Африканський листоноша Путіна

Отже, вчора відбулося чергове мирне послання Путіна, так полум'яно очікуване всіма миролюбцями планети та таке болюче для психопатичної і шовіністичної російської публіки, а заодно і для декількох дерев'яних білоруських генералів з кашкетами на метр заввишки і скляним поглядом.

Великий стратег, король стерхів і просто аматор геноциду Владімір Путін через свого друга, президента Гвінеї-Бісау Умару Сісоку Ембало, передав Президентові України Зеленському послання про те, що готовий до перемовин.

Подібна заява Путіна прозвучала не вперше, щось подібне він заявив ще 30 вересня після цирку під назвою «Підписання договорів щодо вступу до складу Росії» 30 вересня.

Сенс заяви на той момент був абсолютно зрозумілий: проковтнули 4 області України, ракети та льотчики закінчуються, нафту та газ перестають купувати. Потрібен терміновий перепочинок, щоби, нічого не віддаючи, депортувати українське населення до трудових таборів, облаштувати окупаційну адміністрацію, умовити західних чиновників, що можна вже знову купувати російські вуглеводні та готуватися до продовження війни.

Звичайно ж, Путіна чітко й однозначно послали на три літери. Завдання як Києва, так і всіх стратегічно мислячих глав країн, що входять до «рамштайнської коаліції», не здружитися з Росією за будь-яку ціну, а послабити її настільки, щоби вона більше ніколи не могла влаштувати великомасштабну війну з геноцидом населення.

У результаті Росія стала посилено збирати зеків та алкоголіків по всій країні і проводити мобілізацію майже 500 000 новобранців до нової «Великої Вітчизняної війни».

Водночас Лукашенко розпочав вправи щодо мобілізації, а в Росії почали посилено готуватися до випробувань ядерної зброї. Здавалося би, тигр оскалився і готовий до атаки.

Однак насправді будь-який страшний рух Росії вже приречений мати відтінок фарсу, бутафорії, театральної дії, спланованої заздалегідь. Так і цього разу: не минуло й місяця відтоді, як прозвучала загрозлива фраза: «Ми не відмовляємося від мирних переговорів, але ті, хто відмовляється, повинні знати, що чим далі, тим складніше буде домовлятися», і ось уже 30 особливо миролюбних (і, природно, найлівіших тобто дружніх Росії) конгресменів від Демократичної партії США взяли і надіслали листа главі Білого дому Джо Байдену, закликавши його піти на прямі переговори з РФ.

А вже наступного дня Путін і сам поквапився, скориставшись доволі екзотичним способом передачі свого нового «примирливого послання» – тим самим президентом Гвінеї-Бісау Умару Сісоку Ембало.

Справжнісінький цирк, де від смішного до сумного – один крок. Звичайно ж, українці в черговий раз пошлють кудись подалі «жест доброї волі» Путіна, і крихітка Цахес знову грізно забурчить і кине в казан війни ще декілька тисяч «мобіків», потім чекатиме на результати проміжних виборів у США і сподіватиметься на своїх друзів-трампістів. Потім знову постукає поговорити і так доти, поки не зрозуміє, що треба або всерйоз загострювати, або всерйоз зливатися.

Після цього на нас, мабуть, чекає ще один божевільний пароксизм дрімучої, старечої люті, ще тисячі занапащених душ, знищена інфраструктура, можливо, якісь «хитрі ходи» – все, що так люблять росіяни.

Ну а потім Путін збере у валізку хабар побільше та поїде на уклін до давнього «друга» Ердогана, який чекає не дочекається можливості витерти ноги об «друга» Володю, отримавши заодно контроль над залишками російського газу. При цьому Туреччина, до речі, бере участь у мега-проекті будівництва нового газогону з Центральної Азії в обхід Росії. Така ось багатоходівочка.

Проте найцікавіше розпочнеться навесні.           

Телеграм-канал «Беларусский стратегический»