Через ультиматуми росії  мир неможливий, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Традиційна демонстрація неготовності до компромісів в ході переговорів з боку москви, перші ознаки ефективності санкцій проти російського нафтового ринку, а також потенційне посилення впливу росії у Південно-Східній Азії, - в рамках Програми російських і білоруських студій Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Візит лідера військової хунти М’янми до росії. Перспективи російського впливу у Південно-Східній Азії

За останній тиждень ми мали змогу спостерігати значну інтенсифікацію зусиль москви стосовно посилення власної присутності у Південно-Східній Азії.

Базисом для цього став офіційний візит до москви делегації місцевої військової хунти, що контролює Республіку Союзу М'янма (колишня Бірма), на чолі з її лідером, Мін Аун Хлайном. Ця хунта М’янми повністю підтримує російське вторгнення в Україну.

У москві Мін Аун Хлайн він провів ряд зустрічей, у тому числі й з російським диктатором путіним, а також з різними російськими високопосадовцями, включно з міністром оборони Бєлоусовим. В результаті було оголошено про низку різних домовленостей, від економічних й до військових. І це не повинно дивувати.

Прямі ознаки того, що москва хоче значно посилити свою присутність у М’янмі спостерігалися наприкінці минулого мвісяця. Тоді до цієї країни прибула російська делегація на чолі з міністром економічного розвитку росії Максимом Решетніковим. Причиною візиту стало проведення міжурядової комісії з торговельно-економічного співробітництва. Доволі стандартна подія, воднораз вона завершилася неочікуваними новинами про плани кремля побудувати у М’янмі цілий ряд великих інфраструктурних проектів. Мова йде про побудову порту, вугільної ТЕС і нафтопереробного заводу.

Потрібно розуміти, що це, в першу чергу великий ризик для москви, адже країна перебуває у стані громадянської війни. А тому вже на момент підписання відповідного меморандуму було зрозуміло, що мова йде саме про політичний крок, направлений на закріплення росії у цій державі, з орієнтацією на невизнану ніким хунту.

Але якщо ще наприкінці лютого оголошені інфраструктурні проєкти вже змушували уважно слідкувати за впливом росії у М’янмі, то згаданий візит представників військової хунти до рф ще більше закріпив цю позицію.

Так, після зустрічі між путіним та лідером хунти Мін Аун Хлайном російський диктатор оголосив, що росія побудує в країні нову АЕС. Щоб розуміти про що йде мова, необхідно брати до уваги єдиний важливий факт - москва не лише займається побудовою атомних електростанцій по всьому світу, але й таким чином отримує надзвичайно дієвий інструмент впливу на відповідні держави. Все через те, що лише сама росія може обслуговувати відповідну АЕС та постачати на неї паливо. Це дійсно чи не найкращий спосіб впливати на політику різних країн. Спільно з іншими інфраструктурними проєктами, це рішення дозволяє кремлю отримати вкрай значний вплив на місцеву хунту.

Слід брати до уваги й оголошену взаємодію по лінії військово-технічного співробітництва, тобто пряму військову підтримку хунти. Усі ці факти доводять, що рф буде намагатися значно закріпити свій вплив у М’янмі.

Але у цієї стратегії присутня значна проблема. Вона випливає з самої стратегії кремля по взаємодії з різними військовими ватажками у різних країнах світу. Це непостійність їхньої влади. Хунта вимушена вести постійні бойові дії не лише з поваленим цивільним урядом, але й численними етнічними угрупованнями, які при цьому координують спільні дії. Це означає, що у довгостроковій перспективі постане питання того, що кремль моментально може втратити побудований вплив у М’янмі, орієнтований саме на військову хунту.

кремль і далі демонструє небажання йти навіть на  мінімальні компроміси щодо умов завершення війни

Протягом останнього тижня низка російських високопосадовців, включно із самим путіним, зробили чимало нових зовнішньополітичних заяв стосовно мирних переговорів та позиції росії. З них стає цілком зрозумілим, що москва досі зберігає свою ультимативну риторику.

Понад те, слова російських високопосадовців прямо дають зрозуміти, що москва не готова відходити від своїх радикальних умов або ж навіть йти на мінімальні компроміси.

Перш за все йдеться про інтерв’ю російського посла у Великобританії Андрєя Кєліна для британського видання Sky News.

Дипломат прямо заявив, що москва за будь-яких умов буде наполягати на отриманні контролю над усіма територіями, які рф “записала” у власну конституцію. Таким чином він відсилає нас до вже постійного ультиматуму путіна періоду червня 2024 року.

Мова йде не просто про визнання російською території, яка наразі перебуває під окупацією російської армії, але й взагалі усієї території чотирьох українських областей, включно з містами Херсон та Запоріжжя.

Лише ця єдина умова, щодо якої кремль не демонструє абсолютно ніякого бажання відходити фактично ставить хрест на поточних спробах досягти завершення війни.

Понад те, навіть у тих питаннях, які могли б стати компромісними, наприклад припиненні вогню, росіяни також демонструють відсутність власної готовності. Так, Кєлін заявив, що москва “ніколи не прийме” тимчасового припинення вогню.

На цьому фоні останні рішення з боку адміністрації Дональда Трампа щодо України також не призвели до будь-якого значного ефекту в москві. Ми не бачимо ні пом’якшення риторики, ні навіть готовності обговорювати ті моменти, які могли б стати компромісними щодо гарантій безпеки.

У першу чергу мова йде про миротворців. Сам путін, коментуючи мирні переговори прямо заявив, що москва не розглядає можливості будь-яких поступок зі свого боку.

Саме ця ситуація, а також постійні заяви Вашингтону стосовно того, що росія готова до миру несе для України значну небезпеку. Це означає, що Дональд Трамп міг потенційно погодитися з окремими згаданими російськими позиціями, включно із територіальними.

Знову ж таки, Трампові останні заяви стосовно того, що Київ повинен піти на додаткові поступки, може прямо натякати на дієву спробу москви просунути другу головну умову - радикальне скорочення української армії, на що українська влада не може піти у жодному разі.

Найбільш ймовірно, що кремль продовжує зберігати ці ультимативні умови саме з метою подальшого звинувачення України у “небажанні припинити війну”, особливо перед адміністрацією Дональда Трампа. Таким чином перед Києвом досі стоїть питання прямої демонстрації перед Вашингтоном тих меж компромісу, на які готова піти Україна.

Санкції проти нафтового сектору рф починають діяти

За даними російського міністерства фінансів стає зрозуміло, що введені проти російського нафтового сектору ще адміністрацією Джо Байдена санкції, почали діяти. Так, виплати до російського бюджету від податку на видобуток корисних копалин з боку нафтових компаній у лютому скоротилися на 23% порівняно з цим же періодом за минулий рік.

Профільні експерти називають причину – скорочення видобутку нафти. І хоча самі росіяни не пов’язують подібне падіння напряму із санкціями, їх значний ефект є справді можливим. Ця інформація підтверджується й тим фактом, що в обсяг імпорту сирої нафти з росії до Індії впав до свого мінімального значення з січня 2023 року. Лише за лютий 2025 року падіння склало 14,9% проти попереднього місяця.

В загальному ж поточна ситуація на нафтовому ринку не є сприятливою для росії. Наприклад, після рішення ОПЕК+ збільшити видобуток нафти ціна російської марки Urals впала майже до 55 доларів за барель.

Проблеми спостерігаються й у російського “тіньового флоту”, проти якого спрямовані основні санкційні обмеження. Згідно з інформацією видання Bloomberg, танкери з десятками мільйонів барелів російської нафти наразі “застрягли” у морі, адже проти них були введені санкції, а їхні основні покупці, деякі порти Китаю та Індії, відмовляються приймати нафту.