Солідарність, що рятує життя: інтерв’ю Генконсула України в Кракові

Сьогодні, 24 лютого 2026 року, у четверту річницю повномасштабного вторгнення рф в Україну та дванадцяті роковини російсько-української війни Генеральний консул України в Кракові Вячеслава Войнаровського дав інтерв’ю Радіо Краків,  про солідарність Польщі  з Україною, підтримку від  Кракова, настрої українців і перспективи миру.

– Пане консуле, яку роль ви бачите для Польщі на п’ятому році повномасштабної війни?

– Передусім хочу подякувати за те, що нагадуєте: це дванадцятий рік війни. Для нас це принципово. Ми в Україні переконані: якби кожна держава повелася так, як Польща в перші дні повномасштабного вторгнення, геополітична ситуація сьогодні була б зовсім іншою. Ми пам’ятаємо великі серця та відкриті домівки поляків, потужну військову підтримку, політичну солідарність.

І сьогодні роль Польщі залишається надзвичайно важливою — як країни, що добре розуміє масштаб загрози. Росія постійно тестує безпеку, провокує в повітряному просторі, запускає безпілотники поблизу кордонів ЄС і НАТО. Польща та країни Балтії відчувають цю небезпеку найбільше.

– Але соціологія показує зростання підтримки проросійських настроїв у Польщі. Як ви це оцінюєте?

– У кожному суспільстві є різні погляди. Важливо розуміти причини — це може бути нерозуміння глобальної ситуації або результат цілеспрямованої інформаційної роботи Росії. Я не хотів би втручатися у внутрішні справи Польщі, але переконаний: сусідні з Україною країни чітко бачать, як зростає загроза, і усвідомлюють її наслідки.

– Яку роль сьогодні відіграє Краків?

– Краків — це приклад реальної солідарності. Сьогодні в Україні є два фронти. Перший — очевидний, де воюють гармати, танки та дрони. Другий — міста й регіони, де щодня падають ракети й безпілотники, де руйнується енергетична інфраструктура, особливо взимку.

У цій ситуації Краків і Малопольща продемонстрували неймовірну підтримку. Ініціативи «Тепло з Польщі для Києва», «Теплий суп з Кракова для Києва», «Ковдра для Києва» — це не просто жести. Це конкретна допомога, що рятує життя.

Збір коштів, що його ініціював кардинал Гжегож Рись, показав рівень солідарності краків’ян — понад половину коштів зібрали саме в Краківській архієпархії. Ми цього ніколи не забудемо.

– Як сьогодні живуть українці в Кракові?

– По-різному. Але кожен українець прокидається і засинає з телефоном у руках — перевіряючи новини, шукаючи повідомлення від рідних.

Усі намагаються підтримувати Збройні Сили України. Бо сьогодні Україна бореться не лише за себе — вона стримує поширення агресії далі в Європу.

– Які емоції домінують?

– Це війна на витривалість. Ми розуміємо, що йдеться не лише про фронт, а й про економічну стійкість держави. Кожен — підприємець, держслужбовець, працівник — має підтримувати країну. Ми не маємо права втомитися. Бо втома означатиме руйнування держави й загрозу існуванню нації.

– Чи існує ризик, що Росія, не досягаючи успіхів, діятиме ще жорсткіше?

– Так. Якщо Росія не може перемогти на полі бою — а Київ за три дні вона не захопила — вона атакує мирні міста, цивільну інфраструктуру. Це вже стало її тактикою.

– Де ви бачите надію на завершення війни?

– Україна прагне миру, бо ми щодня втрачаємо найкращих синів і дочок. Але питання — якою ціною.

Переговори можливі й потрібні, однак вони ефективні лише тоді, коли Україна має сильну позицію на полі бою.

– Що стане вирішальним у найближчий рік?

– Три речі. Перше – потужна військова підтримка — далекобійні ракети та системи ППО. Друге – жорсткі економічні санкції, які обмежують фінансування війни. Третє – міжнародна політична солідарність.

Лише поєднання цих чинників може змусити Росію до реальних переговорів.

– Як ви оцінюєте допуск російських і білоруських паралімпійців до змагань?

– Для нас це неприйнятно. Особливо коли українських спортсменів дискваліфіковують за символічне вшанування пам’яті загиблих. Це виглядає як подвійні стандарти.

Росія має розгалужену пропагандистську систему й значні фінансові ресурси для просування своїх наративів. Тому єдність демократичних держав надзвичайно важлива.

– Що б ви хотіли сказати українцям і полякам сьогодні?

– Ми не маємо права втомлюватися. Україна бореться. І пам’ятає тих, хто поруч.

Радіо Краків

Фото Генерального консульства України в Кракові