукашенка. Жоден із українських політиків не ризикне говорити про якісь домовленості з ним.

Причина геополітична

Виступаючи в Королівському замку Варшави у квітні 2023 року, Президент Володимир Зеленський сказав, що "…свобода обов’язково прийде в Білорусь". Тим самим він вселив надію в серця мільйонів білорусів.

Ця теза звучить в унісон зі словами президента США Джо Байдена, що "…білоруський народ продовжує змагатися за свою демократію", сказані тижнем раніше там же у Варшаві.

"Сполучені Штати виступають за демократичну, незалежну та суверенну Білорусь понад 30 років. Ця відданість залишається непохитною", - заявив з нагоди Дня незалежності Білорусі Держсекретар США Ентоні Блінкен.

А в інтерв’ю італійським ЗМІ під час офіційного візиту до Італії Зеленський укотре підтвердив свою політичну позицію про те, що "Білорусь – це не Росія".

Нещодавно під час зустрічі лідерів Європи-учасників Joint Expeditionary Force Президент України окреслив геополітичний пояс безпеки у регіоні: "від Скандинавії через Мінськ і Київ до Південного Кавказу". Така вісь держав є історичною й логічною. Це – база геополітичної науки.

Ми будемо сильні між Сходом і Заходом тільки тоді, коли будемо об’єднані з Півночі на Південь.

Такою є природа Балто-Чорноморського простору.

Сьогодні росія розсікає цей простір завдяки фактичному поглинанню Білорусі. Війна в Україні, погрози Балтії, вихід на Калінінград, міграційні кризи для Польщі… Це – виразні наслідки контролю росії над Білоруссю.

Потрібно чітко зафіксувати базову геополітичну аксіому: безпека у східній Європі можлива лише за умови вільної, демократичної і прогнозованої білорусі.

І для України це питання стоїть найбільш гостро. Бо ми маємо другий за довжиною кордон із цією державою – 1 084 кілометри. Від Львівської аж до Чернігівської області – це практично вся північ України.

Збереження режиму лукашенка і кремлівського контролю над Білоруссю залишає Україну в російському напівоточенні.