100 годин агресії. Перші підсумки

Дії Росії

•  У ніч на 24 лютого 2022 року президент Росії Владімір Путін оголосив про «спеціальну військову операцію» проти України з метою її демілітаризації та денацифікації, а також забезпечення права кожного народу, який живе в Україні, на самовизначення. Цей пропагандистський набір свідчить про прагнення Путіна «вирішити українське питання» шляхом розчленування України як держави та позбавлення її права на існування. Путіна у цьому обслуговує потужна пропагандистська машина.
• Путін задекларував операцію проти ЗСУ, тому першого ракетного удару 24 лютого було завдано по штабах, складах боєприпасів, системі управління військами, об'єктах ППО. Зазначу, що на землі практично не було знищено українських літаків, що свідчить про співпрацю розвідок НАТО з українською.
• Вторгнення почалося одночасно з території окупованого Криму на Херсон, так званих ДНР та ЛНР – до адміністративного кордону Донецької та Луганської областей, Білгородської області з прицілом на Харків, 25 лютого розпочалися спроби штурму Києва, з використанням території Білорусі для перекидання російських військ.
• Лояльність Лукашенка, що включає можливість ракетного обстрілу території України ракетами «Калібр» та «Іскандер» та можливу участь підрозділів армії Білорусі в агресії, є, можливо, головним досягненням Росії за 100 годин, що минули з початку агресії.
• Зазначу, що Росія не зуміла встановити контроль ні над жодним з великих міст (Київ, Харків, Одеса залишилися українськими, очевидно, що про Львів чи Дніпро наразі не йдеться). Тобто Кремль не отримав майданчика для створення маріонеткового «українського уряду», який міг би очолити хтось із лояльних Росії українських політиків із недавнього минулого.
• Втрати Росії за 100 годин агресії перевищили 5000 убитими, понад 10000 пораненими, сотні військових РФ потрапили в полон, знищено понад 20 літаків та вертольотів, близько 200 танків та кілька сотень броньованих машин. БПЛА Bayraktar ЗСУ зосередилися на знищенні російських ЗРК.
• Слід відзначити проблеми з логістикою у російських військових, відсутність у них прив'язки до місцевості, здатності змінювати тактику дій залежно від протидії противника.
• Ракетно-артилерійські удари по мирних об'єктах, використання диверсійних груп, порушення законів ведення війни не прикрашають російських військових. Участь кадировців у боях у передмісті Києва не дозволила досягнути бажаного Кремлем психологічного ефекту.
• Звернення Путіна до військовослужбовців ЗСУ 25 лютого із закликом брати владу у свої руки свідчить про відсутність у керівництва Росії розуміння не лише системи формування Збройних Сил України, а й морально-психологічного клімату у них.
• Заява Володимира Путіна від 27 лютого про приведення сил стримування, включаючи ядерні сили, у «особливий режим» свідчить про провал планів Росії щодо здійснення бліцкригу щодо України. У цьому контексті варто розглядати і запровадження Росією військової цензури для своїх медіа.

Українська відповідь

• Хоча Володимир Зеленський реагував на визнання Росією «незалежності» так званих ДНР та ЛНР досить довго, після початку повномасштабної агресії з боку Росії президент почав діяти активно та досить наступально. Зеленський продемонстрував готовність до лідерства у непростій для України ситуації.
• Оперативно спрацювала і Верховна Рада, яка конституційною більшістю підтримала введення в Україні військового стану, 24 лютого Зеленський оголосив загальну мобілізацію.
• У Петра Порошенка вистачило мудрості вгамувати політичні амбіції та згорнути політичну конкуренцію із Зеленським, разом з тим ОПУ ініціював опитування групи «Рейтинг», що дозволяє стверджувати, що дії Зеленського на посаді президента підтримує 91% респондентів.
• Зазначу якісну управлінську та інформаційну взаємодію міністра оборони Олексія Резнікова та головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, за словами Залужного, до Збройних Сил після оголошення мобілізації приєдналися 100 тисяч громадян.
• Доцільним виявилося набуття чинності з 1 січня 2022 року закону «Про національний спротив», який передбачає створення територіальної оборони. Вона виконує не лише допоміжні функції, але і суттєво допомагає регулярним підрозділам Збройних сил.
• Необхідно відзначити використання позитивного досвіду Революції Гідності та волонтерської діяльності 2014-2015 років, навички оперативно відновилися.
• Зазначу наявність певної кількості російських колаборантів, найпомітнішим із яких став Ілля Ківа з «ОПЗЖ», звідки його оперативно виключили, проте перспективи цієї партії далеко не очевидні.
• Цікаво відзначити втечу з-під домашнього арешту Віктора Медведчука, що свідчить про неефективну роботу СБУ та Національної поліції.
• Акцентую на позиції Ріната Ахметова, який пообіцяв у середині лютого інвестувати в Маріуполь мільярд доларів. Після оголошення Путіним війни він заплатив мільярд гривень податків уперед.
• Початок переговорного процесу між Росією та Україною за посередництва Олександра Лукашенка не міг бути ефективним через полярність позицій сторін (Володимир Путін вимагає визнання Україною належності Росії Криму, відмови від планів вступу до НАТО та федералізації, Україна – звільнити захоплені території у Криму та на Донбасі), сам факт зустрічі у Білорусі був лише демонстрацією позицій сторін.

Агресія Росії викликала незвично жорстку реакцію США, НАТО, ЄС, Великої Британії.

• США запровадили санкції проти низки російських банків, наголосивши на готовності  поглиблювати їх у разі розширення масштабу російської агресії. Зокрема, «особливий статус» російських сил стримування викликав симетричні заходи США.
• Захід ухвалив рішення про відключення Росії від системи платежів SWIFT.
• ЄС ввів персональні санкції проти Володимира Путіна та Сергія Лаврова, що мінімізує можливість для президента Росії повернутися до когорти світових лідерів.
• Показово, що президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Україна має стати членом ЄС, а Європейський Союз погодився профінансувати на 450 мільйонів євро оборонні постачання Україні, які включають, зокрема, передачу 70 винищувачів і штурмовиків ще радянського випуску.
• Відзначу також, що Німеччина зупинила сертифікацію газопроводу NordStream2, дозволила реекспорт німецької зброї в Україну і сама вирішила поставити 500 ракет Stinger та 1000 протитанкових гранатометів.
• Туреччина ухвалила рішення про закриття Чорноморських протоків для військових кораблів Росії та України.
• Показовим виглядає приєднання традиційно нейтральної Швейцарії до санкцій ЄС проти Росії, аж до запровадження  персональних санкцій проти керівництва РФ
• Зазначу, що члени Асоційованого тріо – Грузія та Молдова – відмовилися приєднатися до санкцій ЄС проти Росії, що свідчить про непублічне, але ефективне тиск Кремля на керівництво цих країн.

Завдання, що стоять перед Україною:

• Вистояти під першим ударом Росії, зберігши керованість Збройних Сил — вирішено .
• Завдати максимальних втрат агресору - перебуває на стадії вирішення.
• Забезпечити собі міжнародну підтримку – практично вирішено, загалом із результатами, що перевершували очікування.
• Прискорити європейську та євроатлантичну інтеграцію – отримало серйозний імпульс для позитивного розвитку.
• Сформувати образ держави, який відрізняється від РФ та може конкурувати з Росією – перебуває у процесі вирішення.

Завдання, що стоять перед Росією:

• Оперативно розгромити Збройні Сили України – провалено
• Захопити політичні майданчики для проголошення альтернативної законній влади в Україні – не реалізовано
• Дискредитація політичного керівництва України – не вдалося досягти помітних ​​успіхів.
• Створення атмосфери паніки – відносні успіхи, активність пропагандистської машини висока, але коефіцієнт корисної діяльності низький
• Розпад України на кілька складових – не вирішено

РЕЗЮМЕ: Сьогодні ми спостерігаємо завершення процесу формування української політичної нації, який спроможний впливати на політичний ландшафт не лише регіону Центральної та Східної Європи, але й континенту загалом.

Ілюстративне фото: Reuters