Без спротиву України російська армія могла б за короткий час захопити до 40% території Польщі

Американська допомога Україні – це інвестиція у міжнародну безпеку. Блокування пунктів пропуску польськими аграріями повинно припинитися. Росія як держава-агресор не може виступати у ролі миротворця щодо врегулювання придністровського конфлікту. Треба думати про можливість застосування сил НАТО на території України поза межами лінії фронту, - авторський огляд важливих суспільно-політичних подій.   

Голови 23 парламентів світу й спікерка Європарламенту закликали спікера Палати представників Конгресу США Майка Джонсона винести на розгляд конгресменів законопроєкт про $60 млрд американської допомоги для України. Після позитивного голосування у верхній палаті, тобто в Сенаті 13 лютого, Палата представників Конгресу залишається останньою інстанцією для схвалення допомоги Києву.

Допомога США критично важлива і офіційний Київ потребує і очікує ухвалення рішення впродовж місяця. Не лише Україна, а й понад два десятки країн покладають надії на раціональність рішень та ефективність дій Конгресу США. Американська допомога Україні – це інвестиція у міжнародну безпеку, яка може запобігти розширенню кризи до глобальних масштабів. Нестача боєприпасів уже вкрай негативно позначається на ситуації на фронті, тому подальші зволікання матимуть надто високу ціну для ЗСУ і всього демократичного світу.

А в цей час для України час прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск повідомив, що Київ і Варшава обговорюють тимчасове закриття кордону та припинення торгівлі. «Наразі переговори про закриття кордону не ведуться», – заявив міністр розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександр Кубраков, фактично спростувавши таку заяву. Для України стабільність роботи пунктів пропуску на кордонах з сусідами – питання виживання у війні з російським агресором. Блокування пунктів пропуску польськими аграріями повинно припинитися, адже розв’язання проблем польських фермерів – питання компетенції польського уряду, отже і дискусія має відбуватися не на кордоні з Україною.

При цьому Росія експортує через територію Білорусі в п’ять разів більше зернових на ринки Євросоюзу, а це чомусь не викликає роздратування чи переживань з боку польських фермерів. Тижнями їх трактори, які начебто взяті в кредит, не працюють, блокуючи дороги до кордону і виникає законне питання: хто компенсує простої сільськогосподарської техніки.

Попри нездорову ситуацію на кордоні, Україною не втрачається надія на знаходження конструктивного вирішення проблеми. Ескалація ситуації завдає збитків і Польщі, а не лише Україні. Щорічно Україна імпортує польські товари на суму 1,7 мільярда гривень. Поточна ситуація явно не сприяє продовженню позитивної динаміки українсько-польського двостороннього товарообігу.

А якщо хтось з учасників блокування кордону заявляє, що без допомоги Польщі Україна не встояла б, то треба також нагадати, що без спротиву України російська армія могла б захопити до 40% польської території досить за короткий строк. Вона могла б бути зупинена тільки на берегах Вісли, а значить лише під Варшавою. Про це писалося в одному з сценаріїв польського Генерального штабу ще 14 років тому.  

А тим часом, відбувся так званий “з’їзд депутатів всіх рівнів Придністровської Молдавської Республіки”, який  закликав росію допомогти і захистити її “від тиску з боку Молдови”. Ситуація у Придністров’ї безпосередньо стосується безпекових інтересів України, тому політична активність у цьому регіоні перебуває у фокусі уваги Києва. Україна підтримує мирне врегулювання придністровського конфлікту з дотриманням суверенітету та територіальної цілісності Республіки Молдова, що відповідає нормам і принципам діючого міжнародного права. Тому Київ перебуває у тісному контакті з Кишинівом. Президенти Володимир Зеленський і Майя Санду терміново обговорили ситуацію у Придністров’ї.

Переговорний формат у Придністров’ї за участі росії нефункціональний і це стало вже давно усім зрозумілим. Держава-агресор не може виступати у ролі миротворця в жодному мирному врегулюванні. А тому заклик до росії з боку представників Придністров'я – це чергова провокація, здійснена тими, хто вже став інструментом геополітичних авантюр та маніпуляцій з боку москви.

Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що в майбутньому не можна виключати відправлення в Україну західних військових, щоправда додавши про відсутність консенсусу щодо цього станом на сьогодні. Україна офіційно не зверталася до країн-партнерів з проханням залучення особового складу їх збройних сил для відсічі агресії. Наразі міжнародна коаліція підтримує Україну у низці інших важливих питань: надання зброї, боєприпасів, амуніції, підготовка українських військових, спільні проєкти в галузі оборонно-промислового комплексу, тощо. Наявність такої дискусії серед західних партнерів – ще одне свідчення неправдивості ворожої пропаганди про те, що росія “вже воює з НАТО в Україні”. Повноцінне залучення військ НАТО для оборони України буде можливим після приєднання України до Альянсу.

Крім того, зважаючи на наростаючу російську загрозу вільному світу, в майбутньому не можна виключати жодного сценарію. Отже, можливо Е. Макрон має рацію і треба розмірковувати про можливість застосування сил НАТО на території України поза межами лінії фронту чи безпосередньої участі в боях. Ці війська могли б захищати український тил на кордонах з ЄС та НАТО. А ті українські війська, які там нині перебувають, могли б бути переміщені ближче до передової. Проти такого сценарію не виступають Литва, Латвія, Естонія, Нідерланди. Зрозуміло, що до консенсусного рішення ще далеко, та путін вкотре повторив, що воює з колективним Заходом на території України. Отже західні партнери мали б куди більше підтримувати Київ у боротьбі з півмільйонною армією агресора, який готувався воювати з усіма країнами-членами НАТО одночасно.

   Олександр ЛЕВЧЕНКО, посол України в Хорватії 2010 -2017 рр., історик

(Головна світлина – Домінік Сервацький).