Білоруси повинні стати нацією! - Олексій ФРАНЦКЕВИЧ

Коли твоя країна стає територією, де хазяйнує агресор і атакує з неї державу, в якій ти є біженцем. Саме в такій ситуації зараз керівник Білоруського кризового центру Олексій Францкевич і тисячі його співвітчизників. У Львові співрозмовник «ЗІФу» разом зі своїми земляками «воюють» в тилу та допомагають українцям.

Про координацію та оперативність

Коли та за яких обставин виникла ідея створити Білоруський кризовий центр?

• Організація зареєстрована 2020-го року – в рік, коли у Білорусі відбулися події, які не міг передбачити. Я повернувся з Білорусі у вересні, коли там почалися масові репресії. Наприкінці року виникнула необхідність створити координаційний центр з допомоги білорусам, які вимушено покинуло свою батьківщину через політичні переслідування. Спочатку ми за допомогою Польщі, яка зробила величезний крок назустріч громадянському суспільству, допомагали білорусам отримувати так звані гуманітарні візи. Не всі їхали у Польщу - частина білорусів залишалася в Україні, зокрема Львові. Ми організовували акції протесту на підтримку громадянського суспільства, виникла необхідність легалізації біженців. Зі січня 2021-го року антикризовий центр уже повноцінно функціонував: ми надавали психологічну допомогу, юридичну, щонеділі влаштовували акції на підтримку білоруського громадянського суспільства, допомагали евакуації людей з території Білорусі.

Як ви опинилися у Львові?

• Спочатку я перебував у Чехії, з 2006-го року. Там попросив політичного прихистку. 2015-го року почалася лібералізація в Білорусі, я повернувся в Мінськ і отримав паспорт. Після чого жив фактично на три країни. Україна нам була цікава – були певні плани щодо роботи тут, але ковід усе перекреслив. Потім президентські вибори 2020-го року в Білорусі, репресії і я переїхав у Львів

Чим зараз займається Центр зараз?

• Після початку широкомасштабного вторгнення Росії перші дні ми допомагали евакуйовувати так званих проблематичних білорусів. Маю на увазі людей, які подали запити на гуманітарні польські візи в Луцьку чи Києві. Консульства Польщі евакуювалися, білоруси залишилися без паспортів. Є ще білоруси-біженці, чиї документи залишилися на батьківщині – в судах та правоохоронних органах. Це жінки з дітьми, білоруські сім’ї, які масово виїжджали з Бучі, Ірпеня. Перші дні війни – це була масова евакуація. Згодом я обдзвонив усіх білорусів, які залишилися у Львові та дізнався кількість місць для прийому людей. Передав інформацію у центр прийому біженців, після чого львівські білоруси почали заселяти в себе українських біженців. За перші дні ми заселяли від 50 до 200 людей. Потім почали моніторити і збирати гуманітарну допомогу, доставляти її потребуючим, організували евакуацію людей з «гарячих точок» у Голландію. Словом, займаємося всім. Зокрема, зустрічаємо, допомагаємо та відправляємо білоруських добровольців у батальйон Калиновського (перший іноземний добровольчий загін в Україні під час російсько-української війни названий на честь Кастуся Калиновського, білоруського лідера ХІХ-го століття під час повстання 1863-го року проти Російської імперії, - ЗІФ). Для них ми шукаємо каски, бронежилети. Співпрацюємо з багатьма гуманітарними штабами, збираємо допомогу та розвозимо за різними адресами, де її потребують. Ось цю (показує в бік коробок, - ЗІФ), зараз повеземо воїнам. І так кожен день.

Про білоруську лепту в Перемогу

Скільки людей охоплює ваш Центр?

• Складно сказати за такої динаміки подій. Багато людей приїжджає, через якийсь період їде. Передучора Австрія нам передала «точечну» допомогу ліків, ми завезли її у Студентське братство. Хтось зателефонував і каже: «Є тепловізор, потрібно передати у розвідувальний підрозділ під Київ». І вже через 15 хвилин ми знаходимо транспорт, яким цей прилад довезуть до адресата.
  Я долучений у багатьох внутрішніх чатах, є координація, розуміння ситуації, це допомагає орієнтуватися у ситуації. Ми робимо усе для того, щоби білоруси були задіяні в цьому процесі, щоби чітко розмежовувати білорусів і «лукашистів», так само, як чеченців і кадировців. Тобто треба розуміти, хто є хто. Нагадаю, що першим у 2014-му році під час Революції Гідності своє життя віддав білорус Жизневський. То що, зараз позбавити його звання Герой України через нелегітимного лукашенка, який ліг під путіна та віддав Білорусь для наступу на Україну?
  Тому роблю все, щоби побільше білорусів у Львові було. Вони дають прихисток жінкам і дітям, допомагають розвантажувати фури, працюють волонтерами на залізничному вокзалі, сортують гуманітарку, плетуть маскувальні сітки. Білоруси всюди і, на мою думку, це дуже правильно та важливо, щоби вони залишалися та спільно з українцями наближали Перемогу!  (Нашу розмову перериває Юра, який повідомив про готову до від’їзду машину з гуманітарним вантажем, Олексій обіцяє «дати добро» на виїзд). Доводиться і шукати кошти, бо у Львові фактично нема жодного білоруса – власника житла. Які зараз ціни на оренду – ви знаєте. Тобто білоруси винаймають дороге помешкання і безкоштовно заселяють українських біженців. Потрібно і про це казати, бо це іміджево, важливо, щоби українці бачили нашу скромну лепту у загальній справі.

Про білорусів у розбомблених містах

Як і наголошувати на тому, що влада лукашенка нелегітимна, він, як президент, теж нелегітимний. Зараз 25 день війни (розмова відбулася 21-го березня) – жодної заяви про білорусів в Україні від нього. Я поглянув у Вікіпедії, після попереднього перепису населення в Україні мешкало понад 250 тисяч білорусів. За понад 20 років їхня кількість зросла. Особливо після 2020-го року. Виникає запитання: чому нікого в офіційному Мінську не цікавить доля людей у містах, що зазнають обстрілів і ракетно-бомбових ударів. Скільки зараз білорусів сидять у підвалах і бомбосховищах Маріуполя, Харкова, скільки білорусів поранено і вбито. Разом із тим треба підкреслити, що сьогодні Білорусь є окупованою Росією  територією. І з неї в тому числі відбувається убивство білорусів в Україні.

Про пофарбовану траву й екстремістських птахів

Є інформація про можливий наказ лукашенка своїм збройним силам розпочати наступ на Україну.

Приблизно тиждень тому я розмовляв з білоруським міліціонером, який написав заяву на звільнення. Між нами відбувся такий діалог:

 Чи будуть війська воювати, якщо отримають наказ?

• - Так

 А одуматися?

• Розумієш, є така військова навчальна частина в Печі, під Борисовом. Там солдатів змушують фарбувати траву у потрібний колір. І ніхто не запитує навіщо…

Тобто їх привчають не думати. І це насправді трагедія. Накажуть, вони підуть. При цьому командири будуть проти, саботуватимуть, бо прекрасно розуміють, скільки піде в полон, скільки розбіжиться і так далі.

• На мою думку, на жаль, пропагандистська машина, ідеологія таки спрацюють і якась частина погодиться воювати. Хоча білоруси у своїй більшості проти, не підтримують війну, і сьогодні матері мені телефонують, плачуть і питають поради, що робити у випадку мобілізації їхніх синів. Не забуваймо і той момент, що сталося після виборів 2020-го року - лукашенко з допомогою росії повністю зачистив громадянське суспільство. Більше 3 тисяч політичних в’язнів, сотні тисяч виїхало, навіть природоохоронну організацію зі захисту птахів, яка діяла з 1990-го року, визнано екстремістською.

Під час полеміки я запитую у своїх опонентів: «Панове, скільки людей має українська діаспора в росії?» «Декілька мільйонів», - відповідають. «А скільки там акцій протестів і перекритих колій?» – риторично запитую. А білоруси блокують. Інший приклад, кримські татари. Чому вони не херячать по ночах росіян?

Розумієте, якщо брати колективну відповідальність, коли ми – білоруси, налаштовані проти лукашенка, просили: не купуйте бітум у Білорусі, бензин, електроенергію, що чули у відповідь: «бацька», хороша «молочка», хороші дороги. А зараз кажуть білоруси погані, зрадники. Але треба чітко розмежовувати: є «лукашисти», а є білоруси.

Ви маєте слова до здорового ядра білорусів, які можуть їх сподвигнути до дій?

• На жаль, вони залякані, зачищене поле опозиційне. Один вийде, і його посадять на 10-15 років. А то і пожиттєвий термін. До того ж у Білорусі не скасована смертна кара. Згадайте минулорічний випадок із програмістом Зельцером у Мінську. Він зі зброєю захотів захистити свою квартиру від кдб, убив одного, його під час штурму теж убили. Але ніхто не запитує, що сталося з його дружиною, вона отримає років 25 за те, що знімала на телефон.

У Білорусі зараз авторитарно-тоталітарний режим, 26 років диктатури, на жаль. За цей час у Білорусі вбито, залито у бетон сотні, якщо не тисячі. Спочатку він викрадав людей, потім зрозумів, що можна брати в заручники та торгуватися. І це ми говоримо про медійних персон, які безвісти зникли: міністр внутрішніх справ, його персональний журналіст, віце-спікер-парламенту, не кажучи вже інших

- Чому не вдалося 2020-го року після фальсифікації виборів усунути лукашенка від влади?

• Акції були мирними, лукашенко не з тієї п’єси, хто під час демонстрацій злякається і  втече – він би стріляв. І найголовніше – у нього за спиною був путін з росгвардією. Останні років 20 Білорусь – міліцейська держава, за допомогою силовиків і спецслужб, яких у країні більше, ніж солдатів у армії, «бацька» утримує владу.

Про заблоковані банківські картки

• Які потреби чи проблеми мають білоруси сьогодні в Україні?

• Найперше – заблоковані банківські картки за рішенням Національного банку України після признання Білорусі країною-агресоркою. Навіть моя персональна картка, хоча рахунок нашої організації функціонує. Це проблема для тих білорусів, які винаймають житло, вони позбавлені доступу до електронних грошей. І це змушує їх через якийсь час покидати Львів, Україну.

Який вихід?

• Складно відповісти. Це питання потрібно піднімати перед Нацбанком та шукати спосіб допомогти тим білорусам, які в Україні. Верифікувати організації, списки громадян, показувати, хто з Україною і за Україну.

За яких обставин можна повалити режим лукашенки?

• Перемога над Путіним. Все впирається в нього. Ключ від миру в Україні і зміни влади у Білорусі, на жаль, зараз у кремлі.

З якими словами підтримки ви хочете звернутися до білорусів?

• Найперше сказати, що зараз в Україні вирішується доля всього світу. Якщо не вистоїть Україна – біда прийде у багато домівок. Люди повинні це усвідомлювати. Свого часу у Львові до мене звернулися ізраїльтяни з проханням допомогти їхнім співвітчизникам. Під час спілкування я зрозумів, на що вони готові заради своїх. Хочу, щоби білоруси врешті-решт, після багатьох століть, таки відбулися як нація. Щоби білорус був для білоруса братом. І брати приклад з України, коли понад 300 тисяч українців повернулися з-за кордону у готовності віддати своє життя за Батьківщину. Ми маємо на кого рівнятися і нарешті ставати нацією!  

«Беларускi крызiсны цэнтр» у Львове дапамагае беларусам, якiя змушаны былi з'ехаць з Радзiмы!

Координати Сайт, Facebook, Тэлеграм чат @bellviv.

м.Львів, вул. Дорошенка, 32, Львів.