Кремль нервує: вибори під питанням та енергетична криза, - огляд політики росії

Цього тижня Кремль демонстрував дедалі більшу нервозність як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. Чутки про можливе перенесення «виборів», погіршення ситуації в нафтогазовому секторі, жорсткіша риторика щодо США та спроби повернути російський газ до ЄС стали головними темами нового #аналізагресора, - у рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії

⁠Аналіз новин щодо потенційного перенесення осінніх «виборів»

За інформацією джерел російського видання «Медуза» від 24 червня 2026 року, російські силовики обговорюють можливість перенесення або скасування «виборів» до державної думи, які попередньо заплановані на 18-20 вересня 2026 року. Пропозицію активно просувають високопосадовці фсб та голова росгвардії Віктор Золотов.

За даними видання, прихильники такого сценарію наводять два основні аргументи. По-перше, значне погіршення економічної ситуації в країні. Йдеться про зростання цін, проблеми із забезпеченням паливом та загальну втому суспільства від війни.  По-друге, зниження рейтингів путінської партії «єдина росія». Показники підтримки партії, за опитуваннями провладних соціологічних організацій ФОМ та ВЦИОМ, тримаються на рівні 35%, тоді як внутрішні оцінки “фсо” можуть бути ще нижчими. Крім того, раніше вже повідомлялося, що кампанія «єдиної росії» наразі перебуває у стані повного хаосу через нездатність кремля прогнозувати розвиток подій навіть у короткостроковій перспективі. Водночас путін залишається схильним до проведення «виборів» у встановлений термін.

Є цілком зрозумілим, що перенесення або скасування «голосування» стало б фактично визнанням безпрецедентної політичної ситуації в країні та неспроможності влади повністю контролювати внутрішньополітичні процеси. Адже необхідно розуміти, що для кремля проведення «виборів» має особливо символічне значення, оскільки виконує не лише пропагандистську роль про нібито стабільність в країні, але й ту саму демонстрацію російській еліті, що путін твердо продовжує контролювати все що відбувається в росії.

«Медуза» пише, що подібною перспективою незадоволені Дмітрій Медведєв, який розглядає кампанію як можливість отримати більш помітну політичну роль, а також перший заступник керівника адміністрації президента Сєргєй Кірієнко, який є куратором внутрішньої політики. За наявною інформацією видання, він та Алексєй Громов вже не вперше переконують путіна відмовитись від ідеї скасування «виборів». Сам кремль очікувано заперечує будь-які обговорення навколо можливого перенесення або скасування «виборів».

Отже, ми можемо спостерігати тенденцію подальшої фрагментації політичних позицій між умовно силовим та цивільним групами, яку ми спостерігаємо вже майже півроку. Основною причиною цього є нездатність кремля передбачати подальший розвиток подій на тлі інтенсифікації атак українських БПЛА, погіршення економічної ситуації та загального виснаження суспільства війною.

Аналіз поточної ситуації у нафтогазовій сфері РФ

Росія, яка після втрати європейського ринку повністю переорієнтувала свої логістичні ланцюжки на Азію, опинилася у фінансовій та операційній пастці через різке згортання торговельних обсягів з боку свого головного партнера - Китаю. Замість очікуваного кремлем нарощування імпорту для підтримки воєнної економіки рф, КНР суттєво урізав закупівлі ключових російських експортних товарів - сирої нафти та лісоматеріалів. Морський імпорт нафти Китаю в червні просів до багаторічного мінімуму - близько 6,4 мільйона барелів на добу, що на 8% менше травневих показників. Ця тенденція зумовлена не лише внутрішнім технологічним транзитом КНР у бік альтернативної енергетики та електротранспорту, а й глобальним дефляційним шоком, спровокованим дипломатичним проривом Вашингтона на Близькому Сході та укладанням рамочної угоди між США та Іраном.

Цей зовнішній макроекономічний тиск призвів до стрімкого обвалу світових паливних котирувань, де еталонна марка Brent наблизилася до психологічної позначки в 70 доларів за барель. Для російського нафтового сектору така кон'юнктура означає фактичний фінансовий колапс: завершення дії тимчасових фінансових ліцензій США (OFAC) підвищило токсичність російського фрахту, розширивши дисконт на сорт Urals до 22–23 доларів. У результаті реальна ціна відвантаження російської сировини опустилася нижче 50 доларів за барель, пробивши нижню межу рентабельності федерального бюджету, розрахованого виходячи з базової планки в 59 доларів. Ситуація посилюється критичним згортанням лісопереробного треку, де через затяжну кризу будівельної галузі Китаю та падіння продажів нерухомості на 9% обсяги експорту російських пиломатеріалів до КНР за перші чотири місяці року обвалилися на 30% у фізичному вимірі та на 26% у грошовому вимірі. Пекін наочно демонструє, що не збирається виступати безкоштовним донором москви, залишаючи без руху проєкти юаневих облігацій та купуючи російські ресурси виключно в межах власної індустріальної необхідності з максимальними знижками.

Ці фінансові ножиці синхронно вдарили по внутрішньому ринку рф, спровокувавши масове падіння акцій найбільших нафтових гігантів, включаючи «роснефть», «лукойл», «газпром нефть» і «татнефть». Галузь опинилася у стані повноцінного інфраструктурного цугцвангу, де падіння світових цін та штучне зміцнення рубля до 72 рублів за долар критично знекровили рублеву виручку експортерів. Відповідно до офіційних прогнозів Мінекономрозвитку, видобуток нафти в росії у 2026 році продовжить знижуватися четвертий рік поспіль і впаде до 511 мільйонів тонн - найнижчого рівня з 2009 року. Брак ліквідного капіталу змушує керівників компаній переходити в жорсткий режим заощадження готівки, згортати інвестиційні програми з розробки важковидобувних родовищ та урізати витрати на модернізацію переробної бази, яка вже зазнала суттєвих втрат внаслідок виведення з ладу майже 30% потужностей через асиметричні далекобійні удари.

Критичне виснаження внутрішнього паливного тилу вже безпосередньо відчув цивільний сектор, що змусило уряд вдатися до екстрених адміністративних засобів регулювання. Яскравим індикатором прихованого дефіциту стали локальні кризи на АЗС, зокрема спроби «татнефти» лімітувати продаж бензину АИ-95 на рівні 30 літрів в одни руки та тимчасова відмова від прийому банківських карт під приводом технічних збоїв. На тлі прогресуючого ажіотажного попиту, який штучно роздув споживання пального на 20–30% понад норму, віце-прем'єр Алєксандр Новак ініціював радикальне рішення - повністю закрити експорт дизельного пального, включаючи прямі поставки самих виробників. Враховуючи, що російська дизельна структура історично перекошена в бік експорту (всередині країни залишалася лише третина обсягу), уряд намагається втримати пальне всередині держави, заблокувавши слідом за бензином і свій головний експортний нафтопродукт. Для міністра енергетики Сєргєя Цивілєва, який раніше публічно гарантував абсолютну стабільність на заправках, це створює максимально не комфортну ситуацію, оскільки держава перекладає всі фінансові збитки безпосередньо на нафтовиків, змушуючи їх примусово субсидувати внутрішні ціни за відсутності капіталу для відновлення інфраструктури.

Попри очевидну макроекономічну катастрофу, вище політичне керівництво росії продовжує перебувати у стані глибокого когнітивного розриву з реальністю. Головна мета закритих доповідей кремлю - збереження на посадах збанкрутілого військово-політичного апарату, неспроможного ні захистити власні тилові об'єкти, ні адекватно оцінити масштаби фінансового тиску. Бачачи такий рівень управлінської неадекватності та деградації паливно-енергетичного комплексу рф, адміністрація Дональда Трампа спільно з європейськими союзниками свідомо посилює санкційні інструменти примусу. За умов, коли Urals торгується нижче 50 доларів, Китай послідовно згортає закупівлі, а внутрішній ринок пального паралізований експортними заборонами, подальше ігнорування економічних реалій кремлем неминуче веде російську воєнну машину до системного, некерованого та незворотного обвалу.

Росія посилює наступальну риторику щодо США та переговорів

Останній дні ми продовжували спостерігати за радикалізацією кремлівської риторики стосовно їхніх контактів зі Сполученими Штатами навколо теми мирних переговорів та так званих “домовленостей в Анкориджі”. І якщо попереднього тижня російська влада лише почала змінювати тональність власних заяв, то наразі мова йде про повноцінну “наступальну” риторику.

Найбільш показовою стала публічна “відповідь” Лаврова на заяву держсекретаря США Марко Рубіо щодо того, що саме було досягнуто під час зустрічі Трампа з путіним на Алясці у серпні 2025 року. Рубіо заявив, що на тій зустрічі йшлося про пропозиції, а не про оформлені домовленості. У відповідь Лавров віришов фактично звинуватити американську сторону у спробі применшити значення зустрічі та того, що на ній обговорювали. За його словами, США поклали на стіл свої пропозиції, а росія з ними погодилася, і нібито говорити, що жодних домовленостей не було, як він сформулював, “не дуже елегантно”. Саме ця заява Лаврова й стала однією із ключових за останні дні.

І тепер ми можемо з точністю сказати, що стратегія кремля у подальшій публічній та непублічній риториці в контексті мирних переговорів фактично буде повторювати російські заяви про “стамбульські домовленості”. Москва просто буде брати факт реальних переговорів та трактувати розмови, які відбулись  в процесі цих переговорів, як реальні домовленості, тому що тодішня позиція росії виглядала більш сильною, ніж вона є на сьогодні.

Це й було підтверджено вустами заступника міністра закордонних справ росії Сєргєя Рябкова. Він заявив, що будь-які потенційні домовленості мають відповідати тій рамці, яку, за версією москви, було погоджено путіним і Трампом в Анкориджі. Окремо Рябков просував тезу про те, що нинішній підхід адміністрації США дедалі більше нібито формується під впливом “найбільш войовничої” європейської групи. Показовою була й заява Пєскова, який цього тижня сказав, що росія цінує зусилля Трампа, але США нібито не можуть бути нейтральним посередником.

При цьому експерти Української призми зазначають, що наразі усі подібні заяви зі сторони кремля слід все ще розглядати як тиск у відношенні США напередодні очікуваного чергового візиту Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. Адже той самий Пєсков окремо заявив, що кремль очікує відновлення контактів зі Сполученими Штатами щодо переговорів. Це добре показує подвійність російської позиції. З одного боку, москва критикує США, звинувачує Вашингтон у відході від “Анкориджу” та ставить під сумнів його посередницьку роль. З іншого боку, кремль досі очікує саме американських переговорників і не демонструє бажання вести переговорів ні з Україною, ні з Європою. Наприклад цього тижня Лавров назвав тему участі європейців у переговорах “несерйозною”.

Фактично всі описані публічні заяви російської влади покликані “привернути увагу” адміністрації Дональда Трампа та повернутися до тієї переговорної рамки, при якій кремль міг вести діалог виключно зі Сполученими Штатами, і саме на комфортних для себе позиціях. Тільки якщо раніше москва протягом місяців намагалася слідувати цій стратегії методом постійних згадок про готовність продовжувати діалог із Вашингтоном, то тепер основний метод зазнав змін. Є очевидним, що ця ситуація відверто демонструє – кремль незадоволений поточним розвитком подій та нервує. Причина такої поведінки цілком зрозуміла, це ситуація яка склалася після останнього саміту G7. І необхідно виходити з того, що подібні войовничі заяви з боку росіян як мінімум триватимуть до моменту візиту американських посланців.

РФ намагається зберегти потенційну присутність на газовому ринку ЄС

15 червня 2026 року в Офіційному журналі Європейського Союзу було опубліковано повідомлення про позов компанії Nord Stream 2 AG до Європейського парламенту та Ради ЄС. Компанія вимагає скасування рішення щодо поступового припинення імпорту російського природного газу та посилення механізмів моніторингу потенційної енергетичної залежності від росії. Нагадаємо, що у липні 2025 року ЄС запровадив санкції, якими фактично обмежив роботу цих трубопроводів, а сам регламент про поступове припинення імпорту був ухвалений на початку 2026 року. Водночас сам позов був поданий ще 27 квітня 2026 року.

У своєму позові Nord Stream 2 AG посилається на шість основних підстав. Компанія стверджує, що ЄС використав неналежну правову основну. Також зазначається, що обмеження нібито порушують принцип пропорційності, оскільки заборона імпорту, на думку заявника, не є необхідною для досягнення заявлених цілей. Компанія заявляє про порушення права власності та свободи здійснення господарської діяльності, аргументуючи це фактичним позбавлення комерційної експлуатації газопроводу без компенсації. Окремо Nord Stream 2 AG стверджує про порушення принципу рівності через нібито дискримінаційне ставлення порівняно з іншими операторами газотранспортної інфраструктури, а також звинувачує інституції ЄС у зловживанні повноваженнями, зазначаючи, що звичайну законодавчу процедуру було використано для обходу вимог, передбачених для санкційних рішень.

Про намагання росії зберегти перспективу повернення російського газу на європейський ринок, нам може свідчити  позиція партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD). Нагадаємо, що у квітні партія заявила про бажання відновити роботу російського газопроводу, аргументуючи це необхідністю забезпечення енергетичної безпеки та економічних інтересів Німеччини.

Раніше вже цього року зʼявлялись повідомлення про можливі неформальні перемовини між путіним та Дональдом Трампом щодо перспектив відновлення роботи «Північних потоків». Йшлося про гіпотетичний сценарій перезапуску постачання російського газу до Європи, але вже за умов зовнішнього, зокрема американського, контролю над інфраструктурою. Окремо згадувалася можливість залучення американських інвесторів до відновлення або управління частиною газотранспортних активів. Водночас ці повідомлення залишались на рівні припущень, без публічних підтверджень.

Ми бачимо, що кремль продовжує просувати схожу риторику. У квітня путінський речник Дмітрій Песков заявляв про готовність «Північного потку-2» до використання - з технічної точки зору. Головною ж перешкодою для його потенційного відновлення, за словами російської сторони, є не стан інфраструктури, а заборони з боку Європейського Союзу. Також 24 червня міністр закордонних справ Росії Сергєй Лавров заявив, що Сполучені Штати нібито розглядають можливість викупу європейської частини газопроводів з метою їх відновлення та подальшого перепродажу російського газу до Європи з націнкою.