Російська економіка остаточно перейшла на рейки тривалої війни, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Удари по тіньовому флоту рф, економічна ситуація, переговорний трек та витік розмов представників кремля та Вашингтону - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, а також експерти Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор  представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Економіка на виснаження

Російська економіка остаточно перейшла на рейки довгострокового військового конфлікту, про що свідчить підписаний федеральний бюджет на 2026–2028 роки. Цей фінансовий документ є чіткою стратегією держави, де пріоритет війни абсолютно домінує над соціальним благополуччям та інвестиційним розвитком. Водночас фіскальний тиск та падіння прибутковості ключових сировинних галузей створюють ефект стиснення, який руйнує економічний та соціальний фундамент країни.

За останні три роки фінансова архітектура росії зазнала кардинальної переформатування. Порівняно з 2023 роком, коли соціальна політика та оборона перебували в балансі (по 6,8 трлн рублів), сьогодні бюджет має чіткий вектор: витрати на оброну зросли до 12,93 трлн рублів (майже на 90% за три роки), що вдвічі перевищує фінансування соціальної політики. Оборонні видатки стабілізуються на рівні 29–30% загального бюджету на весь плановий період до 2028 року, що закріплює довгострокову конфронтацію як системний пріоритет.

Одночасно з цим, сукупне фінансування освіти, охорони здоров'я та соціальної політики впало в частці загального бюджету з 47,7% до 40,4%. При інфляції понад 50% символічний номінальний приріст цих статей означає суттєве зниження їх фінансування в реальному вираженні. При цьому загальний бюджет зріс з 32,3 до 44,1 трлн рублів, але цей приріст повністю поглинутий оборонними витратами та обслуговуванням боргу. Витрати на держборг зросли на 260% (з 1,5 трлн у 2023 до 3,9 трлн у 2026), досягнувши до 2028 року майже 10% всього бюджету. Це не інвестиції, а виплати відсотків за кредитами, взятими під санкціями, що обмежує ресурси на розвиток економіки.

Бюджетний пріоритет війни накладається на структурний крах ключових галузей. Нафтовий сектор, головний донор бюджету, демонструє збитки майже у 48% компаній, спричинені подвійним тиском: світові ціни $62.8 за барель і зростання собівартості видобутку до $11. Ситуацію посилюють вторинні санкції США: експорт нафтопродуктів до Азії (Індія, Тайвань) обвалився на 57–80% після санкцій проти «Роснефти» та «Лукойла», змушуючи покупців повністю відмовлятися від російського палива. Внутрішній ринок також нестабільний: обсяги імпорту бензину з Білорусі зросли у 47 разів (36,5 тис. тонн), що свідчить про системну нестачу палива в країні, яка є одним з найбільших експортерів.

Водночас, інфраструктурний тиск посилюється підвищенням тарифів РЖД, що загрожує промисловості загороджувальною вартістю перевезень. Це посилює вже наявне падіння внутрішнього контейнерного попиту на 4,5%, створюючи проблеми для регіональної економіки та галузей із низькомаржинальними вантажами.

Фіскальні проблеми та економічна нестабільність прямо відображаються на населенні. Введення ПДВ за ставкою 22% на банківські операції (еквайринг, процесинг) з січня, хоч і принесе 30 млрд рублів до бюджету, неминуче призведе до зростання цін та скорочення кешбеків, перекладаючи фінансове навантаження на споживача. На цьому тлі влада готується до колосального соціального тягаря реінтеграції ветеранів. Мінпраці рф запроваджує компенсації до 200 тис. рублів роботодавцям за адаптацію місць для осіб з інвалідністю та спрощує доступ до соціальних контрактів.

Соціальну нестабільність найкраще ілюструє фінансовий розрив між поколіннями: кредитний рейтинг молодих росіян (до 25 років) продовжує падати (до 614 балів, -27 пунктів за рік), що вказує на зростання їхньої фінансової вразливості. Це відбувається на тлі відносної стабільності старшого покоління.

Росія обрала шлях максимізації оборонних витрат при мінімізації соціальних зобов'язань у реальному вираженні. Ця стратегія призводить до зростання внутрішнього боргу, обвалу ключових експортних ринків, інфляційного тиску та посилення соціальної нестабільності серед економічно активної молоді, перекладаючи всі витрати війни на майбутні покоління та цивільний сектор.

Переговорний трек Київ - Вашингтон - москва

Активна фаза дипломатичної напруги навколо України, що виникла після витоку гіпотетичного "плану капітуляції", минула, але стратегічна небезпека залишається гострою. Політика США, особливо з боку кіл, пов'язаних з Дональдом Трампом, демонструє прискорене бажання нав'язати мирне врегулювання, що, за оцінкою The Economist, може "прокласти шлях до наступної війни". Ключовим моментом стали термінові переговори у Маямі 30 листопада, де делегація США, до складу якої увійшли ключові фігури, наближені до Трампа (зокрема, Стів Віткофф та Джаред Кушнер), чинить тиск на українських представників. Мета максимально чітка: усунути розбіжності з Києвом щодо найбільш принципових питань мирного плану — територій та гарантій безпеки, щоб підготовлений документ можна було представити президенту рф Владіміру Путіну у кремлі вже у вівторок. Така поспішність та склад американської делегації підкреслюють, що ініціатива має високий пріоритет. Москва, зі свого боку, підтвердила свою зацікавленість у дипломатії, але лише для "досягнення своїх цілей". Прессекретар кремля Дмітрій Пєсков назвав отриманий начерк американського плану "субстантивним" і таким, що "відповідає духу Анкоріджа". Це позитивне сприйняття з боку рф є тривожним сигналом, оскільки елементи плану, критиковані The Economist, передбачають винагороду агресії путіна через зняття санкцій та обмеження здатності України до самозахисту.

Позиція європейських лідерів, які, хоч і "зуміли взяти ситуацію під контроль" після витоку, залишається вкрай пасивною. The Economist справедливо критикує Європу за "брюссельський темп" дій. У той час як економіка Європи у 10 разів перевищує російську, вона не може надати Україні щедрі багаторічні фінансові вливання, необхідні для довгострокового процвітання та повернення капіталу й людей. Якщо Європа не візьме ініціативу на себе та не прискорить допомогу, вона може виявитися стороннім спостерігачем у процесі, який нав'язується адміністрацією Трампа та є вигідним кремлю.

Дипломатичний фокус змістився з Києва на Вашингтон і москву. Загрозливий план, який, ймовірно, веде до нової, а не тривалої війни, активно просувається. Доля України та її прагнення стати процвітаючою прозахідною демократією тепер критично залежить від здатності української делегації протистояти тиску та від рішучості Європи перетворити слова про загрозу на конкретні та прискорені дії.

Атака на танкери тіньового флоту

Атаки українських спецслужб на російські танкери у Чорному морі, як-от, інциденти з суднами Virat і Kaitos, є не лише демонстрацією здатності України перешкоджати діяльності тіньового флоту рф, але й мають прямий геоекономічний вплив на глобальний ринок нафти та політику картелю ОПЕК+.

Хоча безпосередня загроза тіньовому флоту росії, що займається транспортуванням нафти в обхід санкцій, безумовно зростає, головний ефект цих чорноморських інцидентів виявився іншим. Ці атаки стали ключовим "геополітичним ризиком", який враховує ОПЕК+. Альянс на чолі з Саудівською Аравією та росією на своєму нещодавньому засіданні вирішив залишити рівень видобутку без змін. Це рішення було ухвалено на тлі зростаючих ознак надлишку пропозиції на ринку, який тисне на ціни вниз. Проте, саме зростання геополітичної нестабільності, проявом якої є атаки на російські танкери, дозволило ОПЕК+ виправдати обережну політику. Ризик порушення ланцюгів постачання російської нафти з Чорного моря (хоч і в невеликих обсягах) – створює загрозу дефіциту нафти, що дає картелю аргумент залишити високий обсяг видобутку з можливим його збільшенням.

Таким чином, українські удари по російських танкерах виконали функцію запобіжника від обвалу цін. Підвищуючи премію за геополітичний ризик, вони дають ОПЕК+ час для оцінки ситуації, фактично допомагаючи картелю зберігати високі обсяги видобутку та підтримувати відносно стабільні ціни на нафту, незважаючи на загальні ринкові тенденції. Це непрямий, але суттєвий економічний наслідок, який впливає на фінансові доходи всіх членів ОПЕК+, включаючи саму росію.

Ситуація зі злитими розмовами Ущакова-Дмітрієва-Віткоффа

Гучний витік фрагментів неформальних переговорів між представниками росії (Юрій Ушаков, Кіріл Дмитрієв) та США (Стів Віткофф) є не випадковим інцидентом, а тонко розрахованою інформаційною операцією. Факт, що помічник путіна Юрій Ушаков був єдиним незмінним співрозмовником в обох опублікованих записах, вказують на російське походження зливу. Справжня мета кремля — зірвати мирний план, що перестав відповідати його максималістським вимогам. Початковий план із 28 пунктів, ймовірно, був суттєво видозмінений і став неприйнятним для москви. Замість того, щоб офіційно відмовлятися від дипломатії та брати на себе відповідальність за зрив, кремль обрав тактику контрольованого скандалу.

Наслідки цього маневру є критично вигідними для рф. Витік ставить паузу у переговорному треку. Це дозволяє кремлю далі продовжувати війну та закріплювати позиції, уникаючи дипломатичного тиску. Також скандал б'є по довірі до команди Дональда Трампа та Стіва Віткоффа, підриваючи їхню здатність виступати посередниками. Таким чином, росія уникає звинувачень у небажанні миру, перекладаючи провину за зрив на внутрішні розбіжності у США або на треті сторони, які "зливають" інформацію.

Витік став ефективною тактикою саботажу. Він дав москві бажаний результат: додатковий час для війни та збереження максималістських вимог без дипломатичних втрат.