Білорусь під загрозою насильницької русифікації

Білоруська патріотична опозиція у вигнанні нагадує про багатовікову державність батьківщини та застерігає проти повзучої експансії «русского міра».

У Вільнюсі в Музеї окупації відбулася публічна лекція «Білорусь vs «русскій мір»: опір хватці Кремля». Захід організувала некомерційна організація «Освітня ініціатива Vilnis».

В анонсі публічної лекції зазначалося: «Росія витрачає величезні кошти на просування своїх інтересів у Білорусі, відбулася синхронізація державної пропаганди двох країн, так званий «русскій мір» - це велика інфраструктура інститутів «м'якої сили» і внутрішня мережа впливових прихильників у Білорусі, у значної частини суспільства до кінця не сформовано національної ідентичності».

Про впровадження ідеології «русского міра» в Білорусі, про ставлення до цього білоруського суспільства та форми опору присутнім у лекційній залі музею розповідав білоруський дослідник та історик Павло Терешкович.

Він наголосив, що месіанська ідея, що лягла в основу теорії «русского міра», з'явилася ще в XV-му столітті, коли російські князі поріднилися з візантійськими імператорами. І вони разом виробили концепцію Москви як Третього Риму, призначення якого полягало у протистоянні Заходу.

Пізніше з'явилися слов'янофіли, а потім і «євразійці», які були переконані в тому, що росія – унікальна держава, оскільки там нібито можливий симбіоз усіх народів, а завдання російських патріотів – інтегрувати ці народи до «єдиної та неподільної держави».

У зв'язку з цим російські державники, очолювані сучасним кремлем, переконані, що Україна та Білорусь не повинні існувати. Зокрема, самопроголошений президент Білорусі та його найближче оточення проводять політику, спрямовану на знищення національної самосвідомості білорусів та на русифікацію всіх областей повсякденного життя, включаючи освіту, культуру та релігію.

Учасники лекції зазначили, що у самому словосполуці «русскій мір» є два сенси: у широкому – це сучасна ідеологія російської держави, і тут це «рашизм», «путінізм». А є вужче – політика підтримки співвітчизників за кордоном і політика «м'якої сили».

Ідеологія «русского міра» не схожа на жодну з наявних. Вона не має загальної назви, оскільки словосполучення «русскій мір» є експертним. В ідеології немає «священних» книг – вони відсутні, але разом із тим вона має величезну силу, що дозволяє потужно впливати на уми. У ній поєднуються непоєднувані елементи радянської та антирадянської ідеологій. Вона складається з п'яти частин – месіанська роль росії, євразійство, геополітика, інструменталізація історії та культ війни.

«Триєдиного народу насправді ніколи не існувало»

У розмові з кореспондентом російської служби «Голосу Америки» Павло Терешкович сказав, що для нього дивною видається саме питання: чи є росіяни та білоруси одним народом?

«Білоруси, як нація, умовно кажучи, формувалися у VIII – IX століттях нашої ери, і лише 250 років вони перебували у складі росії. А весь решту періоду своєї історії вони існували як окрема нація зі своєю ідентичністю та зі своєю мовою», - зазначив експерт.

І нагадав, що протягом тисячі трьохсот років білоруси були не лише частиною Великого князівства Литовського, а й Полоцького та Турівського князівств.

«Писемність була церковнослов'янською мовою, але в міру того, як влада Києва ослабла, на місця почали проникати слова, якими користувалися жителі. Наприклад, договір між Смоленськом і Ригою, підписаний у XIV-му столітті, зберігся на кирилиці, але там можна зауважити білоруську фонетику. Тому що люди писали так, як вони казали. І якщо ми візьмемо Велике князівство Литовське, де ця мова була офіційною, канцелярською, то сюди проникало чим далі, тим більше білоруських слів», - звертає увагу Павло Терешкович.

І додає, що у текстах XVII-го століття білоруська мова домінує. Пославшись на дані незалежних досліджень, співрозмовник «Голосу Америки» стверджує, що мешканці Білорусі ідею інкорпорування їхньої країни у так званий «русскій мір» не підтримують. Так само, як і ідею провести в Республіці Білорусь мобілізацію для відправки військових на війну проти України. Проти цього висловлюються щонайменше 80% громадян Білорусі.

А нав'язування російською пропагандою свого бачення історії так званої «інструменталізації» Терешкович вважає найбільшою загрозою для білоруської незалежності. «Це - найнебезпечніше, у тому числі й уявлення про «триєдиний народ», якого насправді ніколи не існувало, але це розмиває білоруську ідентичність», - підсумовує історик.

«Міжнародне право дає нам право на захист народу від тиранії»

Кореспондент російської служби «Голосу Америки» також поспілкувалася з керівником Громадянського центру «Білоруський вердикт» Ігорем Ринкевичем.

У коментарі він зазначив, що метою так званого «русского міра» є злам наявного і встановлення нового міжнародного порядку з домінуючою роллю росії у світі.

«Однак після російського вторгнення до Грузії, а потім із 2014 року в Україну правлячий у рф режим перейшов до нової, більш жорстокої стадії своєї трансформації», - додає Ринкевич.

Експерт також вважає, що в теперішній Білорусі всі сфери розвитку держави та суспільства русифіковані, перебувають під контролем і фактично окуповані росією, і тут встановлюється такий самий неототалітарний устрій. Білоруська економіка повністю працює на підтримку росії у війні проти України.

«А зараз треба бити на сполох, попереджаючи про екзистенційну небезпеку «рашизму», інакше його метастази поглинуть не лише Україну, Білорусь, а й поширяться по всьому світу, що вже відбувається у вигляді створення темної «осі зла» із країн російських союзників, що несе загрозу третій світовій війні», - емоційно стверджує керівник «Білоруського вердикту».

Відповідаючи на запитання кореспондента російської служби «Голосу Америки», наскільки білоруси, які залишаються у своїй країні, готові чинити опір «русскому міру», Ігор Ринкевич насамперед наголосив, що під «русскім міром» мають на увазі певну гібридну ідеологію та політику «м'якої сили», які останні 20 років веде кремль. Але тепер особисто він вважає, що формула «русского міра» переродилася у форму сучасного російського фашизму, який правильніше називати «рашизмом».

«Кремль уже заперечує принципи демократії та міжнародного права, терористично розправляється не лише із власними дисидентами, а й громадянами інших країн та керується імперським і мілітаристським вирішенням міждержавних суперечок. А в Білорусі всі сфери розвитку держави та суспільства перебувають під контролем та фактично окуповані росією», - зазначає білоруський експерт.

І продовжує, що олександр лукашенко, якого він називає «кремлівським ставлеником», іде вже на сьомий з половиною президентський термін, бо він собі ще приплюсував два роки 1994-1996.

«І яку би ми сферу не розглянули, скрізь дуже сильна участь рф. Нехай вас не бентежить відсутність явно проросійської політичної партії, оскільки серед чиновників і силовиків дуже багато людей, які або мають коріння з росії, або отруєні офіційною російською пропагандою і фактично є провідниками «рашизму». А, наприклад, «Россотруднічество», яке має п'ять представництв у Білорусі, збільшує кількість стипендій, що незрівнянно навіть із ЄС. У росії багато навчається білоруських студентів. Та ж спікерка Національної ради республіки Наталія Качанова не приховує свої проросійські погляди та є ставленицею (Росії, - ред.). А оскільки за Конституцією саме вона є тією, хто здійснюватиме функції глави держави у разі, якщо щось станеться із лукашенком, то вона на контрольній посаді», - наводить доводи керівник Громадянського центру «Білоруський вердикт».

Особливу тривогу в нього викликає русифікація освіти в Білорусі, аналогів якої немає в жодній іншій країні світу.

«Оскільки у нас російська мова починається з дитячого садка, у нас немає жодного національного університету, де викладають білоруською мовою. Також ми перебуваємо в інформаційному полі росії, телебачення повністю під контролем російських телеканалів, а місцеві пропагандисти діють у руслі російських імперських наративів», - обурюється Ринкевич.

Водночас він вважає, що білоруська опозиція має певний потенціал змінити ситуацію у країні після січня 2025 року, але для цього потрібно подолати внутрішні суперечки й об'єднати основні демократичні сили.

«Безумовно, тут буде внутрішня трансформація, для цього треба консолідуватися, переглянути багато моментів, зрозуміти баланс між мирними способами вирішення суперечок, можливо, те, що нам дає міжнародне право – право на захист народу від тиранії. Силові аспекти потрібно не замовчувати, а піднімати, і демократичні західні держави також мають згадати ці базові засади. Тому що Білорусь та Росія будують неототалітарні режими, Північна Корея їм є прикладом. Тому «вісь зла», що формується, - це екзистенційна небезпека для всього світу», - підсумовує свій коментар Ігор Ринкевич.

Ганна Плотнікова, Голос Америки

На фото з відкритих джерел – лукашенко сприяє русифікації Білорусі