Візит Лукашенка в Китай: що очікувати у відносинах Мінська та Пекіна?

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Протягом 2-4 червня Олександр Лукашенко перебував з офіційним візитом в Китаї, який став чи не найважливішою подією у зовнішній політиці Білорусі протягом останніх 6 місяців. Хоча обидві сторони були небагатослівними у контексті розкриття деталей переговорів. Китайські, а особливо білоруські функціонери, судячи з усього, залишилися задоволеними їхніми результатами. Тож у даному матеріалі Павло Радь та Ярослав Чорногор зʼясували, якими були причини поїздки Лукашенка, та чого очікувати найближчим часом у відносинах Мінська та Пекіна.

Білоруські-китайські відносини після 2022 року мають хвилеподібну динаміку, де моменти активізації взаємодії чергуються з прохолодним ставленням до білоруської влади з боку Пекіна. Тож після досить активного розвитку двосторонніх відносин у другій половині 2024 року (який відбувся завдяки серйозним кадровим перестановкам та курсу на торг із західними країнами), на початку вже цього року офіційний Мінськ знову стикнувся з холодом, яким віяло від китайських функціонерів.

Спочатку зірвався січневий візит білоруського диктатора в КНР (на що хоч і були об’єктивні причини), а потім в Білорусь не приїжджали впливові китайські політичні фігури, а Сі Цзіньпін навіть проігнорував Лукашенка в Москві на параді 9 травня. Така ситуація була зумовлена передусім загальнополітичними причинами, які потенційно шкодять й інтересам Пекіна: загостренням відносин із сусідами Білорусі, адже відбувся черговий сплеск міграційного тиску, та більш агресивною риторикою стосовно них.

На рівні офіційної риторики білоруські чиновники неодноразово згадували про важливість співпраці з КНР та підкреслювали роль Білорусі у забезпеченні китайських інтересів, очікуючи на початок відлиги. І відлига відбулась. Візиту Лукашенка в Пекін передував приїзд до Білорусі китайської делегації на чолі з віце-прем’єром Державної Ради КНР.

По суті, це була інспекція стану справ у країні, результатами якої, схоже, Пекін був задоволений: відбулися кадрові зміни, Мінськ заявив про те, що навчання «Захід-2025» пройдуть в глибині білоруської території. Як результат, Олександр Лукашенко отримав неочікуване запрошення, а білоруська делегація вилетіла в Китай.

Разом з Лукашенком в КНР перебували функціонери, які займалися обговоренням профільних питань. Можна припустити, що переговори стосувалися тем економічної та оборонної співпраці. Тим паче, що паралельно проходила зустріч міністрів фінансів і глав центральних банків держав-членів ШОС, у рамках якої відбулась зустріч білоруських та китайських фінансистів. Попри ауру таємності, яка оповила переговори, швидше за все діалог був націлений на пошук заступництва з боку Пекіна у питаннях залежності від Росії. І цілком можливо, що поступово з’являтимуться більш чіткі ознаки того, що КНР знову здійснюватиме активізацію своєї політики на білоруському напрямку.

Інтенсифікація відносин може зачепити передусім економічну та оборонну сфери. Так, можливим є рішення Пекіна ще більше відкрити свій ринок для білоруських товарів (товарообігу країн минулого року сягнув історичного максиму, хоча для РБ сальдо торговельного балансу все ще залишається негативним з великим знаком "мінус) та більш активно інвестувати в білоруську економіку. Тим більше, що є новий приклад такої взаємодії, адже в Барановичах нещодавно був відкритий спільний завод з виготовлення холодильників, виробничі потужності якого складають 1 мільйон рефрижераторів у рік. Паралельно сторони можуть активізувати як двосторонню, так і багатосторонню співпрацю у сфері ВПК, адже більш активна співпраця Білорусі з такими країнами як Пакистан та Азербайджан певною мірою відбувається під покровом китайської сторони.

Підсумовуючи, судячи з усього Білорусь та Китай заходять у новий етап активізації двосторонніх відносин після прохолоди останніх декількох місяців, результатом чого можуть стати нові спільні проєкти та більші сюрпризи на зовнішньополітичній арені. Важливим бонусом будуть додаткові важелі у контексті балансування російського впливу, що за сприятливого та довготривалого ефекту може створити умови, за яких Білорусь вдасться відвести від російської прірви. А поки Білорусь перебуває ще на початку цього шляху, і багато в чому від поведінки білоруських функціонерів буде залежати ступінь інтересу КНР до їхньої країни.

(Діяльність Програми російських і білоруських студій здійснюється за підтримки Міжнародний фонд "Відродження").