Поліцейські, які втекли з місця події, не визнають вини, - подробиці справи

Сьогодні, 21 квітня, Печерський суд Києва розглянув клопотання про арешт двох поліцейських, що 18 квітня під час теракту у Києві, внаслідок якого загинуло 7 осіб, втекли з місця події. На засіданні патрульні не визнали вину: за їхньої версією, вони сховалися в укритті. Але суд визнав підозру обґрунтованою та заарештував патрульних з можливістю вийти під 266 тис. грн застави. На це час патрульні вже вийшли під заставу. 

Суспільне підготувало репортаж із залу суду. Подаємо передрук зі скороченнями.

"Десятки журналістів з камерами обліпили лаву підсудних, на якій опустивши очі сидить чоловік. Це Михайло Дробницький, який із 2024 року служить у першому полку патрульної поліції Києва. 18 квітня він чергував разом із напарницею Анною Дудіною, і о 16:30 отримав від диспетчера повідомлення про стрілянину в багатоповерхівці на вулиці Деміївській. Уже через 4 хвилини вони були на місці. Патрульні побачили на землі трьох поранених, одним з яких був 9-річний хлопчик. Невдовзі з під’їзду вийшов місцевий житель, 58-річний Дмитро Васильченков, і відкрив по присутніх вогонь із нарізного карабіна. Почувши постріли, патрульні побігли геть, залишивши поранених.

За словами міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, до їхнього приїзду Васильченков у дворі посварився зі своїми сусідами — сімейною парою, яка живе поверхом вище разом із сином. Під час сварки Васильченков дістав травматичний пістолет, розстріляв сусідів та піднявся у свою квартиру. Він підпалив її, узяв карабін, вийшов на вулицю, якраз коли туди підійшли патрульні, і почав хаотично стріляти по всіх, кого бачив. Не зустрівши опору, він пішов вулицею, стріляючи по перехожих. Через 10 хвилин зайшов у супермаркет "Велмарт", де продовжив стріляти у працівників та покупців. На місце швидко прибули спецпризначенці КОРД, які спочатку розпочали з Васильченковим перемовини, а потім убили...

Жителі будинку навпроти випадково зняли відео, на якому видно, як поліцейські Дробницький та Дудіна тікають, почувши за спиною стрілянину. Це викликало шквал критики на адресу правоохоронців...

20 квітня генпрокурор Руслан Кравченко повідомив про оголошення Дробницькому та Дудіній підозри у "службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки". Його підлеглі подали в Печерський суд клопотання про арешт обох підозрюваних.

Суддя Світлана Гречана розпочинає засідання та передає слово прокурорам, щоб ті переказали зміст клопотання. Вони кажуть, що прибувши на місце події, патрульні побачили на землі двох поранених "у безпорадному стані" та 9-річного хлопчика з вогнепальним пораненням шиї. Але поліцейські "не перевірили життєві показники останніх, явно ігноруючи обов’язок надання домедичної допомоги".

За словами прокурорів, коли на місці з’явився Васильченков та відкрив вогонь, вони мали "застосувати закріплену за ними вогнепальну зброю на ураження" і в такий спосіб "припинити вчинення кримінального правопорушення". Але натомість "поставили пріоритетом винятково власну безпеку, залишили постраждалих осіб в небезпеці та безпідставно залишили місце злочину".

Прокурори надали суду як доказ відео з бодікамери Дробницького. Напередодні фрагменти цього запису опублікував генпрокурор Кравченко. На цих кадрах видно, що біля під’їзду лежать два тіла, а над ними метушаться троє людей.

"Боже, він тут ходить, цей мужик", — кричить одна з жінок.

За кілька метрів від них Дудіна схилилася над пораненим хлопчиком. Дробницький каже напарниці, щоб та взяла в машині аптечку, що вона і робить.

"Мене не рятуйте, допоможіть татові", — каже хлопчик поліцейському.

Через мить поряд лунають постріли, і патрульний моментально тікає геть з пістолетом у руці. Дорогою припарковано багато машин, але він не ховається за ними, а біжить далі.

"Іди геть! Стрілянина!", — кричить він зустрічним перехожим.

Прокурори просять відправити його в СІЗО без можливості вийти під заставу, оскільки він може втекти, завадити слідству або вплинути на свідків.

Суддя пропонує висловитися Дробницькому. Він виглядає пригніченим і робить кілька глибоких вдихів перед виступом. За його словами, того дня їм надійшов виклик “про хуліганство, конфлікт між двома чоловіками”. Він вирішив припаркувати машину не на місці події, а біля сусіднього будинку.

— Зупинилися, підійшли до охоронця запитати, чи чув він постріл і де. Він сказав: "Так", — згадує Дробницький. — Коли ми йшли до під'їзду, я вже передав по рації оперативному черговому, що потрібна швидка, оскільки розумів, що можуть бути поранені.

За його словами, побачивши постраждалих, він попросив напарницю, щоб оглянула хлопчика, а потім наказав піти за аптечкою.

— У цей час я знову взявся за рацію, щоб доповісти оперативному черговому, що в мене важко поранені люди, що потрібні допоміжні екіпажі і швидкі. У цей час із під'їзду, біля якого стояли люди, різко виходить людина з автоматом, обходить їх, направляє зброю в мою сторону і починає вести прицільний вогонь. Я починаю відходити, щоб знайти укриття, тому що я — на відкритій місцевості. Паралельно кричу, щоб усі тікали, розходились, — каже патрульний.

Він стверджує, що, "знайшовши укриття, приймав усі міри, щоб виявити нападника та знищити його". Яке саме укриття він знайшов та "які міри приймав", він не уточнив.

— Мені дуже шкода, що так сталось. Я кожен день це прокручую в голові, — говорить він...

Суд переходить до клопотання щодо другої підозрюваної — Анни Дудіної. Вона також виглядає втомленою та пригніченою. У поліції Дудіна з 2015-го. В останні роки працює в штабі старшою інспекторкою з питань житлового забезпечення особового складу. Але її теж залучають до чергувань на вулицях через недоукомплектованість, яка в патрульній поліції Києва становить близько 60%.

Дудіна називає справу "не дослідженою" і викладає власну версію подій.

— Коли я підійшла до хлопчика, він був весь в крові. Я присіла до нього, почала з ним спілкуватися. Я ставила йому запитання: "Як тебе звати? Як ти себе почуваєш? Твоя кров? Тобі десь болить, не болить?" Він мені відповідав: "Я вас не чую". Я зробила огляд і побачила кульове поранення не в шию, як у вас написано, а в голову, за лівим вушком, — розповідає патрульна.

За її версією, ніхто з присутніх не відповідав, де нападник. А хлопчика вона вирішила не евакуйовувати, оскільки йому не можна було рухатися з пораненням у голову. Так Дудіна пояснила рішення йти в машину по аптечку. Постріли вона почула, коли відійшла на 30 метрів.

— Я не знала, що відбувається, звідки постріли. Звісно, я шукала укриття. Я не бачила самого стрільця, тому що була на відстані. Я не могла дістати свою табельну зброю і стріляти туди, де я не бачу. Деякі кажуть, треба було в повітря стріляти, але, вибачте, там багатоквартирні будинки. Люди стоять на балконах, і можна, ще когось убити, не дай боже, — каже вона.

За її словами, вона відбігла на дистанцію, "яка їй здавалася безпечною".

— Кожну хвилину я думала про цього хлопчика. Думала, як мені повернутися і забрати його. Повірте, я сама мати, для мене це дуже важка історія. Кожен раз, коли про це говорю, я плачу, — каже вона скрізь сльози...".

"Коли на стрілянину приїздить патруль, де один патрульний – новачок, а інша патрульна останні 7 років служила на адміністративній роботі і 7 років не мала практики на вулиці – це і є та сама КРИЗА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ.

Авторитарні системи влади невідворотньо деградують до стану, коли начальники віддають накази, але ці накази не виконують, бо управління державними організмами ВТРАЧЕНЕ.

Якби головним пріоритетом було навести порядок на вулиці, тоді до президента б прийшли і сказали: в поліції велетенський НЕДОБІР людей. Так, в них КРАЩЕ забезпечення, ніж у армії, але ГІРШЕ, ніж у вантажників АТБ.

Ніхто з нормальних людей не хоче йти на роботу в поліцію, бо зарплати невисокі, відповідальність велика, ризики смерті чи каліцтва теж великі. Особливо зараз, коли регулярно підриваються відділки, а вдячні громадяни б'ють за сприяння мобілізації.

В країні з адекватним державним управлінням в такій ситуації міністр МВС іде в парламент і звітує, що треба піднімати зарплати, щоб залучити нових людей.

А в автократіях міністр нікуди не йде, бо наш президент дуже не любить погані новини. Казати про проблеми у нас не можна, щоб не засмучувати президента. Тому ніяких підвищень забезпечення поліції не буде. Ніяких поповнень не буде. І коли трапиться наступний випадок розстрілу цивільних, навіть не сумнівайтеся – туди знову приїдуть якісь каліки, що повтікають після перших пострілів.

Найцікавіше в цій історії те, що всі говорять про носіння зброї, якісь кадрові рішення і ніхто, НІХТО, ЖОДЕН експерт чи журналіст не говорить про СПРАВЖНЮ ПРИЧИНУ трегедії – повністю деградовану систему державного управління. Коли корумповані психіатри видають медичні довідки без огляду пацієнта, а корумповані менти потім видають психам дозвіл на зброю. Невкомплектовані райвідділки посилають на стрілянину немотивованих і ненавчених поліцейських, які тікають після перших пострілів.

Це називається параліч влади і нездатність держави реагувати на виклики. так не має бути, особливо – під час такої війни".

Головне фото - Михайло Дробницький/ Суспільне